Рішення

від 10.04.2012 по справі 5015/1197/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.12 Справа№ 5015/1197/12

За позовом: Прокурора м.Червонограда в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради, Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго", м.Червоноград

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 1, м.Червоноград

про: стягнення 81141,16 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1- старший прокурор (посвідчення № 344)

від позивача: ОСОБА_2- юрисконсульт (довіреність № 582 від 08.04.2012р.)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.04.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: прокурор м.Червонограда в інтересах держави в особі Червоноградської міської ради, Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго", (м.Червоноград)

звернувся до господарського суду з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу № 1,(м.Червоноград) про стягнення 81141,16 грн., з яких: 72160,89 грн. -основний борг, 201,91 грн. -пеня, 6285,98 грн. -інфляційні втрати та 2492.38 грн. -3% річних.

Ухвалою суду від 27.03.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2012 р.

В судове засідання 10.04.12 року прокурор та позивач явку повноважних представників забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 10.04.12 року через канцелярію суду від відповідача поступила заява (вх. №7856/12), в якій відповідач визнає суму основного боргу за спожиту теплову енергію за період з січня 2010- р. по грудень 2011 р. в сумі 27 160,89 грн. З нарахованими штрафними санкціями відповідач не погоджується з тих мотивів, що ЖБК №1 є неприбутковою організацією. Крім того, текст вказаної заяви містить клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача, яке суд задоволив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.05.2002 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 102025/1 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту -договір).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п. 10.4 договору).

Відповідно до розділу 1 договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Пунктом 3.2.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Виконавець послуг з теплопостачання (відповідач) до 25 числа наступного за звітним місяцем сплачує Виробнику послуг з теплопостачання (позивач) вартість фактичного спожитої теплової енергії відповідної якості згідно показів приладів обліку. (п.п. 6.1 - 6.3 договору).

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію відповідач вчасно не виконав, в зв'язку з чим за період з січня 2010 по грудень 2011 р. у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 72160,89 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №102025/1 від 29.05.2002 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №102025/1 від 29.05.2002 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриману теплову енергію в гарячій воді, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 72160,89 грн. за період з січня 2010 по грудень 2011 р.

Згідно п. 6.7. договору, за прострочку оплати виконавець (відповідач) сплачує виробнику (позивач) неустойку в розмірі 0,5 відсотка за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України у відповідності до вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу, беручи до уваги майновий стан та інтереси обох сторін, на підставі ст. 233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, суд зменшує нараховану позивачем суму пені на 150,00 грн. До стягнення підлягає 51,91 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 6285,98 грн. та 3% річних у розмірі 2492,38 грн., які підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Житлово - будівельного кооперативу № 1 (80100, м.Червоноград Львівської області, вул. Шептицького,25, ідентифікаційний код 22376993) на користь Комунального підприємства „Червоноградтеплокомуненерго" (80100, м. Червоноград Львівської області, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код 23966248) 72 160,89 грн. основного боргу, 51,91 грн. пені, 6285,98 грн. інфляційних втрат, 2492,38 грн. - 3% річних

3. Стягнути Житлово-будівельного кооперативу № 1 (80100, м.Червоноград, вул. Шептицького,25, ідентифікаційний код 22376993) в дохід державного бюджету 1619,8 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.04.2012 р.

Суддя Король М.Р.