Постанова

від 21.03.2012 по справі 17848/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 березня 2012 р. № 2-а- 17848/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Шевердіна М.М.

представника відповідача - Іщук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоремонтний завод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011р. №0002862311.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Позивач вважає, що Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року, за клопотанням представника відповідача замінено відповідача по справі з Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на належного відповідача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.12.2011р. ТОВ «Станкоремонтний завод» отримало рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 15.12.2011р., яким відмовлено у скасуванні повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ №0002862311 від 26.07.2011р., яке виписане на підставі акта перевірки №540/2311/30959594 від 11.07.201р. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у Чугуївської ОДПІ Харківської області відсутні повноваження надавати оцінку цивільно-правовим діям позивача, визнавати або встановлювати нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Висновки відповідача стосовно того, що договори, укладені позивачем з контрагентами, є нікчемними не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки не доведено, що договори порушують публічний порядок та е спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши свою позицію тим, що Чугуївська ОДПІ діяла в межах повноважень на викладення в акті перевірки фактів порушень норм податкового та іншого законодавства. Перевірка проведена з дотриманням вимог діючого законодавства. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Станкоремонтний завод» до складу валових витрат віднесла вартість товару (будівельні матеріали), отриманого від ТОВ «Верона НВФ» у загальній сумі 75000,00 грн. (4 квартал), згідно договору від 08.12.2010р. №08/12/10.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за кодом 30959594 та перебуває на обліку у Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області.

Чугуївською ОДПІ у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» під час здійснення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ "Верона" за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2011 року №240/2311/30959594, за висновками якого встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Станкоремонтний завод» порушило п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати на 75 000,00 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток - 18750,00 грн. Чугуївська ОДПІ направила позивачу податкове повідомлення-рішення від 26.07.2011р. №0002862311 на 18750,00 грн. податку на прибуток і 4687,50 грн. штрафної санкції. Рішення ДНА у Харківській області, прийнятим за розглядом скарги, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі вищевказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.07.2011 року №0002862311.

08.12.2010 року, між ТОВ «Станкоремонтний завод» (покупець) та ТОВ "Верона" (продавець) укладено договір №08/12-10, за умовами якого продавець продає покупцю комплектуючі (які зазначені у даному договорі) а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вказані комплектуючі (а.с. 126-128).

23.12.2010 року, між ТОВ «Станкоремонтний завод» (покупець) та ТОВ "Верона" (продавець) укладено договір №23/12-10, за умовами якого продавець продає покупцю комплектуючі (які зазначені у даному договорі) а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вказані комплектуючі (а.с. 129-131).

Поставка товару за умовами договору підтверджується видатковими накладними які знаходяться в матеріалах справи (а.с.132-133).

За результатами здійснення господарської операції, на адресу позивача контрагентом було виписано податкові накладні №1223006 від 23.12.2010 року та №1209002 від 09.12.2010 року (а.с.134-135).

Сплата за здійснення господарської операції підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.136-141).

Товарно-матеріальні цінності (комплектуючі), придбані позивачем у ТОВ "Верона", було доставлено автомобільним транспортом який належить позивачу, що підтверджується копією технічного паспорту автомобілю, також це підтверджується товарно-транспортною накладною, та подорожнім листом (а.с. 155-156).

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу.

Придбані позивачем товаро-матеріальні цінності у контрагента ТОВ "Верона" зберігались в складських приміщеннях ТОВ "Станкоремонтний завод" за адресою СМТ Новопокровка,вул. Островського 10. та були використані у власній господарській діяльності ТОВ Станкоремонтний завод"

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, до яких відносяться відповідні накладні, акти виконаних робіт або наданих послуг.

Таким чином, згідно п.п.5.2.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання ТМЦ віднесено до складу валових витрат правомірно, тому що відображення цих показників було на підставі таких документів: договір з постачальником, прибуткових накладних, банківських виписок та інших документів.

Вказане вище свідчить про те, у позивача були всі визначені законодавством підстави для включення сум витрат до складу валових витрат у перевіряємому періоді, тому що ці правові відносини відображені у бухгалтерському та податковому обліку підприємства (позивач).

Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не підтверджуються добутими судом доказами.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоремонтний завод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 26.07.2011 року №0002862311.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоремонтний завод" (код ЄДРПОУ 30959594) сплачений судовий збір у розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 26 березня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.