Ухвала

від 20.03.2012 по справі 2а-3736/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3736/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Козаровицьке»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області відкритого акціонерного товариства «Козаровицьке»про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Козаровицьке»про стягнення податкового боргу в розмірі 77037,41 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем загальна сума податкового боргу ВАТ «Козаровицьке»перед бюджетом становить 77037,41 грн.

Враховуючи те, що відповідачем вказана сума боргу у встановленому законом порядку сплачена не була позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини регулюються як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і Податковим кодексом України, оскільки різні частини суми податкового боргу сформувались під час дії вказаних нормативно-правових актів.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції наділені повноваження подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закону № 2181) встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

У відповідності із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати (пп. 5.2. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181).

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, якими апелянту визначенні податкові зобов'язання, в адміністративному порядку оскарженні не були, а тому останні є узгодженими.

Підпунктом «а»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату - та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Вишгородському районі Київської області були надіслані податкові вимоги: перша податкова вимога від 01.04.2009 р. № 1/310 на суму 6238,42 грн. та друга податкова вимога від 06.05.2009 р. № 2/367 на суму 9428,40 грн., які були отримані представником ВАТ «Козаровицьке», 03.04.2009 р. та 07.05.2009 р., що підтверджується його підписом на корінцях першої та другої податкових вимог.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Також слід зазначити, що підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право податкового орану звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового богу або його частини.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарі (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отриманих як позика (кредит), майна, випуску цінних паперів, з урахуванням особливостей визначених цією статтею, а також суми надмірну сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПКУ встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПКУ стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Податкові зобов'язання, що визначенні податковими повідомленнями-рішеннями та податковими деклараціями є узгодженими, однак не сплаченні у встановленому законодавством порядку, а тому вони підлягають стягненню у відповідності за рішенням суду.

Апелянтом не надано доказів, які спростовували б доводи ДПІ.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги відкритому акціонерному товариству «Козаровицьке»-відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.