Рішення

від 14.07.2008 по справі 10/5-08-1681

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14"

липня 2008 р.

Справа  № 10/5-08-1681

за

позовом Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

до

відповідача Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 54238 грн.48 коп. 

                    Суддя      Смелянець Г.Є.

за участю

представників сторін  

від позивача ФОП ОСОБА_1.

від

відповідача не з'явився

Суть

спору: Фізична особа

- підприємець ОСОБА_1.  звернувся до

господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2. 54238,48 грн., з яких 43140,90 грн. - основний борг

за поставлений товар відповідно до умов укладеного з відповідачем договору

поставки товару від 13.03.2007р. №11; 9890,08 грн. - індекс інфляції  та 1207,50 грн. - 3% річних, нараховані

відповідачу з  04.04.2007р. по

15.04.2008р. за неналежне виконання свого обов'язку  щодо розрахунку за поставлений позивачем

товар.  Водночас у позові  Фізична особа - підприємець  ОСОБА_1. заявив клопотання про забезпечення  позову шляхом накладення арешту на належне

відповідачу майно, а також шляхом заборони 

відповідачеві відчужувати належне йому нерухоме та рухоме майно до

вирішення спору по суті.

В

процесі розгляду справи позивач на вимогу суду уточнив розрахунок індексу

інфляції та 3% річних відповідно до заявленого періоду, згідно з яким, індекс

інфляції з 04.04.2007р. по 15.04.2008р. становить 10690,94 грн., а 3%

річних  з 04.04.2007р. по

15.04.2008р.  становлять 1304,10 грн.

(уточнення розрахунку від 02.06.2008р. за вх.№11172).

20.06.2008р.

господарський суд залучив до справи заяву позивача про збільшення позовних

вимог, згідно з якою, позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з

відповідача індексу інфляції та 3% річних відповідно до уточненого розрахунку і

просив суд стягнути з відповідача основних борг в сумі  43140,90 грн., індекс інфляції в сумі

10690,94 грн. та 3% річних в сумі 1304,10 грн. Також позивач надав до суду

квитанцію від 02.06.2008р. №6 про доплату державного мита в сумі  8,97 грн. за розгляд заяви про збільшення

позовних вимог. 

Окрім

того строк вирішення спору по даній справі був продовжений господарським судом

на один місяць, про що заступником голови господарського суду Одеської області

винесено відповідну ухвалу від 20.06.2008р.

Відповідач

у судове засідання не з'явився, відзив 

на позов не надав, а тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справу

розглянуто судом за наявними в ній матеріалами.     

При

цьому відповідач про час і місце судового 

засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями

про вручення поштового відправлення 29.04.2008р. за №359762, 22.05.2008р. за

№355762, 06.06.2008р. за №361797, 26.06.2008р. за №367830. Водночас згідно з

Витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який наданий

відділом держаних реєстраторів Виконавчого комітету Одеської міської ради на

запит суду, станом на 26.06.2008р. відповідач знаходиться у ЄДР юридичних осіб

та фізичних осіб-підприємців. 

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив:

Відповідно

до договору поставки товару №11, який 13.03.2007р. укладений між  позивачем (постачальник) і відповідачем

(покупець), позивач зобов'язався у встановлений договором строк поставити та

передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався  прийняти та сплатити за товар певну грошову

суму.

Асортимент,

кількість та ціна товару визначається у товарній накладній, яка додається до

цього договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2. договору).

Сума

договору складає 43140,90 грн. (п.2.1. договору). 

У

п.4.2. цього договору передбачено, що товар поставляється на умовах ЕХW, склад

постачальника - АДРЕСА_1(в редакції правил Інкотермс-2000р.).

Відповідно

до умов п.3.1.1. договору, відповідач оплачує поставлений товар протягом 21

(двадцяти одного) календарного дня від дати поставки. Дата поставки

визначається сторонами як дата товарної накладної, що посвідчує передачу товару

відповідачу.

У

п.3.2. договору передбачено, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем

товару вважаються виконаними з моменту внесення готівки грошових коштів в касу

позивача. Документом, що підтверджує факт оплати товару, є належним чином оформлений

платіжний документ.

          Також умовами п.8.2. договору

передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату поставленого

товару, а саме, оплата  відповідачем суми

боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

          У п. 12.1. договору встановлено, що

він набирає законної сили з моменту підписання та діє до 30.12.2008р.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання тих

зобов'язань, що залишились невиконаними.

          Оригінал цього договору наданий

позивачем до суду на вимогу останнього і залучений до матеріалів справи.

          Разом з тим, господарським судом

встановлено, що 13.03.2007р. позивач поставив відповідачу товар (взуття) на

загальну суму 43140,90 грн., що підтверджується відповідною накладною, оригінал

якої також залучений господарським судом до матеріалів справи.

          Станом на 17.04.2008р., тобто на

момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виконав свого

обов'язку щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар в сумі 43140,90 грн.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача у позові. Окрім

того позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3%

річних, нарахованих відповідачу з 04.04.2007р. по 15.04.2008р.  за прострочення оплати поставленого позивачем

товару. 

          Дослідивши наявні у матеріалах

справи документи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський

суд дійшов висновку про задоволення позову 

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., із врахуванням уточнених позовних

вимог, з наступних мотивів.

          Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК

України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори

та інші правочини. Аналогічні вимоги містяться і у  ч.1 ст.174 ГК України, згідно з якою,

господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших

угод,  передбачених законом, а також з

угод, не передбачених законом, але таких, які 

йому не суперечать.

          У ст.629 ЦК України встановлено, що

договір є обов'язкові для виконання сторонами.

          Як вище встановлено господарським

судом, зобов'язання позивача поставити відповідачу товар, а також зобов'язання

відповідача щодо здійснення  розрахунку

за поставлений позивачем товар виник на підставі укладеного між сторонами

договору поставки від 13.03.2007р. №11, який підписаний відповідачем. При

цьому,  жодних заперечень щодо підписання

цього договору відповідач до суду не надав, також як і не надав заперечень щодо

одержання цього товару від позивача за накладною від 13.03.2007р., яка також

підписана відповідачем і в силу вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерській

облік і фінансову звітність в Україні»є первинним обліковим документом

господарських операцій.  

          Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст.193 ГК України, згідно з

якою, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів.

          Відповідно до умов п.3.1.1.

укладеного між сторонами договору поставки, 

оплатити поставлений позивачем товар відповідач зобов'язався протягом 21

(двадцяти одного) календарного дня від дати поставки. Дата поставки

визначається сторонами як дата товарної накладної, що посвідчує передачу товару

відповідачу.

          Згідно з накладною, датою поставки

товару є 13.03.2007р., а отже оплатити товар відповідач зобов'язаний

04.04.2007р.  При цьому умовами п.3.2.

договору встановлено, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару

вважаються виконаними з моменту внесення готівки грошових коштів в касу

позивача. Документом, що підтверджує факт оплати товару, є належним чином

оформлений платіжний документ.

          Проте, документів, які підтверджують

факт оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 43140,90 грн.

відповідач до суду не надав, як і не надав жодних заперечень з цього приводу.

          Таким чином, в порушення умов укладеного між

сторонами договору поставки, а також вимог ч.1 ст.526 ЦК України, відповідач не

оплатив товар, який поставлений позивачем за накладною від 13.03.2007р., а тому

позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими,

підтвердженими матеріалами справи і підлягають задоволенню господарським судом.

          Водночас обґрунтованими є позовні

вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції та 3% річних за період з 04.04.2007р. по 15.04.2008р.,

оскільки по-перше, умови щодо обов'язку відповідача сплатити суму боргу з

урахуванням індексу інфляції та 3% річних встановлені сторонами у договорі

поставки від 13.03.2007р. №11. По-друге, обов'язок боржника, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми встановлений і вимогами ч.2 ст.625 ЦК

України.

          Згідно з розрахунком позивача індекс

інфляції за період прострочення  з

04.04.2007р. по 15.04.2008р. становить 10690,94 грн., а 3% річних -1304,10 грн.

          Клопотання позивача про забезпечення

позову відхилено господарським судом Одеської області, оскільки, по-перше,

всупереч вимог ст.33 ГПК України в обґрунтування заявленого клопотання позивач

не надав до суду жодного доказу. По-друге,  

вимоги позивача щодо накладення арешту на належне відповідачу майно, а

також щодо заборони  відповідачеві

відчужувати належне йому нерухоме та рухоме майно до вирішення спору по суті не

відповідає предмету позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів.

Відповідно

до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита в

сумі 551,35 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в

сумі 118 грн. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись

ст.ст. 44, 49,  82 -85 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          1.Позов Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1задовольнити.

          2.Стягнути з Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , Свідоцтво

про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 ) на користь Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво

про  державну реєстрацію фізичної

особи-підприємця НОМЕР_4 ) основний борг в сумі 43140 (сорок три тисячі сто

сорок) грн. 90 коп.,  індекс інфляції в

сумі 10690 (десять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 94 коп., 3% річних в сумі

1304 (одна тисяча триста чотири) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного

мита в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 35 коп., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто

вісімнадцять) грн.

Наказ видати після

набрання рішенням законної сили.

Рішення

господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання.

         Рішення підписане 15 липня 2008 року.

Суддя                                                                                      

Смелянець Г.Є.