Рішення

від 20.10.2006 по справі 9/194-3393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20"

жовтня 2006 р.

Справа №

9/194-3393

Господарський суд Тернопільської області

у

складі   судді Кропивної Л.В.            

Розглянув

справу

за позовом 

Шумського районного споживчого товариства вул. Українська, 42, м.Шумськ,

Тернопільська область,47100          

до відповідача-1: 

Об'єднання "Ринок" Шумського РайСТ вул. Українська, 42,

м.Шумськ, Тернопільська область,  

до відповідача-2:Підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1           

          За участю представників сторін:

Позивач

-Шумське   районне споживче товариство ,

м. Шумськ,   звернувся   01.09.2006 р.  до  

Об'єднання „Ринок”, м. Шумськ , та 

Підприємця ОСОБА_1, з позовом про визнання недійним  правочину, укладеного  ними 

24.03.2006 р. „Про сервітутне 

користування земельною ділянкою”,  

посилаючись на недодержання сторонами вимог ,передбачених частинами 1, 2

ст. 203 ЦК України. 

Стверджує,

що   земельна ділянка, стосовно якої  укладено договір , не належить   „Об'єднанню Ринок” , воно  не мало права на укладення договору,

оскільки  не  являлося ані  

власником    землі,  ані 

землекористувачем . 

Статутом   Об'єднання „Ринок”   передбачено, що вищим органом  управління 

Об”єднання   є  правління Шумського РайСТ , укладення

спірного договору не відноситься до 

компетенції  Об'єднання Ринок.

Відповідачі

заперечень  на позов не подали.

Справа

розглядається за наявними у ній матеріалами.

Проаналізувавши

подані докази, заслухавши доводи сторін, суд встановив, що позов підлягає до

задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно  до  ч.

1  статті215 ЦК України   підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.

Згідно з

частин  1 та 2   ст.203 цього Кодексу  зміст  

правочину  не може суперечити

цьому Кодексу,  іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства.     Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Державним актом

на право постійного користування землею  

П-ТР № 000968 

підтверджується,  що  Шумському районному  споживчому товариству рішенням  Шумської 

міської ради народних депутатів  

№ 33  від 29.09.2000 р.   надано 

земельну ділянку, площею 1 1365 гектарів землі  у постійне користування, згідно   плану зовнішнього землекористування.

Акт

зареєстрований  у Книзі  записів 

державних актів на право постійного користування землею  за № 34.

Відповідно до

ч. 2  ст.152 Земельного  кодексу України    власник  

земельної   ділянки   або 

землекористувач  може вимагати

усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не

пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування

завданих збитків.

    Частиною 3 

цієї статті   визначається, що

захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

    а) визнання прав;

    б) відновлення стану земельної ділянки,

який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права

або створюють небезпеку порушення прав;

    в) визнання угоди недійсною;

    г) визнання недійсними рішень органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

    ґ) відшкодування заподіяних збитків;

    д) застосування інших, передбачених

законом, способів.

Відповідно до  ч. 2 ст. 100 ЗК України  земельний   

сервітут  встановлюється  за домовленістю  між власниками (користувачами)  сусідніх земельних ділянок на підставі  договору або за рішенням суду.  При цьому 

право земельного  сервітут

виникає  після його державної реєстрації

в порядку, встановленому  для

державної  реєстрації  прав на земельну ділянку.  Державну реєстрацію земельних ділянок

здійснюють, в силу положень  ст. 15  ЗК України ,    центральні       органи виконавчої влади з питань

земельних ресурсів у галузі земельних відносин .

Як випливає зі

змісту ст. 101 ЗК України, право 

земельного сервітуту  є

суб'єктивним правом  особи, яка є

власником   або користувачем  обслуговуючої 

земельної ділянки.

Між тим,  24.03.2006 р.   Об'єднання „Ринок” , не будучи ані

власником  ,ані користувачем  земельної ділянки , що знаходиться у м.

Шумську, вул. Українська,  (ринкова

площа) , уклало  договір  „Про сервітутне  користування земельною ділянкою”, площею   45 кв. м. , строком на 49 років з  підприємцем ОСОБА_1 на оплатній  основі.

Отже,

сервітут  встановлено щодо   землі, 

яка належить   на праві постійного

земельного користування Позивачу.

Більше

того,  договір   передбачав дозвіл  підприємцю на встановлення декоративної  огорожі по межі  ділянки, на яку встановлюється сервітут,

що  суперечить змісту та  призначенню земельного  сервітуту , визначеного у ст.  99 ЗК України, і  у 

спірному  договорі, пунктом 41.

якого визначено, що земельний сервітут 

встановлюється для проходу (проїзду) до земельної ділянки.

Таким чином,   усупереч п. 5  ст. 403 ЦК України,  сервітут 

позбавляє  справжнього  землекористувача    землі, щодо 

якої він встановлений ,  на  право володіння , користування та

розпорядження   землею, тобто  зачіпає 

його суб”єктивні права.

Вказане дає

підстави погодитися з доводами позивача про те, що спірний                правочин суперечить закону, і

на цій підставі повинен бути визнаний недійсним.

На

відповідачів, в силу положень  ст. 49 ГПК

України покладаються понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати у

розмірі  101,50 грн.  з кожного.

За згодою

представників сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального

кодексу України у судовому засіданні 20.10.2006 р. оголошено лише вступну та

резолютивну частини рішення .

З огляду на

наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК

України,   господарський суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір “про

сервітутне  користування”, укладений

у                 м. Шумськ 24.03.2006 р.

між  Об'єднанням  “Ринок” Шумського РайСТ та приватним  підприємцем ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ід. код.

НОМЕР_1), з моменту його укладення.

3.          Стягнути 101,50 грн. судових витрат з

Приватного підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1)  в користь Шумського районного споживчого

товариства ( вул. Українська, 42, м. Шумськ, Тернопільська область, р/р

2600937282001 в ТОД АППБ “Аваль”, МФО 338783, ід. код 01767364).

4.          Стягнути 101,50 грн. судових витрат

з  Об'єднання “Ринок” Шумського РайСТ

(вул. Українська, 42,  м. Шумськ,

Тернопільська область, р/р 260071327 в ТОД АППБ “Аваль”, МФО 338501, ід. код

30003959)  в користь Шумського районного

споживчого товариства (вул. Українська, 42, м. Шумськ, Тернопільська область,

р/р 2600937282001 в ТОД АППБ “Аваль”, МФО 338783, ід. код 01767364).

На рішення

суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну

скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)

”06” листопада 2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                         

Л.В. Кропивна