Постанова

від 11.08.2008 по справі 11085-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем

України

11.08.2008

Справа №2-27/11085-2006

За позовом - Прокурор м. Євпаторія

в інтересах держави в особі ДПІв м. Євпаторія в АРК, м. Євпаторія, вул. Дм.

Ульянова, 2/40.     

До відповідачів - 1.  Приватне підприємство “Домус - Віп”, Київ,

Шевченківський район, вул. Дегтяревська, 58, кв. 213.  

2.          Приватне підприємство “Виробничо -

комерційна фірма “Южний регіон”, м. Євпаторія, вул. Маяковського, 24.      

Про 

визнання угоди недійсною.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н.

О. 

представники:

Від позивача -        Придатько,  дор. у справі.          

Від відповідачів -  1. не з'явився.

                                 2. не

з'явився.

Від прокурора  -      

Кулібаба, дор. у справі.     

Сутність спору:

Прокурор м. Євпаторія в інтересах

держави в особі Євпаторійської ОДПІ звернувся в суд з позовом до відповідачів

про визнання недійсною угоди.

       Прокурор   позовні вимоги обґрунтовує тим, що між

відповідачами по справі було укладено договір , відповідно до якого перший

відповідач продав, а другий відповідач придбав послуги по виготовленню змінно -

запасних частин для ремонту портового крану Альбатрос, всього на суму 59261,00

грн., в тому числі ПДВ 9876,83 грн. Факт надання послуг підтверджено актами від

28.02.2005 р. про виконання робіт.

Однак рішенням ГС м. Київа від

26.04.2005 р. по справі №4/296 припинено юридичну особу ПП “Домус - Віп”, в

зв'язку з тим,  що перший відповідач був

зареєстрований державною адміністрацією в Шевченківському районі м. Київ

23.10.2002 р. реєстраційний №17254, код ЄДРПОУ 32212314 звіти про фінансову

діяльність в органи державної служби не подавав з 4 квартала 2003 р. Свідоцтво

платника ПДВ було анульовано актом №399 від 05.10.2004 р.

Судом встановлено, що позивача по

справі - Євпаторійську ОДПІ було реорганізовано шляхом поділу, з її складу було

виділено ДПІ в м. Євпаторія. Відповідно до свідоцтва про держреєстрацію було

створено ДПІ в м. Євпаторія з правами юридичної особи.

На  підставі викладеного суд

дійшов висновку про необхідність заміни позивача по справі - Євпаторійську ОДПІ

на її правонаступника  - ДПІ в м.

Євпаторія,  про що було винесено ухвалу

від 20.07.2006 р.    

Суд дійшов висновку повторно направити запити до 1) Господарського суду

м. Київа; 2) Відділ статистики в Шевченківському районі м. Київа; 3) ДПІ в

Шевченківському районі м. Київа.

Господарський суд м. Київа у

відповіді на запит від 02.10.2006 р. повідомив про те, що рішення ГС м.

Київа  від 26.04.2005 р. по справі №4/296

ніким оскаржене не було та вступило в законну силу.

Головне управління статистики у м.

Київі у відповіді на запит від 20.09.2006 р. повідомило про те,  що приватне підприємство «Домус - Віп»

значиться в ЄДРПОУ.

Вимоги суду про надання необхідних

документів, а саме оригінал договору від 07.02.2005 р. №0д - 14/2,  сторонами по справі і прокурором не

виконувалися, в зв'язку з чим договір, який прокурор просить визнати

недійсним,   не представляється можливим

дослідити і оцінити.  

          Суд дійшов висновку про необхідність

направлення матеріалів справи до прокуратури АР Крим для проведення перевірки,

в зв'язку з тим, що докази, необхідні для вирішення справи по суті, не надані

відповідачами, а у позивача дані матеріали відсутні.     

Ухвалою від 31.10.2006 р.

провадження по справі було зупинено. Матеріали справи були направлені на

перевірку до прокуратури АР Крим. Перевірку необхідно було провести  по слідуючим питанням:

-          чи був виконаний  відповідачами по справі договір №0д - 14/2

від 07.02.2005 р.;

-          Виявити та представити суду оригінал

договору від 07.02.2005 р. №0д - 14/2. 

 Відповідно до листа від 04.12.2006 р. матеріали

справи для проведення перевірки були направлені до прокуратури м. Євпаторія.

 Відповідно до листів ДПІ в м.  Євпаторія від 15.12.2006 р. і від 02.02.2007

р. вбачається,  що встановити

місцезнаходження посадових осіб ПП ПКФ “Южний Регіон” з метою отримання

оригіналу договору № 0д - 14/2 від 07.02.2005 р. не представляється можливим.

Однак при цьому вказується, що при встановленні місцезнаходження посадових

осіб  ПП ПКФ “Южний Регіон”, а також

отримання даного договору буде повідомлено додатково.

    08 липня 2008 року на адресу

суду надійшов лист від ДПІ в м. Євпаторія в АРК, у якому повідомляється, що

отримати оригінал договору № 0д-14/2 від 07.02.2005р.  та встановити місцезнаходження Приватного

підприємства “Виробничо - комерційна фірма “Южний регіон” не вбачається

можливим.

В зв'язку з вищесказаним, суд

дійшов висновку поновити провадження по справі, про що було винесено ухвалу від

14.07.2008 р.

Оскільки ДПІ в м. Євпаторія

являється суб'єктом владних повноважень, суд розпочав провадження по справі

відповідно до норм адміністративного судочинства.

В судовому засіданні позивач і

прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі.      

Відповідачі явку представників в

судове засідання не забезпечили, заперечень на позов не представили,   про час та місце розгляду справи були

сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача  і прокурора,  

суд,  -    

В С Т А Н О В И В :

Між відповідачем №1   ( продавець ) та  відповідач №2 ( покупець ) було укладено

договір на виготовлення змінно - 

запасних частин для ремонту портового крану Альбатрос на суму 59261,00

грн., в тому числі ПДВ 9876,83 грн.

Факт надання послуг підтверджується

актами виконаних робіт від 28.02.2005 р.   

При цьому, суд вважає за необхідне

вказати,  що доказів з виконання договору

на виготовлення змінно -  запасних частин

для ремонту портового крану Альбатрос суду на момент розгляду справи позивачем

по справі  і прокурором не надано.

Проте до позовної заяви були надані

наступні податкові накладні № 184 від 28.02.2005 р. на загальну суму 29633,00

грн., в тому числі ПДВ у розмірі 4938,83 грн. і №185 від 28.02.2005 р. на суму

29628,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 4938,00 грн., які позивач по справі,

оцінюючи останні як форму оформлення угоди, просить визнати недійсними.

При цьому, в основу своїх позовних

вимог позивачем покладений висновок щодо того, що зазначені угоди є по суті

фіктивними, оскільки рішенням ГС м. Київа від 26.04.2005 р. по справі №4/296

припинено  юридичну особу - ПП “Домус -

Віп”, в зв'язку з тим,  що перший

відповідач був зареєстрований державною адміністрацією в Шевченківському районі

м. Київ 23.10.2002 р. реєстраційний №17254, код ЄДРПОУ 32212314 звіти про

фінансову діяльність в органи державної служби не подавав з 4 квартала 2003 р.

Свідоцтво платника ПДВ було анульовано актом №399 від 05.10.2004 р.

Суд не може погодитися з таким

висновком через наступне.

При цьому, в матеріалах справи

існуе копія свідоцтва №39049485 від 27.11.2003 р.  про реєстрацію платника податку на додану

вартість юридичної особи - ПП “Домус - Віп”.

При цьому, суд вважае за необхідне

зауважити наступне. Стверджуючі про фіктивність оспорюваних угод, позивач

фактично не вжив жодних заходів, які би мали бути направлені на встановлення

фіктивності оспорюваних правочинів.

Відповідно  до положень ст. 234 Цивільного кодексу

України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення

правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Проте, позивачем з дійсного спору

не представлено жодного доказу у підтвердження того, що укладений між

відповідачами по справі правочин є фіктичним, тобто таким, що  вчинено без наміру створення правових

наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Разом з тим, слід відмітити  наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону

"Про державну реєстрацію юридичних oci6 та фізичних ociб -

підприємців" в paзi, якщо відомості, які підлягають внесению до Єдиного

державного реестру, є недостовірними i були внесені до нього, то третя особа

може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися

на них у cпopi в paзi, якщо вона знала або могла знати про те, що такі

відамості є недостовірними.

Разом з тим, відповідно до

зазначеної норми, випливає, що у разі, 

якщо сторона за правочином отримала певні документи, яки необхідні для

укладення правочину та містять відомості щодо включения підприємства до ЄДРПОУ,

отримання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартють, тощо, то

у такої особи не мае підстав стверджувати, що такі документи не є достовірними

або вимагати достеменності   таких

документів.

Разом з тим, слід зауважити, що у

разі виникнення у позивача підстав для ствердження щодо укладення фіктивних

угод з метою ухилення від сплати податків, 

органи державної податкової служби відмовідно до положень п. п 8, 10 ст.

10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» мають за

результатами проведенних перевірок фактів приховування i занижения сум податків

та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та

іншими законами України та передати відповідним правоохороним органам матеріали

за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо

їx розслідування не належить до компетенції податкової міліції. При цьому, саме

в рамках такого розслідування, у випадку, якщо справа буде передана до суду,

має бути встановлений факт ухилення від 

сплати податків шляхом укладення фіктивних правочинів, тощо.

Відповідно до положень ст. 202

Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну

або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173

Господарського кодексу України господарським 

визнається зобов'язання, що виникае між суб'єктом господарювання та

іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,

передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'ект (зобов'язана сторона, у

тому числі боржник ) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи

управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'екта (виконати

роботу, передати майно, сплатити rpoші, надати інформацію тощо), або утриматися

від певних дій, а інший суб'єк (управнена сторона, у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень п. 2 ст. 208

Цивільного кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших  підстав (oкрім підстав, визначених частиною

першою зазначеної статті ) кожна їз сторін зобов'язана повернути другій сторонi

все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі,

відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідкі недійсності  зобов'язання не передбачені законом.

Разом з тим, відповідно до положень

п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України 

господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та

соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а

суб'єкти підприємництва - піприємцями.

Відповідно до положень ст. 42

Господарського кодексу Украши підприємництво визначається як самостійна,  ініціативна, систематична на власний ризик

господарська діяльність з метою досягнення економічних та соціальних

результатів та одержання прибутку.

Отже, для встановлення факту

фіктивності укладених правочинів, на думку суду, є недостатнім лише факт

припинення в судовому порядку відповідача №1 по справі  з підстави не надання протягом року

податкової звітності.

Також треба вказати, що угода між

відповідачами мала місце у лютому 2005 р., а рішення ГС м. Київа  по справі №4/296 про  припинення 

ПП “Домус - Віп” було прийнято тільки 26.04.2005 р., тобто вже після

укладення спірної угоди.

Судова палата з адміністративних

справ Верховного Суду України у постанові від 14.02.2006р. (справа №21-321),

вказує, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою

недійсність всіх правочинів, які укладені з моменту його реєстрації і до

моменту виключення із державного реєстру.

Згідно зі статтею 70 Кодексу

адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надані суду докази,

які підтверджують, що відповідача №1 виключено із Єдиного  Державного реєстру підприємств та організацій

України.  

Також треба вказати, що сам факт

припинення державної реєстрації не свідчить про те, що правочин, якій був

укладений  між відповідачами по справі

протиречить інтересам держави та суспільства, тобто, є протиправним.

Також треба вказати, що а ні

позивачем, а ні прокурором по справі не було надано того необхідного для

розгляду справи   доказу, як сам договір

від 07.02.2005 р. №0д - 14/2, що був начебто укладений між відповідачами по

справі, а також   чи був виконаний  відповідачами по справі договір №0д - 14/2

від 07.02.2005 р.

За такими обставинами, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вступна і резолютивна частини

постанови проголошено 11.08.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено

15.08.2008 р.

На 

підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164,

167  Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

           У разі неподання заяви про

апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її

проголошення.

Якщо після подачі заяви про

апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону

силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в

порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства

України.   

Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                       

Воронцова Н.В.