Постанова

від 15.07.2008 по справі б-19/31-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 15 липня 2008 р.                                                                                   

№

Б-19/31-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Панової

І.Ю.,

суддів

Заріцької

А.О., Ткаченко Н.Г.

розглянувши

касаційну скаргу

 Державної податкової інспекції у Ленінському

районі м. Харкова

на

постанову

господарського

суду Харківської області від  31

березня 2008 року

у

справі господарського

суду

№

Б-19/31-08 Харківської області

за

заявою

товариства

з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро"

до

приватного

підприємства "ТРІАКОМ",  м.

Харків

про

визнання

банкрутом

ліквідатор

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

ДПІ у

Ленінському р-ні м. Харкова Пивоварова О.М.,

ТОВ

"Антік-Агро" Луценко С.О.,

В С Т А Н О В И В 

:

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Антік-Агро" (далі -ТОВ

"Антік-Агро") звернулось до господарського суду Харківської області

із заявою про порушення справи про банкрутство і визнання банкрутом приватного

підприємства "ТРІАКОМ", м. Харків (далі -ПП "ТРІАКОМ") на

підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом»(далі -Закон).

Постановою

господарського суду Харківської області від 31 березня 2008 року ПП

"ТРІАКОМ" визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено

арбітражного керуючого ОСОБА_1

Не

погоджуючись з винесеною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському

районі м. Харкова (далі -ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) звернулась з

касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить

скасувати зазначену постанову аргументуючи порушенням судом норм матеріального

та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 52 Закону, ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України (далі -ГПК України), ст. 17 Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

-підприємців".

За

розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 14

липня 2008 року розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів Вищого

господарського суду України у складі: судді         Панової І.Ю. -головуючого, суддів

Заріцької А.О., Ткаченко Н.Г.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку

оскаржувану постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних

обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення

касаційної скарги виходячи з наступного.

Згідно

приписів п.п. 1 і 2 ст. 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб -підприємців»суд, який постановив рішення про порушення

провадження у справі про банкрутство юридичної особи, у день набрання рішенням

законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням

юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про

відповідне судове рішення. Державний реєстратор повинен не пізніше наступного

робочого дня з дати надходження судового рішення про порушення провадження у

справі про банкрутство юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру

запис про таке рішення суду та в той же день повідомити органи статистики,

державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального

страхування про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Як

вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської

області від 31 березня 2008 року було зобов'язано ліквідатора в п'ятиденний

строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття

ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах.

В

обґрунтування касаційної скарги ДПІ у Ленінському районі                        м. Харкова вказує, що

судом не було належним чином враховано приписи                            ст. 52 Закону, а

саме, щодо відсутності боржника за місцезнаходженням.

У

даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до

боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону, якою передбачено

особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно

до ч.ч. 1 і 2 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або

керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або

у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби

згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської

звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність

підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство

відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його

вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно

до ч. 2 ст. 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення

ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника

виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом та відкриття

ліквідаційної процедури.

Відтак,

у разі наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 52 Закону, суд визнає боржника

банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру, тобто продовжує рух справи про

банкрутство, а за їх відсутності -припиняє провадження у справі на підставі ст.

80 ГПК України.

Таким

чином, чинне законодавство про банкрутство пов'язує можливість відкриття

провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону з доведенням

обставин відсутності боржника за місцезнаходженням або за наявності інших

ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже,

у контексті вказаної норми при розгляді даної справи за правилами ст. 52

Закону, доказуванню підлягає визначення місце- знаходження боржника -юридичної

особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її

місцезнаходженням.

Як

встановлено судом першої інстанції, свою заяву про порушення справи про

банкрутство за ст. 52 Закону ініціюючий кредитор обґрунтував, зокрема,

відсутністю боржника та його керівних органів за його місцезнаходженням, в

підтвердження чого послався на акт державного виконавця відділу державної

виконавчої служби Ленінського району (далі -ВДВС) від 19 лютого 2008 року та на

відсутність майнових активів боржника, посилаючись на постанову ВДВС про

повернення виконавчого документа стягувачеві від 21 лютого 2008 року (а.с. 11,

13).

В

касаційній скарзі скаржник вказує, що ініціюючим кредитором на виконання

приписів вказаної норми не надано суду належних доказів в підтвердження

відсутності боржника за місцезнаходженням, а саме довідки з Єдиного державного

реєстру.

Як

вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб

підприємців, станом на 1 квітня 2008 року, статус відомостей про ПП "

ТРІАКОМ " не підтверджено (а.с. 39).

Згідно

із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб -підприємців" якщо до Єдиного державного реєстру не внесено

запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі

неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну

особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі

одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби

повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує

десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки

про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання

повідомлення від органу державної податкової служби, направити

рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання

державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про

юридичну особу.

У

разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою

відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або

неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного

повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну

особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис

про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про

відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже,

лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом

відсутності боржника.

Проте,

як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів

в підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням, а вказаний акт

ВДВС не є належним доказом в підтвердження зазначеного.

В

обґрунтування касаційної скарги ДПІ У Ленінському районі                м. Харкова посилається також на

те, що ліквідатором в порушення вимог                                ст. 25 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" на вимогу ДПІ не було надано документів для проведення

перевірки банкрута.

Відповідно

до ч.ч. 1, 4 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення виконує

повноваження керівника (органів управління) банкрута. Дії ліквідатора

(ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником

майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка

відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом

кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу,

передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів

або коштів до ліквідаційної маси.

З

огляду на викладене, орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора

боржника, як його керівника та провести позапланову перевірку його

господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора надати можливість

перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити

його дії до суду у справі про банкрутство.

Матеріалами

справи підтверджується, що дії ліквідатора в ході ліквідаційної процедури

податковим органом не оскаржувалися.

З

огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України діючи в

межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115,

1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої інстанції

та вважає, що оскільки справа про банкрутство ПП                           " ТРІАКОМ

" порушена за відсутності неалежних доказів у підтвердження підстав

передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана постанова господарського суду

Харківської області від 31 березня 2008 року у даній справі є передчасною у

зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду

першої інстанції.

При

розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно

дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі

доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами

ст. 52 Закону, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого

та вимог закону, прийняти законне рішення. 

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112

ГПК України Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну

скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

задовольнити.

Постанову

господарського суду Харківської області від 31 березня       2008 року у справі № Б-19/31-08

скасувати.

Справу

передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                            

І.Ю. Панова        

Судді                                                                                                 А.О.

Заріцька

              Н.Г. Ткаченко