Ухвала

від 02.02.2012 по справі 2а-489/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 р.Справа № 2а-489/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. по справі № 2а-489/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Солій"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування повідомлень-рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Солій" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 26.08.2010р. № 0000401550/0, від 20.09.2010р. № 0000401550/1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000401550/0 від 26.08.2010 р., № 0000401550/1 від 20.09.2010р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.08.2010р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" (ідентифікаційний код -30751848).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848.

26.08.2010 р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000401550/0 від 26.08.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104934,70 грн. (в т.ч. основний платіж -82 579 грн., штрафні санкції -22 355,70 грн.)

Позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедуру оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення. За наслідками такої процедури сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною, однак з метою доведення нового граничного строку оплати податкових зобов'язань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000401550/1 від 20.09.2010р.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 висновки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про порушення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень, травень, червень 2010р. на суму ПДВ 82 579 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених від імені платника податку, звітність з ПДВ якого не визнана податковим органом як податкові декларації - ТОВ "Арсенал-Оптторг".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Протягом квітня-червня 2010 року на підставі виставлених ТОВ "Арсенал-Оптторг" рахунків-фактур позивач здійснював оплату та отримував згідно накладних та податкових накладних товар (обладнання для швацьких машин).

Як вбачається з матеріалів справи, зауважень до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Арсенал-Оптторг", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не виявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, недоліків в оформленні виписаних ТОВ "Арсенал-Оптторг" податкових накладних згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" відповідачем в ході перевірки позивача, ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" виявлено не було, в акті перевірки від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 відповідачем не викладено фактів оформлення згаданих податкових накладних з дефектами форми, змісту або походження, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу податкових накладних, існування цих обставин не покладено відповідачем в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював господарські операції з придбання, а не з поставки товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", бо не складав жодних податкових накладних.

З урахуванням приписів п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" щодо дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ в разі оплати вартості товарів (робіт, послуг) шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі та з урахуванням зібраних по справі доказів, з котрих вбачається перерахування позивачем грошових коштів на банківські рахунки контрагентів, колегія суддів не знаходить підстав для висновку про відсутність у спірних правовідносинах першої з подій, з настанням якої продавцем товарів (робіт, послуг) в силу закону мають бути складені податкові накладні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження.

Щодо висновку податкового органу про порушення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З матеріалів справи вбачається факт виконання господарських операцій між позивачем, ТОВ ВКФ "СОЛІЙ", та його контрагентом, ТОВ "Арсенал-Оптторг", факт відсутності взаємопов'язаності перелічених суб'єктів господарювання між собою, що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Документи, що містяться в матеріалах справи, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Арсенал-Оптторг" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Окремо колегія суддів бере до уваги ту обставину, що акт від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 був складений за результатами проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ ВКФ "СОЛІЙ", а фактично містить в собі дослідження питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Втім, ані положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ані положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ані положення іншого акту законодавства з питань оподаткування не уповноважують органи державної податкової служби України на проведення перевірок платників податків виключно з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки вказане прямо суперечить визначеним ст.7 Закону України "Про ПДВ" правилам обчислення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З урахуванням матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, і перевіривши лише правильність формування податкового кредиту з ПДВ за квітень-червень 2010р., не забезпечив перевірки правильності формування податкових зобов'язань з ПДВ за цей же самий період діяльності платника, внаслідок чого допустив порушення вимог ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості висновків, покладених в основу спірних рішень.

Також колегія суддів зазначає, що в ході перевірки відповідач не досліджував жодних правочинів та первинних документів, на підставі яких ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" було сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень-червень 2010р.

Колегія суддів відмічає, що ненадання суб'єктом владних повноважень - податковим органом оцінки правочинам та первинним документам, на підставі яких платником податків були визначені податкові зобов'язання, згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України унеможливлює здійснення судової перевірки правомірності та обґрунтованості суджень такого суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податкового правопорушення та зумовлює незаконність таких суджень, бо однозначно вказує, що суб'єктом владних повноважень не взяті до уваги усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Вивчивши зміст акту від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848, колегія суддів відзначає, що довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем, ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" з ТОВ "Арсенал-Оптторг" підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на невизнання податковим органом податкової звітності ТОВ "Арсенал-Оптторг" як податкових декларацій. З цього приводу суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив дослідження правочинів, укладених між ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" та ТОВ "Арсенал-Оптторг", не дослідив первинних документів, що були складені з посиланням на ці правочини, а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості висновкв, які були покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.

Виходячи з аналізу положень п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом -Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Між тим, в акті перевірки від 16.08.2010р. № 6076/15-510/30751848 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за зазначеним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Арсенал-Оптторг", про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Таким чином, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про порушення ТОВ ВКФ "СОЛІЙ" пп. 7.2.3 п7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" за взаємовідносинами з ТОВ "Арсенал-Оптторг".

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. по справі № 2а-489/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.