Рішення

від 11.07.2008 по справі 6358-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем

України

11.07.2008

Справа №2-7/6358-2008

За позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Регіна-Про» (98100, м. Феодосія, вул. Адміральська, 6,

ідентифікаційний код 33281956)

До відповідача  Феодосійської міської ради (98100, м.

Феодосія, вул. Земська, 4)

Про визнання недійсним рішення.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача  - Кунцов О. В., предст., дов. від 11.06.2008

р.

Від відповідача -  не з'явився.

        Суть справи: Товариство з обмеженою

відповідальністю «Регіна-Про» звернулось до Господарського суду Автономної

Республіки Крим з позовом до Феодосійської міської ради, в якому просить

визнати недійсним пункт 9 рішення 22 сесії 5 скликання Феодосійської міської

ради №1029 від 31.08.2007 р. „Про визнання рішень міської ради такими, що

втратили силу”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

спірним рішенням Феодосійської міської ради №1029 від 31.08.2007 р. позивач був

безпідставно позбавлений права на користування земельною ділянкою, що є

порушенням статті 14 Конституції України. Так, позивач вказує на те, що на

виконання рішення Феодосійської міської ради №2623 від 09.01.2006 р.  20.033.2006 р. між Феодосійською міською

радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіна-Про”

(Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею

0,4410 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Керченське шосе,

33, зона „Ближні комиші” №91, кадастровий номер - 01 116 000 000 101 50 480, зі

строком дії до 09.01.2055 р. Однак, спірним рішенням відповідача №1029 від

31.08.2007 р. було визнано таким, що втратило силу, рішення 45-ї сесії 4

скликання Феодосійської міської ради від 09.01.2006 р. №2623 „Про надання

земельної ділянки ТОВ „Регіна-Про”. При цьому, позивач посилається на те, що

чіткі посилання на конкретні обставини 

або документи, які б свідчили про порушення позивачем положень чинного

законодавства України або умов укладеного договору оренди, та які, відповідно

стали підставою для необхідності визнання рішення №1029 від 31.08.2007 р.

таким, що втратило силу, у спірному рішенні відсутні, що, на його думку, є

недодержанням відповідачем принципу законності, що, відповідно, ставить під

сумнів проголошений Конституцією України принцип верховенства права. Також

позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено право сільських,

селищних та міських рад на визнання раніше прийнятих ними рішень такими, що

втратили силу.

          Відповідач проти позову заперечував з

мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

          Розгляд справи відкладався у порядку

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі

характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи

судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення  представника

позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч. 1 ст. 116

Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права

власності та права користування земельними ділянками із земель державної або

комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів

місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних

ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх

повноважень, визначених цим Кодексом.

Органами місцевого самоврядування,

що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради

міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про

передачу відповідних земельних ділянок у власність або надання їх в

користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного

кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній

або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки.

Ч. 5 ст. 116 ЗК України

передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у

власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в

порядку, передбаченому цим Кодексом. Передання в оренду невідведеної земельної

ділянки чинним законодавством не передбачено. Вказане положення кореспондується

з приписами ст. 125 ЗК України, відповідно до якої приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості)

забороняється.

Відповідно до статті 124 Земельного

кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній

або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у

власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між

власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок

громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель

запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку,

встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного

кодексу України умови і строки розроблення проектів відведення земельних

ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт

відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки

розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів

України.

Ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу

України передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із

землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і

санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної

спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по

об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації

або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і,

в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про

надання земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що

рішенням Феодосійської міської ради №2623 від 09.01.2006 р. був затверджений

проект землеустрою з відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою

відповідальністю „Регіна-Про” для обслуговування пляжу без права капітальної

забудови, код цільового використання - 1.17 та передбачено передати в оренду на

строк до 09.01.2055 р. земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія,

Керченське шосе, 33, кадастровий номер 0111600000010150480, площею 04410 га, у

тому числі по угіддям: відкриті землі без рослинного покрову або з незначним

рослинним покровом, у тому числі піски (включаючи пляжі) 0,4410 га за рахунок

земель, не переданих у власність або постійне користування, які входять до

категорії земель рекреаційного призначення в межах міста Феодосії. Крім того,

вказаним рішенням органу місцевого самоврядування були внесені зміни до п. 2.4

рішення №2266 від 29.07.2005 р. та замість слів „площею 0,8 га для

обслуговування пляжу” було зазначено „площею 0,4410 га для обслуговування

пляжу”.

Пунктом 3.5 цього рішення ТОВ

„Регіна-Про” було зобов'язано протягом двох місяців після прийняття рішення

виконати роботу з виносу в натурі меж земельної ділянки та оформити договір

оренди землі.

На виконання вказаного пункту

19.03.2006 р. був складений відповідний акт встановлення меж земельної ділянки

в натурі, а 20.033.2006 р. між Феодосійською міською радою (Орендодавець) та

Товариством з обмеженою відповідальністю „Регіна-Про” (Орендар) був укладений

договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4410 га, розташованої за

адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Керченське шосе, 33, зона „Ближні комиші”

№91, кадастровий номер - 01 116 000 000 101 50 480.

Згідно з п. 8 Договір укладено

строком до 09.01.2055 р.

Однак, 31.08.2007 р. Феодосійською

міською радою було прийнято рішення №1029, яким було визнано таким, що втратило

силу, рішення 45-ї сесії 4 скликання Феодосійської міської ради від 09.01.2006

р. №2623 „Про надання земельної ділянки ТОВ „Регіна-Про”.

Не погодившись з правомірністю

вказаного рішення органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду з

вимогою про визнання його недійсним.

Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону

України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають

нормативні та  інші акти у формі

рішень. 

Ст. 4 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні» серед основних принципів здійснення місцевого

самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності

відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову

державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції

України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі

діючого законодавства та у межах 

повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та

нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення

свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає,

перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто

певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в

межах їх повноважень.

У той же час, спірне рішення

Феодосійської міської ради містить лише загальні посилання на Перехідні

положення Земельного кодексу України та статтю 26 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні», які визначають повноваження органів місцевого самоврядування.

Чіткі ж посилання на конкретні обставини 

або документи, які б свідчили про порушення позивачем положень чинного

законодавства України або умов укладеного договору оренди, та які, відповідно

стали підставою для необхідності визнання рішення №1029 від 31.08.2007 р.

таким, що втратило силу, у спірному рішенні відсутні. В свою чергу, відсутність

у спірному рішенні чітко унормованих підстав для його прийняття свідчить про

недодержання відповідачем принципу законності, що, відповідно, ставить під сумнів

проголошений Конституцією України (ст. 8) принцип верховенства права.

Позивач стверджує, що підставою для

визнання рішення 45-ї сесії 4 скликання Феодосійської міської ради від

09.01.2006 р. №2623 „Про надання земельної ділянки ТОВ „Регіна-Про” таким, що

втратило силу, стала відсутність державної реєстрації договору оренди землі.

Проте, з цього приводу суд вважає

за необхідне зазначити, що чинним законодавством України, зокрема, Земельним

кодексом України, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. N

2073, тощо, не встановлено, що відсутність державної реєстрації

правовстановлювальних документів на землю є підставою для позбавлення

користувачів відповідних прав. Так, державна реєстрація, згідно зі ст. 125

Земельного кодексу України, є лише обов'язковою умовою для виникнення права на

оренду земельної ділянки та початку використання земельної ділянки. Відсутність

же такої реєстрації не позбавляє позивача права в подальшому звернутися до

відповідних органів реєстрації для вчинення необхідних дій.

У той же час, згідно зі статтею 141

Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною

ділянкою є:

а) добровільна відмова від права

користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у

випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних

чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки

способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки

не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного

податку або орендної плати.

Вказаний перелік є вичерпним та

розширювальному тлумаченню не підлягає. У вказаному переліку відсутня така

підстава для позбавлення права на землю, як відсутність державної реєстрації

договору оренди.

Крім того, суд звертає увагу на те,

що главою 1 Розділу ІІ Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

взагалі не передбачено право сільських, селищних та міських рад на визнання

раніше прийнятих ними рішень такими, що втратили силу.

Так, ч. 10 ст. 59 Закону України

„Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти органів та

посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності

Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до Роз'яснень Президії

Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000  «Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами

для визнання акта недійсним  є  невідповідність його вимогам чинного

законодавства та/або визначеній законом компетенції  органу, 

який  видав  цей 

акт.

З урахуванням викладеного, суд

дійшов висновку, що спірне рішення було прийнято відповідачем з порушенням

положень чинного законодавства України. Прийняття ж зазначеного рішення

фактично безпідставно позбавило позивача права володіння та користування

об'єктом оренди, та порушило майнові права ТОВ «Регіна-Про».

Згідно з ч. 1 ст. 395 Цивільного

кодексу України речовим правом на чуже майно є, у тому числі, право володіння.

Особа, яка має речове право на чуже

майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна,

відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 393

Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади

Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не

відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна

визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 152

Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам

рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно ст. 55 Конституції

України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи

бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом

засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 152

Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може

вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці

порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і

відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 статті 152 ЗК України

передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки

здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Крім того, ч. 10 ст. 59

Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти

органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої

невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в

судовому порядку.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу

України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого

інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в

Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50

народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини

першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про

охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом

інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного

процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому

зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до

користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як

зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у

суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового

захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і

колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним

інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим

загальноправовим засадам.

Серед способів захисту цивільних

прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України,

передбачений, зокрема, і такий спосіб, як визнання незаконними рішення, дій чи

бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим

або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин, всебічно та в

повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні 

в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю

«Регіна-Про» підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного,

керуючись ст.ст. 82-84  Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним пункт 9 рішення 22

сесії 5 скликання Феодосійської міської ради №1029 від 31.08.2007 р. „Про

визнання рішень міської ради такими, що втратили силу”.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний

І.І.