Рішення

від 10.04.2012 по справі 5/017-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5/017-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква до Білоцерківського дитячого будинку "Материнка", м. Біла Церква про стягнення 34702,59 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 05.01.2012р. № 15 відповідача:ОСОБА_2 -дов. від 09.04.2012р. суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (далі -позивач) до Білоцерківського дитячого будинку "Материнка" (далі -Відповідач) про стягнення 34702,59 грн., з яких 33804,23 грн. основний борг, 67,60 грн. інфляційні втрати, 133,05 грн. 3% річних та 697,71 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлену в грудні 2011 року теплову енергію.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, присутній в судовому засіданні, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що у відповідача, як підприємства, що фінансується за рахунок державних коштів, відсутні кошторисні призначення для сплати штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії від 04.01.2011р. № 688 (далі -Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація -позивач зобов'язалась поставити споживачу -відповідачу теплову енергію, а споживач прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 договору ціна теплової енергії визначається за тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування Рішення № 67 від 24.02.2009р. станом на 01.01.2011р.

Згідно п. 2.3 договору приймання-передача теплової енергії, поставленої теплопостачальною організацією споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії.

Положеннями п. 6.4 договору встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків -до повного здійснення останніх (п.10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу в грудні 2011р. теплову енергію на загальну суму 32341,31 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру за грудень 2011р. № 683 на суму 32341,31 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань та умов договору за надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 32341,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлену теплову енергію в грудні 2011р., у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 32341,31 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 32341,31 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію в грудні 2011р. в розмірі 1462,92 грн. суд відмовляє з огляду на її необґрунтованість, безпідставність та недоведеність належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки позивач не підтверджує надання відповідачу в грудні 2011р. послуг з постачання теплової енергії за вказаним договором на заявлену до стягнення суму в розмірі 1462,92 грн., зокрема, не надає передбачені п. 2.3 договору, акти приймання-передачі теплової енергії на зазначену суму.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача 67,60 грн. інфляційних втрат та 133,05 грн. 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних позивач здійснив на заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 33804,23 грн. та відповідно до його розрахунку, інфляційні втрати за період прострочення за січень 2012 року складають 67,60 грн., три проценти річних за період прострочення з 15.01.2012р. по 02.03.2012р. складають 133,05 грн.

Суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011 року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011 року у справі № 32/301.

Оскільки, період нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі слати наданих послуг з теплопостачання в грудні 2011 року позивач в позовній заяві визначає січень 2012 року, а згідно умов договору, укладеного між сторонами, прострочення зі сплати наданих послуг з теплопостачання в грудні 2011 року починається лише з 15 січня 2012 року, тому в січні 2012 року прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати наданих послуг з теплопостачання в грудні 2011р. складає не повний календарний місяць, що виключає здійснення нарахування інфляційних втрат на суму боргу за грудень 2001р., а тому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 67,60 грн. з огляду на її безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком 3% річних нарахованих на прострочені платежі зі сплати послуг з теплопостачання за грудень 2011р., який зроблений судом з врахуванням встановленої суми боргу та періоду нарахування 3% річних, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних з простроченої суми боргу в розмірі 127,59 грн.

В решті вимоги щодо стягнення суми трьох процентів річних суд відмовляє з огляду на її безпідставність, оскільки вказана вимоги є похідною та результат її вирішення стоїть в прямій залежності від вирішення основної вимоги про стягнення боргу, в якій судом частково відмовлено.

Також позивач на підставі п. 6.6 договору просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати спожитої теплової енергії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, що за розрахунком позивача складає 697,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням встановленої суми боргу, періоду нарахування пені, заявленого позивачем, стягненню підлягає пеня в розмірі 657,43 грн. В решті вимоги щодо стягнення суми пені суд відмовляє, з огляду на її безпідставність, позаяк вона є похідною та результат її вирішення стоїть в прямій залежності від вирішення основної вимоги про стягнення боргу, в якій судом частково відмовлено.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в сумі 32341,31 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 32341,31 грн. основного боргу, 127,59 грн. 3% річних та 657,43 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківського дитячого будинку "Материнка" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гризодубової, 84-А, ідентифікаційний код 25691494) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) 32341 (тридцять дві тисячі триста сорок одну) грн. 31 коп. основного боргу, 127 (сто двадцять сім) грн. 59 коп. 3% річних, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 43 коп. пені, 1536 (одну тисячу п'ятсот тридцять шість) грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.