Рішення

від 13.11.2008 по справі 15/413-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/413-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.08           Справа № 15/413-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі», м. Київдо відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання законним переобладнання нежитлового приміщення та визнання права власності

                                                                                   СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кучменко С.В., довіреність б/н від 22.10.2008р.

Від відповідача: не з‘явився

        Суть спору: Позивач просить визнати  таким,  що  відповідає  державним  нормам  та  правилам переобладнання під розміщення відділення банку належного на праві власності позивачу нежитлового приміщення під літерою «А» площею 40,0 кв. м, що знаходиться за адресою м. Суми, проспект ім. Т.Г.Шевченка, будинок 14, на першому поверсі, а саме приміщень № 1 (зал) площею 26,9 кв. м, № 2 (серверна) площею 2,4 кв. м, № 3 (санвузол) площею 2,1 кв. м, № 4 (сховище) площею 2,0 кв. м, № 5 (каса) площею 3,5 кв. м, № 6 (тамбур) площею 2,8 кв. м, в результаті якого зменшилась площа нежитлового приміщення і стала дорівнювати 39,7 кв. м.; визнати за позивачем право власності на нежитлове   приміщення   з урахуванням   проведеного   переобладнання   під розміщення відділення банку площею 39,7 кв. м під літерою «А», що знаходиться за адресою м. Суми, проспект ім. Т. Г. Шевченка, будинок 14, на першому поверсі та складається з приміщень № 1 (зал) площею 26,9 кв. м, № 2 (серверна) площею 2,4 кв.м, № 3 (санвузол) площею 2,1 кв. м, № 4 (сховище) площею 2,0 кв. м, № 5 (каса) площею 3,5 кв. м, № 6 (тамбур) площею 2,8 кв. м.

        Представником позивача для долучення до матеріалів справи подані в дане судове засідання додаткові докази в обґрунтування своєї позиції по справі, а саме копія висновку Відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Сумського міського відділу ГУ МНС України в Сумській області від 27.10.2008р. №4747 та копія висновку Сумської санітарно-епідеміологічної станції від 07.11.2008р. №3778.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, тому згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази по справі, суд      

ВСТАНОВИВ:

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.09.2005р. виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради, Товариству з обмеженою відповідальністю „Тіволі" належить на праві власності нежитлове приміщення під літерою «А», загальною площею 40,0 кв. м, яке знаходиться в м. Суми по проспекту ім. Т. Г. Шевченка, будинок 14, на першому поверсі.

Відповідно до комерційних потреб позивачем було здійснено переобладнання належного йому нежитлового приміщення під розміщення відділення банку.

При проведенні технічної інвентаризації та розробленні технічного паспорту Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації" в технічному паспорті були поставлені штампи про самочинне переобладнання вказаного нежитлового приміщення, а саме приміщень № 1 (зал) площею 26,9 кв. м, № 2 (серверна) площею 2,4 кв. м, № 3 (санвузол) площею 2,1 кв. м:, № 4 (сховище) площею 2,0 кв. м, № 5 (каса) площею 3,5 кв. м, № 6 (тамбур) площею 2,8 кв. м, в результаті якого зменшилась площа нежитлового приміщення стала дорівнювати 39,7 кв. м.

      Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду про визнання переобладнання нежитлового приміщення таким, що відповідає державним нормам і правилам та визнання права власності на це приміщення, оскільки переобладнання здійснене без відповідного дозволу, який отримати вже  не можливо.

Відповідно до ст. 3, 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (далі по тексту – Закон), речові права (право власності) на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до розділу 5 Прикінцевих положень Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно статті 17 Закону України „Про місцеве самоврядування” Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” підконтрольне та підзвітне Сумській міській раді, далі за текстом – відповідачу. Керуючись статтею 30, частиною 1, пунктом Б, підпунктом 10 до делегованих повноважень Сумської міської ради в сфері будівництва, відноситься облік та реєстрація об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування” Сумська міська рада виконує обов'язок державного контролю та вирішення спорів в сфері будівництва.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України  № 127 від 24.05.2001 року, передбачено, що комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації повідомляють органи місцевого самоврядування про наявність самовільних будівництв або перепланувань та реконструкцій та ведуть книги обліку таких випадків.

             Правовідносини, пов‘язані з самочинним будівництвом, є комплексними. Самочинний забудовник вступає у цивільні правовідносини з особами, права яких порушуються або можуть бути порушені самочинним будівництвом, власником земельної ділянки (якщо будівництво здійснюється на чужій земельній ділянці). З іншого боку, забудовник вступає у адміністративні правовідносини з органами місцевого самоврядування та державної влади, дозволи яких вимагаються для здійснення будівництва, які проводять інвентаризацію нерухомого майна та реєстрацію права власності на нього тощо. З усіх комплексом цих відносин тісно пов‘язаний цивільно-правовий наслідок – виникнення або не виникнення права власності на самочинно збудоване майно.

          Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво,  або за власником  земельної ділянки.

Частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може  визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно п.3.2 цієї інструкції проведене переобладнання не є самочинним будівництвом. Діючим законодавством України не передбачено поняття самочинного переобладнання нежитлових приміщень, в зв'язку з цим застосовуючи передбачену ст.8 Цивільного кодексу України аналогію закону, а саме, ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Але стаття 316 ЦК України визначає, що правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як це передбачено у статті 319 ЦК України і  має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, держава не повинна втручатися у здійснення власником права власності. Наявність примітки про самочинне переобладнання обмежує право позивача, щодо розпорядження майном, яке є елементом речового права власності

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом досліджено, що перепланування нерухомого майна відповідає державним будівельним нормам, що підтверджується висновком судового експерта – оцінювача №250 від 27 жовтня 2008р. (експерт Андреєв Л.Г. є судовим експертом по спеціальності "Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матері алів, конструкцій і відповідних документів", посвідчення №430, видане 25.04.2001 року Міністерством юстиції України). Відповідно до заключної частини висновку самовільно виконане переобладнання (перепланування) нежилих (офісних) приміщень, що знаходяться за адресою: м. Суми, пр. Шевченко, буд.14, не протирічить державним будівель ним нормам, несуча здатність конструктивних елементів будівлі не порушена (копія вказаного висновку долучена до матеріалів справи).

        Крім цього, у висновку Сумської санітарно-епідеміологічної станції №3778 від 07.11.2008р. зазначено, що санітарно-гігієнічні норми для банків відсутні.

        Таким чином, вказане перепланування та переобладнання не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, відповідає вимогам будівельних норм і правил, не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб.

         З огляду на вищевикладене, оскільки можливість визнання права на самочинно збудоване майно передбачена чинним законодавством тільки в судовому порядку, а підставою для судового захисту у спорах про визнання є не порушення права, а його невизнання носіями пасивного цивільного обов‘язку, права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання переобладнання таким, що  відповідає  державним  нормам  і правилам та визнання права власності.

          Тому, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд -            

                                                В И Р І Ш И В :

        1. Позов задовольнити повністю.

        2. Визнати  таким,  що  відповідає  державним  нормам  та  правилам переобладнання під розміщення відділення банку належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Тіволі" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 17, кв. 86, ід. код 32919134) нежитлового приміщення під літерою «А» площею 40,0 кв. м, що знаходиться за адресою м. Суми, проспект ім. Т.Г.Шевченка, будинок 14, на першому поверсі, а саме приміщень № 1 (зал) площею 26,9 кв. м, № 2 (серверна) площею 2,4 кв. м, № 3 (санвузол) площею 2,1 кв. м, № 4 (сховище) площею 2,0 кв. м, № 5 (каса) площею 3,5 кв. м, № 6 (тамбур) площею 2,8 кв. м, в результаті якого зменшилась площа нежитлового приміщення і стала дорівнювати 39,7 кв. м.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Тіволі" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 17, кв. 86, ід. код 32919134) право власності на нежитлове   приміщення   з  урахуванням   проведеного   переобладнання   під розміщення відділення банку площею 39,7 кв. м під літерою «А», що знаходиться за адресою м. Суми, проспект ім. Т. Г. Шевченка, будинок 14, на першому поверсі та складається з приміщень № 1 (зал) площею 26,9 кв. м, № 2 (серверна) площею 2,4 кв.м, № 3 (санвузол) площею 2,1 кв. м, № 4 (сховище) площею 2,0 кв. м, № 5 (каса) площею 3,5 кв. м, № 6 (тамбур) площею 2,8 кв. м.

Суддя                                                                                         О.Ю. Резниченко

     В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

     Повний текст рішення підписано 14.11.2008 року.