Постанова

від 11.11.2008 по справі 7/105

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/105

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.11.2008  року                                                                      Справа № 7/105

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів          Єжової С.С.

          Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                                Наумов Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                               -Мельникова А.Ф, представник

за дов. №06-5/13 від 03.01.08;

від  відповідача:                                -Бєлуха М.Б., представник за дов. б/н від 04.11.08;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Приватної комерційної фірми „Тайгер”,

                                                  м. Лисичанськ Луганської області

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  13.10.08

по справі                                        №7/105 (суддя –Калашник Т.Л.)

за позовом:                                        Державного підприємства „Лисичанська

теплоелектроцентраль”, м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача:                              Приватної комерційної фірми „Тайгер”,

                                                  м. Лисичанськ Луганської області

про                                                  стягнення 654371 грн. 49 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2008 року Державне підприємство „Лисичанська теплоелектроцентраль”,   м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ДП „Лисичанська теплоелектроцентраль”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №06-5/435 від 24.04.08 з вимогами про стягнення з Приватної комерційної фірми „Тайгер”, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ПКФ „Тайгер”, відповідач), заборгованості у сумі 420000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 212596 грн. 07 коп. та 3% річних у сумі 21775 грн. 42 коп. (всього у сумі 654371 грн.     49 коп.).

          В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, відповідно до приписів        ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач 29.09.08 подав до господарського суду Луганської області заяву №06-3/931 від 17.09.08 про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі          420000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 225555 грн. 41 коп. та 3% річних у сумі 39013 грн. 13 коп. (всього у сумі –684568 грн. 54 коп.)

          Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105 позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто борг у сумі  420000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 225555 грн. 41 коп., 3% річних у сумі  38860 грн. 25 коп., а також витрати по державному миту у сумі 6844 грн. 16 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 97 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дане рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

-положеннями ст.ст. 520, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ст. 625  Цивільного кодексу України;

-зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом;

-факт укладення договору відступлення права вимоги №29/09Уст та договору переведення боргу №31/05-2005Д встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.08 у справі № 4/76пд, яке набрало законної сили;

-боржник  у  зобов'язанні  може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Як має бути надана ця згода законодавцем не зазначено. Позивачем було надано згоду через п.1.3 договору № 31/05-2005Д;

-відповідно до п. 2.1 договору №29/09Уст, за відступлення права вимоги Новий кредитор зобов'язується перерахувати Кредитору (позивачу у справі) грошові кошти у сумі 2477942 грн. 83 коп. протягом 60 днів з дати підписання договору згідно графіку платежів, що є невід'ємною частиною цього договору. За договором №31/05-2005Д цей договір іменується Основним договором;

-згідно з п. 1.2 договору №31/05-2005Д, первісний боржник переводить на Нового боржника (відповідача у справі) частину боргу (грошового зобов'язання) у розмірі      620000 грн. 00 коп., що виник на підставі п. 2.1 Основного договору;

-виходячи з умов договору №29/09Уст та договору №31/05-2005Д кредитором, щодо обов'язків ВАТ “Лисичанська сода” за зобов'язаннями згідно договору на переробку давальницького палива ти сировини №1-9 від 01.09.02 між ВАТ “Лисичанська сода” та ДП “Лисичанська ТЕЦ”, залишається Товариство з обмеженою відповідальністю “Петрохолдинг”. Переводиться лише борг Товариства з обмеженою відповідальністю “Петрохолдинг”, який виникає за зобов'язанням сплатити грошові кошти у сумі 2477942 грн. 83 коп. відповідно до п. 2.1 договору № 29/09Уст;

-Новий боржник (відповідач у справі) здійснює погашення заборгованості Кредитору (позивачу у справі) згідно погодженого графіка (п. 3.3 договору №31/05-2005Д);

-враховуючи той факт, що графік не було погоджено, а рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.08 у справі №4/76пд, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення договору переведення боргу №31/05-2005Д, то слід зазначити, що в такому випадку строк виконання зобов'язання боржником  обов'язку  не встановлений;   

-якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

-на адресу відповідача було направлено листи №03-3/592 від 05.08.05 та №03-3/759 від 27.10.06 з вимогою про сплату за договором № 31/05-2005Д (а.с.94-98, т.1);

-відповідачем було здійснено фактичні дії на виконання умов договору           №31/05-2005Д, а саме: у січні 2006 року та лютому 2007 року сплачено  загальну суму 200000 грн. 00 коп., що ним не оспорюється та підтверджується матеріалами справи, у тому числі банківськими виписками з рахунку (а.с.12-16, т.1);

-факт неналежного виконання відповідачем умов договору №31/05-2005Д підтверджується матеріалами справи, у тому числі Актом звірення від 14.06.07 (а.с.75, т.1);

-за станом на день слухання  справи заборгованість відповідача не змінилася та складає 420000 грн. 00 коп.;

-щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у тому числі боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми. Проте у розрахунку 3% річних допущено помилку при обчисленні періоду нарахування;

-з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав сплати заборгованість з 09.08.05 по 15.08.05. Тобто з 16.08.05 наступає прострочення;

 -за розрахунком суду за період з 16.08.05 по 01.04.08 (кінцева дата згідно розрахунку позивача) 3% річних складатимуть 38860 грн. 25 коп. У стягненні решти 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю;

-заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, у тому числі рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.08 у справі №4/76пд, та відхиляються судом за необґрунтованістю;

-тому, за вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить згадане рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує наступне:

-оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права;

-суд першої інстанції здійснив неправильне тлумачення змісту договору        №31/05-2005Д від 31.05.05 про переведення боргу, що у свою чергу призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального права;

-пунктом 3.3 договору №31/05-2005Д від 31.05.05 про переведення боргу передбачено, що новий боржник (відповідач у даній справі) здійснює погашення згідно погодженого графіка, а тому право вимоги позивача залежить від умов погодженого сторонами графіку та виникає у позивача у разі несплати відповідачем боргу в строки, зазначені в погодженому сторонами графіку;

-до спливу строків, які встановлені графіком, погодженим сторонами, у позивача не може виникнути право вимагати від відповідача сплатити борг та у відповідача не виникає обов'язку сплачувати цей борг;

-сторонами у даній справі вказаний графік підписаний не був;

-за таких обставин, враховуючи, що сторони, з одного боку, досягли згоди про погашення боргу згідно з графіком, а, з іншого боку, цей графік не погодили, а тому у позивача не виникло право вимоги;

-висновок господарського суду Луганської області про те, що оскільки строк (термін) виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №31/05-2005Д від 31.05.05 про переведення боргу не встановлений, то слід керуватися приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, є хибним та таким, що спростовується змістом п. 3.3 зазначеного договору;

-суд першої інстанції при розгляді даної справи, не зважаючи на доводи відповідача, не встановив всі обставини справи у їх сукупності, зокрема, не вияснив питання щодо відношень відповідача з позивачем та ТОВ „Петрохолдинг”, підстав виникнення цих відношень, а також не вияснив, якими доказами та первинними бухгалтерськими документами ці відношення підтверджуються.

          Позивач за відзивом №06-3/1218 від 06.11.08 на апеляційну скаргу відповідача, який подав до Луганського апеляційного господарського суду, заперечив проти доводів відповідача, викладених у його апеляційній скарзі та просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Луганської області –без змін.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.10.08 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Приватної комерційної фірми „Тайгер”, м. Лисичанськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  відповідача підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Як вбачається з матеріалів справи, ДП „Лисичанська теплоелектроцентраль” (позивач у даній справі) та ТОВ „Петрохолдинг” 29.09.03 уклали договір №29/09Уст про відступлення права вимоги (далі за текстом –договір №29/09Уст).

          Згідно з п. 1.1 договору №29/09Уст позивач відступив, а ТОВ „Петрохолдинг” прийняло на себе право вимоги до боржника позивача –Відкритого акціонерного товариства „Лисичанська сода” за зобов'язаннями згідно договору на переробку давальницького палива та сировини №1-9 від 01.09.02, укладеного між ВАТ „Лисичанська сода” та ДП „Лисичанська теплоелектроцентраль”  (позивачем у даній справі).

          Згідно п. 1.2 договору №29/09Уст до ТОВ „Петрохолдинг” перейшло право вимоги від ВАТ „Лисичанська сода” боргу у сумі 2477942 грн. 83 коп.

          За умовами п. 2.1 договору №29/09Уст за відступлення права вимоги ТОВ „Петрохолдинг” зобов'язувалось перерахувати на користь ДП „Лисичанська теплоелектроцентраль” грошові кошти в сумі 2477942 грн. 83 коп. протягом 60 днів з дати підписання договору.

          31.05.05 ТОВ „Петрохолдинг”, Приватна комерційна фірма „Тайгер” (відповідач у даній справі), та ДП „Лисичанська теплоелектроцентраль” (позивач у даній справі) уклали договір №31/05-2005Д про переведення боргу (далі за текстом –договір №31/05-2005Д).

          Умовами п. 1.1 договору №31/05-2005Д сторони за ним встановили, що ТОВ „Петрохолдинг” переводить свій борг (обов'язки) за договором №29/09Уст та зобов'язується сплатити ПКФ „Тайгер” (відповідачу у даній справі) за прийняття боргу визначену цим договором плату, а ПКФ „Тайгер” заміняє ТОВ „Петрохолдинг” у зобов”язанні, що виникає із договору №29/09Уст, і приймає на себе обов'язки останнього за договором №29/09Уст.

          Згідно з п. 2.1 договору №31/05-2005Д  сторони за ним домовились, що ТОВ „Петрохолдинг” переводить на ПКФ „Тайгер” частину боргу (грошового зобов'язання) у розмірі 620000 грн. 00 коп., що виник на підставі п. 2.1 договору №29/09Уст.

          Згідно з п. 3.3 договору №31/05-2005Д ПКФ „Тайгер” здійснює погашення заборгованості Державному підприємству „Лисичанська теплоелектроцентраль” згідно погодженого графіка, доказів факту складання якого до суду не надано.

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк  від дня пред'явлення вимоги.

          На підтвердження факту порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач надав до матеріалів справи копії листів позивача від 05.08.05           №03-3/592 на юридичну адресу відповідача з вимогою виконати зобов'язання за договором №31/05-2005Д щодо перерахування грошових коштів в сумі 620000 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 94) та від 27.10.06 №03-3/759 з вимогою перерахувати заборгованість за договором №31/05-2005Д в сумі 520000 грн. 00 коп., а також витяги з журналу реєстрації вихідної кореспонденції позивача.

          Разом з тим, доказів відправки або вручення нарочним цих листів відповідачу позивачем не надано.

          Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності,  мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних  законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач перерахував позивачу 10.01.06 та 11.01.06 по 50000 грн. 00 коп. (а.с. 12-13, т.1), а 22.02.07 ще 100000 грн.          00 коп., тому позивач просить стягнути борг за договором №31/05-2005Д лише в сумі 420000 грн. 00 коп.

          Позивачем не доведено, що перерахування цих коштів пов'язано зі згаданими листами, тобто від 05.08.05 №03-3/592 та від 27.10.06 №03-3/759, факт отримання яких відповідачем не визнано.

          Таким чином, позивачем не доведено факту порушення його права з боку відповідача на отримання грошових коштів за договором №31/05-2005Д.

          За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 420000 грн. 00 коп. є необґрунтованим, а відтак, є необґрунтованими і додаткові вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 225555 грн. 41 коп. та 3% річних в сумі 39013 грн. 13 коп., які відповідно до ст. 625 Цивільного  кодексу України підлягають сплаті за порушення грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105 підлягає скасуванню на підставі п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду приймає по даній справі нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства „Лисичанська теплоелектроцентраль”, м. Лисичанськ Луганської області,  відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 6845 грн. 68 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. за позовом та витрати по сплаті державного мита у сумі 3422 грн. 08 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на позивача у справі –Державне підприємство „Лисичанська теплоелектроцентраль”, м. Лисичанськ Луганської області.

             У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Приватної комерційної фірми „Тайгер”, м. Лисичанськ Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105 задовольнити.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 13.10.08 у справі №7/105 скасувати.

          3.Прийняти нове рішення.

          4.У задоволенні позову відмовити.

5.Стягнути з Державного підприємства „Лисичанська теплоелектроцентраль”,          вул. Енергетиків, буд. 98, м. Лисичанськ Луганської області, 93105, ідентифікаційний код №00131067, на користь Приватної комерційної фірми „Тайгер”, вул. Макаренко, буд. 180, м. Лисичанськ Луганської області, 93118 (кв. Жовтневої Революції, буд. 14, кв. 46,             м. Лисичанськ Луганської області, 93118), ідентифікаційний код №31380851, витрати по сплаті державного мита у розмірі 3422 грн. 08 коп. за апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                          Л.І. Журавльова