Ухвала

від 15.03.2012 по справі 2а-1670/5506/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/5506/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.

за участю представника позивача Шулій О.Й. та представника відповідача Мурич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі № 2а-1670/5506/11

за позовом Приватного підприємства "Управління газових робіт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Управління газових робіт" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0002961502/1724.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 24.05.2011 року № 0002961502/1724.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість ".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Управління газових робіт" (ідентифікаційний код 34987505) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 01.03.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682796, та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.

ПП "Управління газових робіт" є платником податку на додану вартість з 23.07.2007 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.07.2007 року № 100054477.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; інші монтажні роботи; газопровідні роботи.

В період з 01.04.2011 року по 06.04.2011 року головним державним податковим інспектором Кременчуцької ОДПІ Рустамовою М.М. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Управління газових робіт", поданих за грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2011 року № 1941/15-322/34987505, у якому відображено порушення позивачем пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума податку на додану вартість в розмірі 10 462 грн. 33 коп., а саме: за грудень 2010 року на суму 3 105 грн., за січень 2011 року -2 333 грн. 33 коп., за лютий 2011 року -5 024 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року № 0002961502/1724, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 11 239 грн. 58 коп., в тому числі: 10 462 грн. 33 коп. - основний платіж, 777 грн. 25 коп. - штрафна санкція.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

На час формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Формування позивачем податкового кредиту за січень-лютий 2011 року врегульоване нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року ПП "Управління газових робіт" мало фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" щодо поставки позивачу товарно-матеріальних цінностей.

ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" виписано ПП "Управління газових робіт" податкові накладні від 02.12.2010 року № 95 на загальну суму 18 630 грн., в тому числі ПДВ -3 105 грн., від 10.01.2011 року № 657 на загальну суму 14 000 грн., в тому числі ПДВ -2 333 грн. 33 коп., від 01.02.2011 року № 1090 на загальну суму 30 146 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ -5 024 грн. 49 коп., рахунки-фактури та видаткові накладні.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до їх змісту та форми відсутні.

Позивачем на підставі виписаних ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" податкових накладних включено до складу податкового кредиту до податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року суму ПДВ 3 105 грн., січень 2010 року - 2 333 грн. 33 коп., лютий 2011 року - 5 024 грн.

Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Транспортування товару від Постачальника (ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10") до Покупця відбувалося із використанням власного транспортного засобу директора ПП "Управління газових робіт" ОСОБА_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серії ВІС НОМЕР_2 та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зберігання товару здійснювалося в орендованому приміщенні за адресою: вул. Шевченко, 51 м. Кременчук (договір оренди нежилого приміщення із ФОП ОСОБА_4 від 01.01.2011 року № 3/01).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому позивач використав придбаний у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товар у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Полум'я Кремінь", що підтверджується видатковими накладними.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ПП "Управління газових робіт" для подальшої його реалізації.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано, та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ПП "Управління газових робіт" по контрагенту ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", колегія суддів оцінює критично, оскільки, Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставлять право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, оскільки, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобов'язань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем надано копії податкових декларацій з ПДВ за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, поданих ПП " Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" до податкового органу, де в податкових зобов'язаннях відображено суми ПДВ по ПП "Управління газових робіт".

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі № 2а-1670/5506/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.03.2012 р.