Постанова

від 21.07.2011 по справі 2а-3363/11/0170/23

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2011 р. < Текст > Справа №2а-3363/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі Лапшині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського державного аграрного навчального-консультаційного центру

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

за участю:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 28.09.10, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 12 від 12.04.11, посвідчення;

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про визнання протиправним та скасування рішення №196П про застосування фінансових санкції за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки встановлені законодавством.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при застосуванні фінансових санкцій застосував норму, яка цей час не була діючою.

Представник відповідача проти позову заперечував, доводи відповідача викладені у запереченні на позов (а.с. 24).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Кримській державний аграрний навчально-консультаційний центр є юридичною особою, ідентифікаційний код 05409389, державну реєстрацію проведено 13.08.1999 р. (а.с. 11).

Відповідачем по справі є - Управління Пенсійного фонду України в м в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, яке діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Отже, відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, відтак дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

09 березня 2010 р. Управлінням Пенсійного фонду в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у відношенні позивача, було прийнято рішення №196П про застосування фінансових санкції за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки встановлені законодавством.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач оскаржував її у Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим та у Пенсійному фонді України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 17.06.2011 р.№12355/0910 скарга позивача про відміну рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим залишена без задоволення, а рішення від 09.03.11 р. №196П про застосування штрафних санкцій скаргу залишено без змін.

Рішенням Пенсійного фонду України від 17.06.2011 р. №12355/0910 рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим від 09.03.2011 р. №196П та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 01.04.2011р. №2415/06-1 залишені без змін, а скарга позивача залишена без задоволення (а.с. 43,44)

Кримській державний аграрний навчально-консультаційний центр звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення відповідача.

Проте, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови, суд керувався критеріями, закрапленими у частині 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких, суб'єкти владних повноважень повинні дотримуватися, при реалізації своїх дискреційних повноважень, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, актом №1497П від 30.12.2010 р. було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4 п.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а саме не надання до звітності щодо ОСОБА_1 за 2006 р.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя №196П від 09.03.11 р. до позивача було застосовано фінансові санкції у розмірі 3535 грн. 88 коп.

Під час прийняття рішення відповідач керувався вимогами п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», у редакції, яка діяла, на час скоєння позивачем правопорушення.

Відповідного до вимог п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до положень п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відтак, суд зазначає, що позивач не подав відомості до системи персоніфікованого обліку територіальних органів Пенсійного фонду щодо ОСОБА_1 за 2006 р. тобто, скоїв правопорушення передбачене п.п. 4 п.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Під час, притягнення позивача до відповідальності, відповідач керувався нормами законодавства, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, відповідачем правомірно прийнято рішення №196П від 09.03.11 р.

Судом 21 липня 2011року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26 липня 2011 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя < підпис > Алексєєва Т.В.

< Текст >