Постанова

від 01.11.2006 по справі 8/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

01.11.2006                                                                                  

Справа № 8/16 

Дніпропетровський 

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючий: Головко В.Г. - доповідач

судді: 

Лисенко О.М.,  Чоха Л.В.

секретар: 

Стуковенкова Н.В.

представники сторін:

від позивача: Власенко М.О.

керівник, наказ №12/391 від 27.08.99; Шевченко Г.В., довіреність від 16.04.06;

від 

відповідача-1: Сакало П.А., довіреність від 12.09.06, Томчук О.В.,

довіреність від 20.03.06

від відповідача-3: Горгуль О.А.,

довіреність від 25.05.2006

відповідача-2 та третьої особи: не

з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційні скарги державного підприємства „Укрриба” та регіонального

відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на

рішення  господарського суду

Дніпропетровської області від 

23.06.2006р. у справі № 8/16

за позовом:

відкритого акціонерного товариства "Самарський рибгосп",

с.Олександрівка, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області

до відповідачів:

1.

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській

області, м.Дніпропетровськ

2.

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

3.

Державного підприємства "Укрриба", м.Київ

третя особа:

Міністерство аграрної політики України, м.Київ

про визнання недійсним договору та

зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 

23.06.2006р.  у справі № 6/18

(суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги відкритого акціонерного товариства

"Самарський рибгосп" до регіонального відділення Фонду державного

майна України по Дніпропетровській області, суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичної особи ОСОБА_1 та державного підприємства "Укрриба" про

визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії задоволені частково.

Не погодившись з зазначеним

рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення  скасувати 

як прийняте з порушенням норм матеріального права, посилаючись на

наступне:

- висновок суду щодо розірвання

01.10.2003р. договору оренди нерухомого майна НОМЕР_1 в наслідок здійснення

передачі даного майна до сфери управління Міністерства аграрної політики

України та на баланс Державного підприємства "Укрриба" суперечить

дійсним обставинам справи, оскільки даний договір було розірвано виключно з

ініціативи позивача, оскільки факт зміни балансоутримувача державного майна не

є підставою для припинення договору оренди державного майна, укладеного між

орендарем та державним органом приватизації;

- судом проігноровано, що в

порушення вимог діючого законодавства, ВАТ „Самарський рибгосп” при наданні

заяви про намір взяти майно в оренду не надало необхідних документів визначених

ст.5,9-12 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” та наказом Фонду

Державного майна України від 17.04.2001р. №649: проект договору оренди об'єкту,

дозвіл на передачу в оренду державного майна від органу, уповноваженого

управляти майном підприємства, розрахунок орендної плати за перший або базовий

місяць оренди, звіт про експертну оцінку вартості об'єкта оренди, висновок

органу управління державним майном щодо можливості та умов укладання договору

оренди тощо;

- посилання суду, що спірне майно

не є захисними гідротехнічними спорудами згідно з правилами технічної

експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом від

29.03.2004р. №251 Міністерства транспорту України безпідставно, оскільки

гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду ВАТ „Самарський

рибгосп” не є річковими портовими гідротехнічними спорудами;

- суд не звернув увагу на те, що

згідно з п.2 ст.4 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна” не можуть

бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають  загальнодержавне значення і підлягають

приватизації відповідно до ч.2 ст.5 даного закону, якою передбачено, що не

підлягають приватизації гідротехнічні захисні споруди, що є на балансі

підприємств. Згідно спільного інструктивного листа Фонду державного майна

України та Міністерства аграрної політики України від 08.08.2005р.

№37-30-7/11928 гідротехнічні захисні споруди, які перебувають на балансах

підприємств не підлягають приватизації та надано перелік гідротехнічних споруд,

які мають захисний характер споруди, а спірне майно має захисний характер. На

підставі наведеного регіональне відділення не має можливості  укласти договір оренди на дані об'єкти.

Одночасно до Дніпропетровського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-3,

який просить рішення суду першої інстанції скасувати  як прийняте при неповному з'ясуванні обставин,

що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків, викладених в

рішенні обставинам справи, посилаючись на наступне:

- висновок суду, що рішення

третейського суду від 18.11.2005р. про визнання дійсним договору управління

нерухомим майном НОМЕР_2 між відповідачами-2 та 3 є однобоким,  не може бути прийнято до уваги, оскільки

спірний договір був повно та всебічно досліджений третейським судом відповідно

до ст.ст.1029-1045 ЦК України, а позивач всупереч ст.50, 51 ЗУ „Про третейські

суди” обрав неправильний спосіб захисту своїх інтересів. При цьому рішення

господарського суду від 23.06.2006р. не відміняє і не скасовує попереднє

рішення третейського суду від 18.11.2005р.;

- судом проігноровано, що

відповідно до діючого законодавства (ст.4 ЗУ „Про оренду державного та

комунального майна”, листа Держкомрибгоспу України та ФДМУ від 16.10.1998р.

№4-6-8-/1878 та №10-30-10465, ст.5 Водного кодексу України тощо) ні регіональне

відділення, ні ДП „Укрриба” не мають право укладати договори оренди спірного державного

майна тощо.

У відзив на апеляційну скаргу

позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги - без

задоволення.

Відповідач-2 та третя особа відзив

на апеляційну скаргу не надали, їх представники в судове засідання не

з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому

суд вважає можливим розглянути скарги у їх відсутність за наявними в матеріалах

справи документами.

Вислухавши пояснення представників

сторін, дослідивши матеріали справи, доводи 

апеляційних скарг і відзиву на них, судова колегія вважає, що апеляційні

скарги підлягають частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що

наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по

Дніпропетровській області НОМЕР_3 було затверджено план приватизації державного

майна Самарського державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного

підприємства (а.с.16-21 т.1).

В результаті реалізації цього плану

Самарське державне виробниче сількогосподарсько-рибоводне підприємство

перетворено у відкрите акціонерне товариство “Самарський рибгосп” та стало

власником майна, переданого йому засновником, крім водогосподарських об'єктів,

котрі не підлягали приватизації (а.с.9-15 т.1).

У зв'язку з тим, що ряд

водогосподарських об'єктів залишились у власності держави, між регіональним

відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та

відкритим акціонерним товариством “Самарський рибгосп”  1.04.2001р. було укладено договір оренди

майна, котре не підлягало приватизації, строком на один рік (а.с.22-25 т.1).

Відповідно до умов договору

чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було

укладено, а також в інших випадках, у тому числі достроково за взаємною згодою

сторін або за рішенням арбітражного суду (п.10.8).

На підставі спільного наказу

Міністерства аграрної політики України і Фонду державного майна України від

6.05.2003р. №126/752 гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні

споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, яке на момент приватизації

не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі

приватизації на базі підприємств рибного господарства, у т.ч. по ВАТ

“Самарський рибгосп”, передані до сфери управління Міністерства аграрної

політики України (а.с.28-29 т.1).

Це в грудні 2003р. стало причиною

розірвання договору оренди від 1.04.2001р. між регіональним відділенням Фонду

державного майна України по Дніпропетровській області та ВАТ “Самарський

рибгосп” (а.с.30 т.1). Проти цього не заперечили представники сторін у судовому

засіданні.

Спірне майно було передано на

баланс державного підприємства “Укрриба”, яке потім на підставі договору

зберігання НОМЕР_4 передано приватному підприємцю ОСОБА_1 Цей договір було

оскаржено до суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 19.05.2005р. по справі № 35/27 було скасоване рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.05 р., а зазначений

договір зберігання визнано недійсним. Ця постанова набрала законної сили і в

установленому законом порядку не скасована.

З наведеної постанови вбачається,

що у справі № 35/27 брали участь ті самі сторони, що і в справі №8/16.

Ці ж сторони 15.09.2005р. уклали

договір управління нерухомим майном НОМЕР_2, який оскаржено до суду і є

предметом спору у справі №8/16.

За ст.203, 215 Цивільного кодексу

України правочин, зміст якого суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, може бути визнано судом недійсним.

Згідно ст.1029 Цивільного кодексу

України за договором управління майном одна сторона (установник управління)

передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а

друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління

цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача),

а за ст.1032 цього ж Кодексу установником управління є власник майна.

Договір управління нерухомим майном

НОМЕР_2 укладено між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та державним

підприємством “Укрриба”, яке є балансоутримувачем, а не власником спірного

майна. Умовами договору передбачена

щомісячна оплата управителем на

користь ДП “Укрриба” 6599,62грн., що суперечить чинному законодавству та

суттєво зачіпає інтереси власника майна, тобто держави (а.с.63-66 т.1).

Крім того, договір не пройшов

державну реєстрацію, як того вимагає ст.1031 Цивільного кодексу України. Він

також безпосередньо впливає на реалізацію прав та інтересів позивача.

Отже судом при задоволенні позову

щодо визнання недійсним договору вірно застосовані вимоги ч.2 ст.35 ГПК

України, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,

який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться

знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, рішення суду в частині

визнання недійсним договору управління майном є повним та вмотивованим і

підстав для його скасування не вбачається.

Доводи відповідача-3, у тому числі

з посиланням на рішення третейського суду, не можуть бути прийняті до уваги,

оскільки не впливають на вирішення справи по суті в цій її частині, бо рішення

третейського суду стосувалося лише наслідків недотримання нотаріального

посвідчення правочину.

Разом з тим, суд неповно з'ясував

всі обставини справи та необґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо

зобов'язання відповідача-1 на укладення з ВАТ “Самарський рибгосп” договору

оренди.

Відповідно до ст.759 Цивільного

кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або

зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний

строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання

договору найму (оренди).

Згідно  ч.1 ст.9 Закону України “Про оренду

державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають

укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору, а також інші

документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна

України...

Позивач неодноразово протягом

2004-2005р. звертався до регіонального відділення Фонду державного майна по

Дніпропетровській області щодо укладення договору оренди, що не заперечується

сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Однак проект договору був наданий

тільки в травні 2006р., тобто після звернення з позовом до суду (а.с.120-135

т.1). Регіональне відділення Фонду держмайна проти укладення договору оренди

заперечує.

За ст.10 Закону України “Про оренду

державного та комунального майна” однією з істотних умов договору є орендна

плата з урахуванням її індексації, а за ст.11 цього ж Закону оцінка об'єкта

оренди передує укладенню договору оренди.

В представленому позивачем проекті

договору оренди вартість майна за експертною оцінкою станом на 1.11.2000р.

становить 706800грн. Виходячи з цієї вартості розрахована орендна плати.

Згідно акту-прийому передачі

гідротехнічних споруд від 26.06.2003р., затвердженого головою Держдепартаменту

рибного господарства Міністерства аграрної політики України, залишкова вартість

майна переданого на баланс ДП “Укрриба” становила 4050629,12грн. (а.с.146 т.1).

Це значно вище ніж передбачено

проектом договору оренди, але суд не звернув на зазначену обставину увагу та не

дав їй належну оцінку.

На момент підготовки проекту

договору оренди та прийняття судом рішення висновок щодо вартості майна, яке не

увійшло до статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп”, відповідно до наказу

Фонду державного майна України НОМЕР_5 позивачем не було отримано, що

підтвердив його представник в судовому засіданні.

За таких обставин рішення суду в

частині зобов'язання регіональне відділення 

Фонду державного майна по Дніпропетровській області передати ставки та

гідротехнічні

споруди державної форми власності,

які не увійшли до статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп”, шляхом укладення з

останнім договору оренди слід скасувати.

В позові до відповідача-1 в цій

частині слід відмовити, а в решті рішення суду - залишити без змін.

Задовольняючи частково позов

немайнового характеру, суд помилково визначив судові витрати по справі, тому їх

необхідно покласти на позивача та відповідачів-2 і 3 пропорційно задоволеним

вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги регіонального

відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та

державного підприємства "Укрриба" задовольнити частково.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 23.06.2006р. у справі №8/16 в частині

зобов'язання регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській

області передати ставки та гідротехнічні споруди державної форми власності, які

не увійшли до статутного фонду ВАТ “Самарський рибгосп”, шляхом укладення з

останнім договору оренди скасувати.

В позові до регіонального

відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

           Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ, п/р НОМЕР_6 в КБ

“Приватбанк”, МФО НОМЕР_7, код НОМЕР_8 та державного підприємства

"Укрриба", м.Київ, п/р №26006300000182 в ПКФ АКБ “Форум” м.Київ, код

25592421 на користь відкритого акціонерного товариства "Самарський

рибгосп",  п/р №26001000546001 в ДФ

АО “Індекс банк” м.Новомосковськ, МФО 307015, код 24999571 витрати по сплаті

державного мита в сумі 28,33грн. з кожного та на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 39,33грн. з кожного.

           Видачу наказів на виконання даної

постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

           Постанова може бути оскаржена в касаційному

порядку.

        Головуючий                                                                             

В.Г.Головко

        Судді                                                                                         

О.М.Лисенко

                                                                                                               Л.В.Чоха