Постанова

від 29.03.2012 по справі 2а-1670/8262/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8262/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Яремин Н.І.,

за участю:

представника позивача - Козачук О.С.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого підприємства фірми "Ірбіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2011 року Мале підприємство фірма "Ірбіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812301/2851 від 07 вересня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між позивачем та ПП "Фірма "Лотос" укладено договір підряду по виконанню робіт з реконструкції спортивного залу спорткомплексу "Динамо" в м. Комосомольськ. На виконання умов вказаного договору між МПФ "Ірбіс" та ПП "Алерт" укладено договір субпідряду, за умов якого ПП "Алерт" виступило субпідрядником під час проведення робіт з реконструкції спортивного залу спорткомплексу "Динамо". На виконання вимог вказаного договору ПП "Алерт" було проведено роботи з реконструкції. Підписано Локальний кошторис 2-1-1 (форма № 4), акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (типова форма №КБ-2в); дефектний акт б/н; договірна ціна на ремонт спортивного залу спорткомплексу «Динамо»; відомість ресурсів до локального кошторису 2-1-1 (форма №4а). Грошові кошти за виконані роботи в сумі 72 006,00 грн. було сплачено на розрахунковий рахунок ПП "Алерт", а ПП "Алерт" видано податкову накладну № 1711 від 17.12.2008 року. Крім того, між МПФ "Ірбіс" та ВАТ "Полтавський ГЗБ" було укладено договори підряду, згідно яких позивач зобов'язаний провести ремонт об'єктів замовника. На виконання умов вказаного договору між позивачем та ПП "Алерт" укладено договір поставки будівельних матеріалів. Поставка будівельних матеріалів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями. Враховуючи викладене відповідач протиправно дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 40 504,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 40 504,00 грн. Крім того, з аналізу первинних документів встановлено, що в них конкретизовано зміст і обсяг виконання господарських операцій, що є порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Мале підприємство фірма "Ірбіс" (ідентифікаційний код 13928614) зареєстровано виконавчим комітетом Комсомольської міської ради 13.02.1991 року, взято на податковий облік як платник податків в органах державної податкової служби 20.03.1991 року та перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) та є платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 23522093 від 10.03.2004 року.

В період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року на підставі направлення від 15.08.2011 року № 3749/003749 старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби ІІІ рангу відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб Кулєшовим М.С. проведено позапланову виїзну перевірку МП фірма "Ірбіс" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькарас Плюс", зa період з 01.06.2008р. по 30.06.2011р. згідно постанови пpo призначення документальної перевірки від 26.07.2011 р. заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В.

За результатами перевірки складено акт від 23.08.2011 року № 6227/23-209/13928614 про результати документальної невиїзної перевірки МП фірма "Ірбіс", згідно із висновками якого встановлено порушення МП фірма "Ірбіс" п.5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 40 504,00 грн.

На підставі акту перевірки Комсомольським відділенням Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2011 року № 0000812301/2851, яким МПФ "Ірбіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 50 630,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 40 504,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 10 126,00 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням від 07.09.2011 року № 0000812301/2851, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 07.09.2011 року № 0000812301/2851, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що 10.11.2008 року між ПП фірма "Лотос" (замовник) та МПФ "Ірбіс" (підрядник) укладено договір підряду № 10/11, за умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. На підтвердження виконання робіт по вказаному договору позивачем суду надано акт приймання виконаних підрядних робіт № 10/11.

З метою виконання вказаного правочину 27.11.2008 року між позивачем (генпідрядник) та ПП "Алерт" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 27/11, згідно умов якого генпідрядник доручає, субпідрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору роботу, а генпідрядник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з Договірною ціною і складають 72 006,00 грн.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем до суду надано договірну ціну на ремонт спортивного залу спорткомплексу "Динамо", локальний кошторис 2-1-1 на ремонт спортивної зали спорткомплексу "Динамо", дефектний акт на ремонт спортивної зали спорткомплексу "Динамо", відомість ресурсів до локального кошторису 2-1-1 на ремонт спортивної зали спорткомплексу "Динамо", акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року № 6, платіжні доручення № 114 від 17.12.2008 року та податкову накладну № 1711.1 від 17.12.2008 року.

Крім того, 17.07.2008 року та 02.02.2009 року між МПФ "Ірбіс" (підрядник) та ВАТ "Полтавський ГЗБ" (замовник) було укладено договори підряду № 1790/50 та 318/50, за умов яких замовник поручає, а підрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами даних договорів роботи по об'єкту "Реконструкція споруди ІВЦ", в частині виконання робіт по герметизації швів споруди та ремонту об'єктів замовника.

На підтвердження реальності вказаного правочину суду надано договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, акти на списання матеріалів, дефектний акт.

З метою виконання умов вказаних договорів 29.12.2008 року між позивачем (покупець) та ПП "Алерт" (продавець) було укладено договір поставки № 1, згідно якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця будівельні матеріали в кількості та асортименті, що передбачено в заявках, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця на умовах самовивозу та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем до суду надано платіжні доручення № 128 від 29.12.2008 року, № 11 від 26.01.2009 року, № 25 від 12.03.2009 року, № 37 від 16.04.2009 року, № 51 від 08.05.2009 року, № 65 від 18.06.2009 року, № 75 від 09.07.2009 року, № 91 від 28.07.2009 року; податкові накладні № 2912.1 від 29.12.2008 року, № 2601.1 від 26.01.2009 року, № 1303.2 від 13.03.2009 року, 3 1604.1 від 16.04.2009 року, № 08/05 від 08.05.2009 року, № 1806.1 від 18.06.2009 року, № 09/07 від 09.07.2009 року, № 28/07 від 28.07.2009 року, товарно-транспортні накладні № 05/01/09 від 05.01.2009 року, № 26/01/09 від 26.01.2009 року, № 16/03/09 від 16.03.2009 року, № 16/04/09 від 16.04.2009 року, № 08/05/09 від 08.05.2009 року, № 18/06/09 від 18.06.2009 року, № 09/07/09 від 09.07.2009 року, № 29/07/09 від 29.07.2009 року; акти приймання-передачі від 05.01.2009 року, 26.01.2009 року, від 16.03.2009 року, від 16.04.2009 року, від 08.05.2009 року, від 18.06.2009 року, від 09.07.2009 року, від 29.07.2009 року; видаткові накладні № РН-0501-4 від 05.01.2009 року, № РН-2601-1 від 26.01.2009 року, № РН-1603-2 від 16.03.2009 року, № РН-1604-1 від 16.04.2009 року, № РН-0805-1 від 08.05.2009 року, № РН-1806-1 від 18.06.2009 року, № РН-0907-1 від 09.07.2009 року, № РН-2907-1 від 29.07.2009 року; рахунки-фактури № СФ-2912-4 від 29.12.2008 року, № СФ-2601-1 від 26.01.2009 року, № СФ-12/03 від 12.03.2009 року, № 16/4 від 16.04.2009 року, № СФ-0805-1 від 08.05.2009 року, № СФ-1806-1 від 18.06.2009 року, № СФ-0907-1 від 09.07.2009 року, № СФ-2807-1 від 28.07.2009 року.

Судом встановлено, що перевезення придбаного товару здійснювалось транспортним засобом позивача, на підтвердження чого суду надано договір про використання працівником власного автотранспорту для виробничих цілей № 1/11/07-1 від 01.11.2007 року, додаткову угоду № 1 від 01.01.2009 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вище вказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні".

Таким чином, суд приходить до висновку що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати по придбанню товарів та отриманню послуг від ПП "Алерт".

Надаючи оцінку посиланню відповідача, що міститься в Акті перевірки та в запереченнях на розслідування слідчим відділом ПМ ДПА у Полтавській області кримінальної справи № 2011531008011, за обвинуваченням ОСОБА_6, а також на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6, розслідується слідчим відділом ПМ ДПА у Полтавській області і на даний час, рішення по справі не прийнято. Відповідний вирок суду, яким би була доведена вина ОСОБА_6 в порядку провадження у кримінальній справі № 2011531008011 відповідачем не було надано.

Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

Суд також не бере до уваги вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як на доказ відсутності реальності господарської операції, оскільки, згідно вказаного вироку ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виправдано за недоведеністю їх вини у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 КК України, а саме у здійсненні фіктивного підприємництва. Всі підприємства, до придбання та створення яких вони мають відношення, здійснювали свою діяльність та не були фіктивними.

Так, у даному вироці відсутні дані про те, що в ході розслідування та судового розгляду кримінальної справи були встановлені факти злочинних дій, пов'язаних із поставкою товару, виконанням робіт ПП "Алерт" саме в адресу МПФ "Ірбіс".

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812301/2851 від 07 вересня 2011 року обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позову Малого підприємства фірми "Ірбіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ № 0000812301/2851 від 07 вересня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства фірми "Ірбіс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2012 року.

Суддя Р.І. Молодецький