Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а/2370/678/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/678/2012

12 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Паламар П.Г.,

при секретарі: Овсієнко О.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 -за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 -за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»(далі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області (далі -відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000822301 та № 0000832301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року, збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011 року та нарахування штрафних санкцій з посиланням на нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Мелвилл»є помилковим, оскільки всупереч положень чинного законодавства відповідач не перевірив наявність (або відсутність) ділової мети в діях покупця та продавця, здійснення витрат за покупцем на зберігання, переробку та оплату продукції, зміну матеріального стану позивача внаслідок здійснення зазначених господарський операцій. Крім того, відповідач на підтвердження своїх висновків в акті перевірки не зазначив жодного факту, підтвердженого належними письмовими доказами, який доводить, що правочин позивача з постачальником ТОВ «Мелвилл»укладено без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ними. На підставі викладеного, на думку позивача, вже згадані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що державна податкова інспекція у Катеринопільському районі, здійснивши перевірку позивача з питань дотримання норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мелвилл»за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року виявила ознаки нікчемності правочину укладеного між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ «Мелвилл». Такі висновки відповідача ґрунтуються на відомостях, викладених в акті перевірки № 183/23-300/36880504 від 13.09.2011 року, складеного державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва. Саме цим актом, на думку відповідача, підтверджується, що взаємовідносини між ТОВ «Катеринопільський елеватор»та ТОВ «Мелвилл»(36880504, м. Миколаїв) не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку, оскільки останнє відсутнє за місцем реєстрації, в нього відсутні складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, інші основні засоби та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Крім того відповідач зазначив, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року по справі № 2а-6780/11/1470 визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ «Мелвилл»з моменту реєстрації та припинено юридичну особу ТОВ «Мелвилл».

За таких обставин відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000822301 та № 0000832301 від 23.02.2012 року прийняті відповідно до законодавства, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

30.03.2012 року від відповідача надійшло клопотання про заміну сторони у зв'язку з припиненням юридичної особи - державної податкової інспекції у Катеринопільському районі на Катеринопільську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні судом задоволено клопотання позивача та ухвалено замінити позивача у справі державну податкову інспекцію у у Катеринопільському районі Черкаської області (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. К. Маркса, 1 код ЄДРПОУ 34393402) на її правонаступника -Катеринопільську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринопіль, вул. К. Маркса, 1, код ЄДРПОУ 36776454).

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», як юридична особа зареєстроване Катеринопільською районною державною адміністрацією 30.06.2004 року, взяте на облік державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі 12.07.2004 року, ідентифікаційний код 32580463.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор»з питань дотримання норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Мелвилл»(код за ЄДРПОУ 36880504) за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.02.2012 року за № 17/23-/32580463, в якому зроблено висновок про порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.6 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011 року на 728 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за червень 2011 року з урахуванням акту виїзної позапланової перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року від 23.09.2011 року № 221/ 23-017/32580463 в сумі на 176458 грн.(54334+122114), що призвело до завищення бюджетного відшкодування, задекларованого у червні 2011 року на рахунок платника податку з урахуванням акту виїзної позапланової перевірки від 23.09.2011 року № 221/ 23-017/32580463 в сумі 365030 грн. (188572+(54334+122114)); пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2011 року з урахуванням акту виїзної позапланової перевірки ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року від 15.12.2011 року № 417/ 23-017/32580463 в сумі 523055 (315783+(141426+65846)).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач подав заперечення № 273 від 13.02.2012 року.

Відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення та зазначено, що в порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 та пункту 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Катеринопільський елеватор»віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 122114 грн., у липні 2011 року в розмірі 207272 грн. по податкових накладних, які не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит.

На підставі акту перевірки від 06.02.2012 року за № 17/23-/32580463 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000822301від 23.02.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122114 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн. та № 0000832301 від 23.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 212139 грн., у тому числі 141426 грн. за основним платежем та 70713 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі -ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Пунктами 201.1, 201.7 ст. 201 ПКУ визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом встановлено що, між товариством з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»та товариством з обмеженою відповідальністю «Мелвилл» 01.06.2011 року укладено договір № 585/к на поставку товару. Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник передає, а покупець приймає соняшниковий жми (далі -Товар). Відповідно до пункту 2.1 договору кількість, ціна і загальна вартість товару встановлюється при кожній поставці товару згідно з виписаними накладними. Відповідно до п. 3.3 договору датою поставки товару вважається дата переоформлення чи завозу Товару на Елеватор, що підтверджується реєстром про надходження на особовий рахунок ТОВ «Катеринопільський елеватор».

Суд звертає увагу, що на виконання умов договору № 585/к згідно видаткових накладних № РН-0006 від 04.06.2011 року, № РН-0023 від 13.06.2011 року, № РН-0051 від 22.06.2011 року, № РН-0052 від 23.06.2011 року, № РН-0061 від 25.06.2011 року, № РН-0062 від 27.06.2011 року, № РН-0066 від 01.07.2011 року, № РН-0067 від 02.07.2011 року, № РН-0068 від 02.07.2011 року, № РН-0071 від 04.07.2011 року, № РН-0074 від 05.07.2011 року, ТОВ «Мелвилл» продало, а відповідач купив макуху соняшникову у кількості 698,1 тонн, загальною вартістю 1976320 грн. 42 коп. в тому числі ПДВ -329386 грн. 74 коп. Продавцем видано покупцю податкові накладні № 3 від 04.06.2011 року, № 20 від 13.06.2011 року, № 48 від 22.06.2011 року, № 49 від 23.06.2011 року, № 58 від 25.06.2011 року, № 59 від 27.06.2011 року, № 1 від 01.07.2011 року, № 2 від 02.07.2011 року, № 3 від 02.07.2011 року, № 6 від 04.07.2011 року, № 9 від 05.07.2011 року із зазначенням у них загальної вартості товару та суми податку на додану вартість.

Позивачем проведено оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента -ТОВ «Мелвилл», що також підтверджено відповідачем в актах позапланових виїзних перевірок від 23.09.2011 року № 221/23-017/32580463, від 15.12.2011 року за № 417/23-017/32580463. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти перерахування коштів на розрахунковий рахунок зазначеного контрагента.

Як вбачається з актів перевірки від 15.12.2011 року за № 417/23-017/32580463, від 12.10.2011 року за № 232/15-130/32580463 та від 23.09.2011 року № 221/23-017/32580463, складених державною податковою інспекцією у Катеринопільському районі, основним доказом допущених позивачем порушень є акти від 07.09.2011 року № 134/23-300/36880504 від 13.09.2011 року № 183/23-300/36880504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мелвилл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень та липень 2011 року, складені державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва, якими встановлено, що ТОВ «Мелвилл»(код ЄДРПОУ 36880504) відсутнє за місцем реєстрації, в нього відсутні складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, інші основні засоби та трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності.

Також у акті перевірки позивача зазначено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року по справі № 2а-6780/11/1470 визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ «Мелвилл»з моменту реєстрації та припинено юридичну особу ТОВ «Мелвилл».

Суд не погоджується з такою позицією відповідача.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 ПКУ визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зауважує, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Позивач включив до складу податкового кредиту по декларації за червень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 3 від 04.06.2011 року, № 20 від 13.06.2011 року, № 59 від 27.06.2011 року, та за липень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних № 48 від 22.06.2011 року, № 49 від 23.06.2011 року, № 58 від 25.06.2011 року, № 1 від 01.07.2011 року, № 2 від 02.07.2011 року, № 3 від 02.07.2011 року, № 6 від 04.07.2011 року, № 9 від 05.07.2011 року, які отримав під час проведення господарських операцій з контрагентом -ТОВ «Мелвилл».

Відтак, наведене свідчить, що позивач сформував податковий кредит на підставі отриманих від контрагента податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Жодних зауважень до даного документу ні під час перевірки, ні під час судового розгляду у відповідача не виникло.

Також матеріалами справи підтверджується, що макуха соняшникова, одержана від ТОВ «Мелвилл»використана позивачем у власній господарській діяльності, а тому прослідковується намір останнього отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності, що виключає факт вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави.

Крім того, судом встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року по справі № 2а-6780/11/1470 визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ «Мелвилл» з моменту реєстрації та припинено юридичну особу ТОВ «Мелвилл». Проте відповідачем не надано підтвердження, що зазначена постанова набрала законної сили.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУ визначено, що Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому законом порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 23.02.2012 № 0000822301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Катеринопільському районі Черкаської області від 23.02.2012 № 0000832301.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»судові витрати в сумі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 23 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар