Ухвала

від 07.03.2012 по справі 2а-7172/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7172/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгрупмонтаж»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгрупмонтаж»про стягнення заборгованості в розмірі 8 018, 25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва (далі -УПФУ в Дарницькому районі м. Києва) пред'явило позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгрупмонтаж»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8 018, 25 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову позивачу повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгрупмонтаж»зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в дарницькому районі міста Києва за №03-28975 від та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як свідчать матеріали справи, внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у відповідача за період з вересня по грудень 2010 року виникла заборгованість в сумі 8 018,25грн.

Заборгованість формувалась наступним чином: за вересень 2010 року (згідно звіту від 06.10.2010р. №53951) -2 604,80грн.; (згідно звіту від 02.11.2010р. №59464) -2 657,60грн.; (згідно звіту від 08.12.2010р. №67744) -1 407,69грн.; (згідно звіту від 05.01.2011р. №820) -1 348,16грн. Станом на день розгляду справи заборгованість по сплаті страхових внесків перед Пенсійним фондом становить 8 018,25грн.

Наявність заборгованості у вказаній сумі підтверджується звітами за вересень -грудень 2010 року, довідкою УПФ України в Дарницькому районі м. Києва від 20.04.2011р. №725/05 та вимогами від 01.11.2010р., 04.01.2011р., 03.03.2011р.

Доказів, які б свідчили про погашення повної суми заборгованості на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надав.

Щодо звернення позивача до виконавчої служби з вимогами про стягнення боргу, то в матеріалах справи міститься пояснення позивача, відповідно до якого вимоги від 01.11.2010р., 04.01.2011р. та 03.03.2011р. до виконавчої служби не надсилались.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Частиною 2 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 12 статті 20 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В силу частини 2 статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строк, визначені статтею 20 даного Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частиною 3 цієї статті встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів з дні одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками до Пенсійного фонду України, за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідач не в повному обсязі сплачував страхові внески, нараховані на заробітну платну найманих працівників.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгрупмонтаж»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.