Ухвала

від 19.03.2012 по справі 2а-13476/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13476/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: : Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Літвіної Н.М., Коротких А.Ю.,

При секретарі Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року в справі за позовом приватного підприємства «Пронет»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Пронет»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою окружного суду м. Києва від 20.10.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна податкова інспекції у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Співробітниками ДПА у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Пронет»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будмонополія»за період з 01.01.2010 р. по 31.12.20101 р. За результатами проведеної перевірки складено акт № 315/23-10/21680973 від 30.03.2011 року.

15 квітня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003992310, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 97 925,00 грн., з яких 78 340,00 грн. основного платежу та 19 585,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на 78 340, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між ПП «Пронет»та ТОВ «Будмонополія»були укладені договори підряду № 300/6 від 19.04.2010 року, № 486/5 від 26.05.2010 року, №505/6 від 03.06.2010 року, № 672/7 від 12.07.2010 року, № 705/8 від 16.08.2010 року, № 699/8 від 10.08.200 року, № 581/7 від 01.07.2010 року, № 583/7 від 01.07.2010 року, відповідно до умов яких підрядник зобов'язується організувати виконання робіт відповідно до умов вищезазначених Договорів, а Замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

На виконання зазначених договорів було підписано акти здачі-приймання робіт, видані податкові накладні, згідно яких позивачем суму ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за червень 2010 року на загальну суму ПДВ -63 440,00 грн., за липень 2010 року -47 533,33 грн., за серпень 2010 року -78 340,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став зроблений відповідачем на підставі акту перевірки висновок про недійсність вищезазначених договорів, оскільки вони не відповідають загальним умовам дійсності правочину, а тому податкові накладні, виписані ТОВ «Будмонополія» не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не може бути підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, по взаємовідносинах з контрагентом, які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності, оскільки на момент здійснення господарських операцій останній був зареєстрований у встановленому законом порядку, як суб'єкт господарювання та платник ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1. ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) -у разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Пронет»перерахувало кошти за надані послуги, а ТОВ «Будмонополія»виписало належним чином оформлені податкові накладні.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для неврахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за надані послуги розрахувався у вартість яких була включена сума нарахованого контрагентом ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

На підставі викладеного, та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2012 року.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.