Постанова

від 20.03.2012 по справі 5650/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. 14 год.15 хв.Справа № 2-а-5650/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю:

представника позивача - Омельченко Т.Й.,

представника відповідача - Коренко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство «Зерно Таврії»» ( далі - позивач, ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії»» ) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції ( далі - відповідач, МДПІ), в якому просить визнати нечинними податкове повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0000082300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 36 624,00 грн., податкове повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0000092300 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 46 582,50 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач вказав, що висновки МДПІ, викладені в Акті перевірки від 08.06.2011 р. та складені на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають вимогам діючого законодавства України, оскільки господарська операція позивача з ПРАТ « Скадовське ХПП » щодо придбання сільськогосподарської продукції є законною та реальною, що підтверджується оформленими первинними документами, податковими накладними, неналежність оформлення яких не спростована податковим органом в акті перевірки. Крім цього, представник позивача вказує на те, що висновок МДПІ зроблений без врахування наданих до перевірки первинних документів контрагента, а базується виключно на висновку акту перевірки ДПІ у Скадовському районі про результати невиїзної документальної перевірки ПРАТ « Скадовське ХПП » з питань з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, згідно якому встановлено фінансово-господарські операції ПРАТ « Скадовське ХПП » з ПП « Стилет-Юг», які підпадають під ознаки безтоварних операцій та нікчемних правочинів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, надавши суду письмові заперечення, згідно яким визначено, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем Закону України « Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту в жовтні 2010 року на суму ПДВ 73 970,00 грн. у зв'язку з визнанням нікчемними угоди по ланцюгу поставки ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії » - ПРАТ «Скадовське ХПП» - ПП « Стилет-Юг», що порушенням пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість" , а також ч. І ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України). Таким чином, порушення встановлені в ході перевірок ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії », зафіксовані належним чином в акті перевірки від 08.06.2011 р. № 111/2301/34136953, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з додержанням норм чинного в Україні законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу В. Лепетиської МДПІ № 241 від 03.06.11 року та затвердженого плану перевірки проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство " Зерно Таврії » з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 111/2301/34136953 від 08.06.2011 року ( далі - акт перевірки), яким було встановлено порушення ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії »:

- ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) суми податкового кредиту з ПДВ по правочинах здійснених за період з 01.10.2010 p. по 30.11.2010р. з ПРАТ «Скадовське ХПП» на суму ПДВ 73 970,00 грн. та порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97 р., в частині завищення суми податкового кредиту за ряд. 17 Б декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 73970,00 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 37 346,00 грн.

- п.п..7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, в наслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів по ПДВ ( р.25.2) за листопад 2010 року в сумі 36 624,00 грн.

З посиланням на висновок акту перевірки МДПІ були прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0000082300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 36 624,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 21.06.2011 року № 0000092300 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 37 346,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 9 336,50 грн.

Позивач не погодившись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Херсонській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг оскаржувані податкові повідомлення-рішення МДПІ були залишені без змін, а скарги ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії » - без задоволення, що підтверджується рішенням ДПА у Херсонській області від 10.08.2011р. № 3978/10/25-014 та рішенням ДПС України від 20.10.2011р. № 3989/6/10-2/245.

Як з'ясовано судом, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені МДПІ у в зв'язку з відображенням в акті перевірки фактів порушення позивачем вимог п.п..7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ПРАТ «Скадовське ХПП» за господарськими операціями, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів, а саме правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. При цьому, твердження (висновки) щодо нікчемності правочинів укладених по ланцюгу поставки ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії » - ПРАТ «Скадовське ХПП» - ПП « Стилет-Юг», ґрунтуються лише на інформації акту ДПІ у Скадовському районі від 10.05.11 р. № 138/23/21301823 про результати невиїзної документальної перевірки ПРAT « Скадовське ХПП » з питань дотримання податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. та акту ДПІ у м. Херсоні від 09.03.2011 р. № 614/23-2/37048886 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Стилет - Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. Вказаними перевірками встановлено, що ПП « Стилет-Юг» виписало на користь ЗАТ « Скадовське ХПП » податкові накладні на загальну суму 3 205 333,57 грн., у т.ч. ПДВ 534 222,26 грн., проте згідно з інформацією отриманою ДПІ у м. Херсоні встановлено, що фінансово-господарські операції з ПП « Стилет-Юг», підпадають під ознаки безтоварних операцій та нікчемних правочинів, що стало підставою для ДПІ у м. Херсоні зробити висновок щодо відсутності поставки товарів ЗАТ « Скадовське ХПП » від ПП « Стилет - Юг » та укладення угод з метою не настання реальних наслідків, що обумовлені ними. У рішенні ДПА в Херсонській області про результати розгляду скарги від 10.08.2011 р. № 3978/10/25-014 з порушених у скарзі питань вказано, що слідчим відділом ПМ ДПА у Херсонській області порушена кримінальна справа № 330302-11 від 15.03.2011 року по факту створення групою невстановлених осіб фіктивних підприємств ПП «Стилет-Юг», ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд», ПП «Югтрансагро» для оформлення неіснуючих угод з використанням реквізитів зазначених підприємств для подальшої їх передачею підприємствам "вигодонабувачам".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів, 28.10.2010 року між позивачем - ТОВ «ЗПП « Зерно Таврії » ( за договором покупець) та ЗАТ «Скадовське ХПП» (за договором - Постачальник ) було укладено договір поставки № 20 та додаток № 1 від 28.10.2010 року до вказаного договору, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити 300 тонн сої на загальну суму 981 000,00 грн., у т.ч. ПДВ складає 163 500,00 грн., зі строком дії поставки до 31.10.2010 року. За умовами договору передача товару здійснюється на умовах EXW склад ЗАТ «Скадовське ХПП». Форма розрахунків - безготівкова.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору ЗАТ «Скадовське ХПП» у жовтні 2010 року поставило позивачу сою в кількості 300 тонн на загальну суму 981 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 163 500,00 грн., про що свідчать акт приймання - передачі від 28.10.2010 року та видаткова накладна № 146 від 28.10.2010 року.

ЗАТ « Скадовське ХПП » по першій події - після підписання акту приймання - передачі товару, оформило податкову накладну № 10 від 28.10.2010 року, яка відповідає вимогам Закону України « Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, та була відображена позивачем у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наданим суду витягом із вказаного Реєстру.

Як вбачається з акту перевірки, із загального об'єму отриманої позивачем сої, МДПІ визнала неправомірним віднесенням до податкового кредиту, лише суми ПДВ в розмірі 73 970,00 грн., що складає вартість 135,720 тон сої, що на думку податкового органу отримана контрагентом позивача - ЗАТ «Скадовське ХПП » від ПП «Стилет -ЮГ» у жовтні 2010 року.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в ході проведення перевірки позивача зауважень щодо оформлення первинної документації, зокрема, податкових накладних по господарським операціям з ПРAT « Скадовське ХПП », МДПІ не мали ні під час перевірки, ані під час розгляду справи.

Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 981 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ЗAT « Скадовське ХПП », про що свідчать копія платіжного доручення № 819 від 01.11.2010 р., та банківською випискою від 01.11.2010 року.

Придбання позивачем сої відбувалось з метою подальшої її продажу на експорт за контрактом № 406/114-10 від 27.10.10 з компанією « WESTOIL LTD» (США). Зовнішньоекономічна операція з продажу товару, який підлягає вивозу за межі митного кордону України, відбулась відповідно до ВМД № 508030301/2010/000959 від 18.11.2010 р. в кількості 300 тонн, валютна виручка за вказаним контрактом отримана позивачем в повному обсязі, про що свідчить банківська виручка від 29.10.2010 року .

Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, суд вважає за необхідне при вирішенні справи керуватися положеннями Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР « Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, діючого на момент виникнення спірних правовідносин ( далі Закон України № 168/97-ВР).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Закон України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі, і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що Закон визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які відображені позивачем у реєстрі отриманих накладних того періоду, в якому були отримані спірні накладні. Судом також встановлено, що податкові накладні, яка виписані ЗАТ « Скадовське ХПП» містять всі необхідні реквізити. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента - позивача права на складання податкових накладних, тобто їх реєстрацію у встановленому законодавцем порядку у якості платників податку на додану вартість та присвоєння ним індивідуального податкового номеру. Судом також встановлено, що зазначений вище суб'єкт господарювання на момент укладення спірного договору та виписування спірних накладних був зареєстрований в податковому органі, як платники ПДВ, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, податкові накладні виписані ЗАТ « Скадовське ХПП » щодо проданої партії сої на адресу позивача відповідають вимогам Закону України « Про податок на додану вартість», і тому податковий кредит по податку на додану вартість був правомірно задекларований позивачем на підставі податкової накладної, отриманої від контрагента по факту отримання товару, підписання акту приймання - передачі товару.

Судом встановлено, що доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача МДПІ в ході розгляду справи до суду не надала.

В ході розгляду справи судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та ЗAT « Скадовське ХПП », до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, належності оформлення (складання) первинних документів (договору, акту приймання-передачі, накладних, розрахункових документів), МДПІ ні при проведенні перевірок позивача ні в ході судового розгляду справи не має.

Суд оцінивши перелічені вище первинні документи, які підтверджують взаємовідносини позивача з контрагентом - постачальником ЗAT « Скадовське ХПП » за правилами ст. 86 КАС України, відзначає, що зазначені документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючими суб'єктами господарювання, а відтак, визнаються судом належними та допустимими доказами дійсного проведення господарських операцій за спірними правочинами.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить до висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Щодо висновку МДПІ щодо нікчемності договору поставки № 20 від 28.10.2010 року та нереальності вказаної господарської операції, виходячи із висновків, зроблених посадовими особами податкового органу, в яких на обліку знаходяться ЗАТ « Скадовське ХПП » та ПП « Стилет-Юг», суд зазначає про наступне.

Системно проаналізувавши положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, суд відмічає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податку правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем прерогативою визнавати правочини такими, що суперечать закону.

Відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексу України, Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України « Про податок на додану вартість » та Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є протизаконним.

Отже, якщо постачальник у ІІ ланцюгу постачання - ПП « Стилет-Юг», не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Щодо доводу податкового органу про факт порушення кримінальної справи відносно групи невстановлених осіб, які в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували створення ПП «Стилет-Юг», не приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(« Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону « Про податок на додану вартість » стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку ( рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі « Інтерсплав проти України»).

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 ( далі - Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735 ( далі - Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, суд зазначає, що в акті перевірки позивача, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (сільськогосподарської продукції) у власній господарській діяльності з подальшою його реалізацією на експорт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів та не реальність господарських операцій з зазначеними вище суб'єктами господарювання не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ТОВ « ЗПП « Зерно Таврії»» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до адміністративного позову додав платіжні доручення № 788 від 14.11.2011 року та № 180 від 20.03.2012 року щодо сплати судового збору на загальну суму 833,04 грн. Проте, в ході надання оцінки вказаним документам на предмет належної сплати позивачем судового збору, судом встановлено, що за платіжним дорученням №180 від 20.03.2012 року судовий збір у сумі 804,84 грн. сплачений на рахунок № 31210206700002, замість рахунку № 31214206784002, що був дійсний на дату оплати. Тому дане платіжне доручення не може бути прийнятим судом в якості доказу сплати судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо присудження судових витрат з Державного бюджету України на користь позивача у сумі 28,23 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень - задовільнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0000082300 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 36 624,00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0000092300 щодо визначення суми податкових зобов'язань з урахуванням штрафних санкцій в загальній сумі 46 682,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" (код ЄДРПОУ 34136953, Херсонська область, Горностаївський район, с. Каїри, вул. Горностаївська, 1-А) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 березня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1