Рішення

від 17.04.2012 по справі 8/5005/1266/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.12р. Справа № 8/5005/1266/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс", (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", (м. Новомосковськ)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 450534-КР від 28.10.10р. у загальному розмірі 143 997,91 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валпекс" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 450534-КР від 28.10.10р. у загальному розмірі 143 997,91 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 133 121,23 грн. - основний борг, 8 305,60 грн. - пеня, 581,75 грн. - інфляційні втрати, 1 989,33 грн. - 3% річних. Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача суму судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 450534-КР від 28.10.10р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Позивач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але 30.03.12р. надіслав до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за відсутністю уповноваженого представника позивача, у зв'язку з неможливістю направлення його для участі у судовому засіданні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання поштовим повідомленням № 5120004467284, яке знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розгляд справи відкладався з 01.03.12р. на 20.03.12р. та з 20.03.12р. на 11.04.12р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Валпекс", як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", як покупець, було укладено договір № 450534-КР, згідно умов якого, постачальник зобов'язується поставити товар в строки, обумовлені даним договором, відповідно замовленню покупця, яке є невід'ємною частиною договору (далі в договорі - додаток № 3 "Замовлення товару"), а покупець - прийняти та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору (далі в договорі - додаток № 4 "Додаткові умови").

Строк дії даного договору встановлюється з моменту його фактичного підписання і діє до 31 грудня 2011 року (п. 12.1 договору).

Згідно п. 2.1. договору, асортимент та ціна товару обумовлюються в специфікаціях до договору. Специфікація підтверджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1 "Специфікація") та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник здійснює поставку товару до пункту доставки відповідно замовленню покупця своїми транспортними засобами за свій рахунок. Адреса пункту доставки покупця вказана в додатку до даного договору "додаткові умови".

Згідно договору, постачальник поставив продукти харчування у власність відповідачу на суму 133 121,23 грн.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник здійснив поставку товару за накладними: № 9255 від 14.12.10р., № 10750 від 27.12.10р., № 10789 від 28.12.10р., № 99 від 05.01.11р., № 103 від 06.01.11р., № 208, 209, 211, 213, 262, 104 від 11.01.11р., № 522, 523, 524 від 19.01.11р., № 717, 736 від 25.01.11р., № 1039, 1040, 1041 від 02.02.11р., № 1248 від 08.02.11р., № 1269, 1270 від 09.02.11р., № 5146, 5148 від 31.05.11р., № 5558, 5559, 5560 від 09.06.11р., № 5821 від 20.06.11р., № 6409, 6411 від 04.07.11р., № 6763, 6768 від 13.07.11р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 23 - 84).

Позивач стверджує, що відповідач прийняв товар відповідно договору та вищезазначеним накладним, тобто поставка товару здійснювалась у відповідності з вимогами чинного законодавства та умовами, які сторони передбачили у договорі.

Як встановлено матеріалами справи, всі накладні містять підпис та відмітку ТОВ "Рейнфорд", що свідчить про факт передачі товару постачальником та приймання товару покупцем.

Крім того, позивач та відповідач склали акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.11р., який підписано та завірено печатками підприємств, де сторони підтвердили суму основного боргу.

Згідно п. 7.2. договору, покупець виконує оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, обумовлений сторонами в п. 6 додатку № 4 до даного договору, а саме: відповідач зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач зазначає, що відповідач на момент подання позову не виконав свої зобов'язання відповідно вчасної оплати за отриманий товар у розмірі 133 121,23 грн., що є порушенням платіжних зобов'язань покупця на протязі строків.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар у сумі 133 121,23 грн.

Доказів виконання зобов'язання за договором про оплату за отриманий товар у розмірі 133 121,23 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 133 121,23 грн.

Відповідно до п. 8.9. договору, у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочки платежу.

На підставі п. 8.9. договору та відповідно до розрахунку, що додається до позовної зяви, яку сторони передбачили у договорі, як міру відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків, яка діяла у період з 11.02.11р. до 11.08.11р., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 305,60 грн., а також за період з 11.02.11 по 02.11.11р. інфляційні втрати у сумі 581,75 грн. та 3% річних у сумі 1 989,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 8 305,60 грн., інфляційних втрат у сумі 581,75 грн. та 3% річних у сумі 1 989,33 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача суму судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Зазначена вище стаття Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування у якості судових витрат сум, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доказів які б свідчили про надання адвокатом послуг пов'язаних з розглядом даної справи та доказів, які б свідчили про витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позовні вимоги позивача в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката не підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд" (49000, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 2-а; р/р 2600231556101 в ФАБ "Південний" м. Київ, МФО 320917, ідентифікаційний код 35250305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс" (04073, м. Київ-73, вул. Куренівська, 2-б; р/р 2600511892001 в ПАТ "Банк "Київська Русь", МФО 319092, код 30190121) - 133 121 (сто тридцять три тисячі сто двадцять одна) грн. 23 коп. основного боргу, 8 305 (вісім тисяч триста п'ять) грн. 60 коп. пені, 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 1 989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 33 коп. 3% річних, 2 919 (дві тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін

Повне рішення складено 17.04.12р.