Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2270/12659/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12659/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

при секретарі: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Бойко Р.В.

відповідача: Калужської Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОССПАС" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОССПАС" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "МОССПАС" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської МДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами документальної перевірки ТОВ "МОССПАС" було складено акт № 199/2301-36379395 від 27.05.2011 року. В ході перевірки виявлено, що ТОВ "МОССПАС" безпідставно сформувало податковий кредит на підставі угод з ПП "ОСОБА_1", що не мали реальних наслідків. На підставі висновків акту перевірки 24.06.2011 року Красилівською МДПІ були прийняті податкові повідомлення -рішення № 0000212301 та № 0000202301. Вважаючи прийняті рішення неправомірними, просили визнати їх протиправними і скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року скасувати, а позов - задовольнити, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "МОССПАС" зареєстроване як юридична особа. У період з 16 по 20 березня 2011 року Красилівською МДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "МОССПАС" з питань дотримання податкового законодавства у проведенні операцій з ПП "ОСОБА_1", за результатами якої було складено акт № 199/2301-36379395 від 27.05.2011 року (а.с. 8-14). В ході перевірки податковим органом було виявлено, що ТОВ "МОССПАС" безпідставно сформувало податковий кредит на підставі угод з ПП "ОСОБА_1", що мали безтоварний характер. На підставі висновків акту перевірки 24.06.2011 року Красилівською МДПІ були прийняті податкові повідомлення -рішення № 0000212301 (а.с. 15) та № 0000202301 (а.с.16). За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги ТОВ "МОССПАС" - без розгляду (а.с.17-25).

Судом першої інстанції було встановлено, що 05.05.2011 року між ПП "ОСОБА_1" та ТОВ "МОССПАС" було укладено Договір поставки ВРХ №25. Пунктом 1 Договору визначено, що предметом договору є товар (велика рогата худоба), що належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий ним у майбутньому. Прийом кожної партії товару, згідно п.6 Договору, здійснюється представником постачальника і покупця при завантаженні Товару. Також сторонами договору було погоджено, що товар, який поставляється, повинен відповідати держстандартам, а якість товару підтверджується відповідними документами. Всього сума ПДВ, включеного до складу податкового кредиту за січень-березень 2011 року по даному договору становить 251537 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами не спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, не були надані суду першої інстанції документи, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано і правомірно зроблено висновок про формальність складених видаткових і податкових накладних, які не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій. Позивачем на вимогу суду першої інстанції не були надані для дослідження в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, документи, що засвідчують якість товару, а також документів про відрядження працівників ТОВ "МОССПАС" для здійснення постачання та завантаження товару за укладеним договором. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в ході судового розгляду було доведено обґрунтованість висновків податкового органу і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МОССПАС", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 квітня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Совгира Д. І.

Курко О. П.