Ухвала

від 29.11.2011 по справі 2а-2923/11/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2923/11/0170/12

29.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована організація "Автобитгаз"- не з'явився,

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 93 від 08.09.11

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 04.07.11 у справі № 2а-2923/11/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована організація "Автобитгаз" (вул. Геологічна, 20, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-в, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Специализированная организация «Автобитгаз»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2011 №0000232301 на суму 62656,25грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 скасувати, в задоволенні позову відмовити у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язани діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 22.02.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232301, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50125,00грн. та штрафних санкцій у сумі 12531,25грн., із встановленням граничного терміну сплати податкового зобов'язання.

Передумовою визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50125,00грн. та штрафних санкцій у сумі 12531,25грн. став акт від 09.02.2011 №198/23-1/31997426 планової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Перевіркою зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2010 року у сумі 50125,00грн. По наданим на перевірку документам встановлена наявність факсимільних копій податкових накладних: №26207 від 12.08.2010, №26736 від 16.08.2010 та №26806 від 17.08.2010 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс», оригінали податкових накладних на момент перевірки відсутні.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на час виписки податкової накладної та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на відсутність, на час перевірки, податкових накладних: №26207 від 12.08.2010, №26736 від 16.08.2010 та №26806 від 17.08.2010, оскільки позивачем до суду було надано реєстр отриманих податкових накладних за серпень 2010 року та журнал податкових накладних, з яких вбачається, що позивачем протягом одного й того ж самого періоду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»отримані й інші податкові накладні, а саме: №26133 від 11.08.2010, №26205 від 12.08.2010, №26206 від 12.08.2010, №26370 від 13.08.2010, №26805 від 17.08.2010.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем надано докази реальності здійснення господарських операцій, за якими було виписано податкові накладні: №26207 від 12.08.2010, №26736 від 16.08.2010 та №26806 від 17.08.2010, а також докази оплати придбаного товару, в тому числі податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Слід зазначити, що застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій теж не має правових підстав.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідач не надав на підтвердження своїх доводів, будь-яких доказів наявності під час перевірки саме факсимільних копій вказаних податкових накладних, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, позивачем надано достатніх доказів, які свідчать про обґрунтованість формування ним в серпні 2010 року податкового кредиту за податковими накладними: №26207 від 12.08.2010, №26736 від 16.08.2010 та №26806 від 17.08.2010 є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 у справі № 2а-2923/11/0170/12 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 05 грудня 2011 року