Постанова

від 11.04.2012 по справі 2а/1770/909/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/909/2012

11 квітня 2012 року 11год. 56хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Тимошицької Т.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Грибок Л.Т.,

відповідача: представник Столярець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні місяці 2011 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок за липень, серпень 2011 року за наслідками якої був складений акт від 24.10.2011р. На підставі висновку даного акта було прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 42382грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 21191грн. Позивач не погоджується з висновками акта та повідомленням-рішенням, при цьому зазначає, ним подані всі необхідні документи для отримання бюджетного відшкодування за липень 2011 року. Обставини щодо правомірності формування сум податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2011р. підтверджені видатковими та податковими накладними на придбання товарів у постачальників, документами складського обліку, внутрішнього переміщення ТМЦ, первинними документами щодо подальшої реалізації таких цінностей. Крім того, в ході перевірки не встановлено обставин щодо невідповідності показників, задекларованих контрагентами (по ланцюгу постачання) у поданій ними податковому органу звітності, а тому вважає, що висновок щодо несплати податку до бюджету є припущенням, оскільки Податковий кодекс не ставить права платника податку на отримання відшкодування ПДВ у залежність від отримання чи не отримання податковим органом відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок всіх контрагентів по всьому ланцюгу постачання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково надав пояснення про те, що 18 серпня 2011р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000552344 на підставі акта перевірки від 08.08.2011р. Даним податковим-рішенням було зменшено розмір від'ємного значення по податку на додану вартість в сумі 42382грн. за квітень 2011р. Обставини щодо здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Аско Максимум Плюс» на загальну суму 250800грн. по податковій накладній №0405010 від 05.04.2011р. в тому числі ПДВ - 41800грн., який включений до податкового кредиту позивачем у квітні 2011р., встановлені судовим рішенням суду по справі № 2а/1770/93/2012 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення визнано не чинним і скасоване. Крім того, внаслідок адміністративного оскарження, відповідачем винесено рішення №21287/25-16/428 від 24.10.2011р., яким скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми «В4» від 18.08.2011р. №0000552344 в частині визначення зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011р. в сумі 582грн.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000732344 від 04.11.2011р. прийняте в межах норм чинного законодавства, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок за липень, серпень 2011р. Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних періодів, в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ включно.

Так, в акті перевірки зазначено, зокрема, що Приватним акціонерним товариством «Агроресурс» у червні 2011р. подано уточнюючі розрахунки за період січень, березень та квітень 2011 року, якими збільшено суму податкового кредиту та, відповідно, від'ємне значення за відповідні періоди. Дане від'ємне значення платником заявлено до відшкодування в декларації за липень 2011 року та відображене в довідці 2 до декларації за липень 2011р., а саме: уточнюючий розрахунок за січень 2011р. №9004379963 від 21.06.2011р., яким збільшено суму податкового кредиту січня 2011р. на суму 1143грн.; уточнюючий розрахунок за березень 2011р. №9003843247 від 10.06.2011р., яким збільшено суму податкового кредиту березня 2011р. на суму 30140грн.; уточнюючий розрахунок за квітень 2011р. №9003844141 від 10.06.2011р., яким збільшено суму податкового кредиту квітня 2011р. на суму 46065грн.

Перевіркою (акт №998/23-300/24175498 від 08.08.2011р.) встановлено, що: - на порушення п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. ПАТ «Агроресурс» у квітні 2011 року здійснено операції з придбання труб у ТОВ «Аско Максимум Плюс» (код ЄДРПОУ 37242338), чим завищено суму податкового кредиту у квітні 2011 року на 41800грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту у квітні 2011 року на 41800грн.; - на порушення п.198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, ПАТ «Агроресурс» у квітні 2011 року здійснено такі операції з придбання товарів у ТОВ «Мілоса» (код за ЄДРПОУ 37142410, іпн.371424126553), яке має стан платника «9» - направлено повідомлення за Ф.№18-ОПП (відповідно до автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по додатку 5 по податковому кредиту ПАТ «Агроресурс» за квітень 2011 року) чим завищено суму податкового кредиту на 581,68грн. за квітень 2011р., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 581,68грн. у квітні 2011 року ( а. с. 20).

Отже, з зазначеного акта перевірки вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є зазначене вище по тексту порушення позивачем податкового законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

В квітні 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Аско Максимум Плюс» та ТОВ «Мілоса». Відповідно до умов договору купівлі-продажу №92-П 11 від 05 квітня 2011 року, позивачем ПАТ "Агроресурс" по видатковій накладній № 12 від 05 квітня 2011 року отримано труби на загальну суму 250800 гривень, в т.ч. ПДВ 41800 гривень та по видатковій накладній №РН-008 від ТОВ «Мілоса» отримано ТМЦ на суму 3490грн. в т.ч. ПДВ 581,68грн. (а. с. 55, 59-63).

На вказані господарські операції продавцями виписані податкові накладні №0405010 від 05.04.2011р., та №0401005 від 01.04.2011р. (а. с. 54, 64), які позивачем включені в реєстр отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту за квітень 2011 року згідно уточнюючого розрахунку, поданого у червні 2011 року віднесені суми до податкового кредиту відповідно 41800грн. та 582грн. Факт використання позивачем таких ТМЦ у межах власної господарської діяльності ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечувався, крім того підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими та податковими накладними, копіює договору на придбання ТМЦ, документами складського обліку, внутрішнього переміщення ТМЦ, первинними документами щодо подальшої реалізації таких ТМЦ).

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень 2011 року відповідач стверджує, що виявлене завдяки системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні ДПА України, порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на загальну суму 42382грн. у квітні 2011 року.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 зазначеного кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, правомірність формування позивачем сум податкового кредиту 42382грн., який виник у квітні місяці 2011р. встановлений судом на підставі видаткових та податкових накладних на придбання ТМЦ, документами складського обліку, внутрішнього переміщення ТМЦ, первинними документами щодо подальшої реалізації таких цінностей, які знаходяться в матеріалах справи (а. с. 54-87).

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

Згідно п. 200.1. ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст.200 ПК встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу вимог п. п. 200.7., 200.8 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 42382грн.

Суд також зазначає, що 18 серпня 2011р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000552344, яким зменшено позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 42382грн., що є аналогічним в частині визначення суми ПДВ податковому повідомленню-рішенню

№ 0000732344 від 04.11.2011р.

Податкове повідомлення-рішення від 18.08.2011р. позивачем було оскаржено в судовому порядку та постановою суду від 01.03.2012р. дане рішення скасоване. Постанова суду законної сили не набрала.

Крім того, позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2011р., 08.11.2011р. оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги позивача, ДПА в Рівненській області винесене рішення за №25627/25-16/540 від 26.12.2011р. яким зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

28 грудня 2011 року позивачем подана скарга до Державної податкової адміністрації України. Рішенням останнього за №3711/6/10-2115 від 1 березня 2012р. податкове повідомлення-рішення від 4 листопада 2011р. залишено без змін.

Однак, при оскарженні позивачем в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення №0000552344 від 18.08.2011р., яким визначено зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в квітні 2011р. на 42382грн., податковою адміністрацією в Рівненській області прийнято рішення №21287/25-16/428 від 24.10.2011р., яким зазначене повідомлення-рішення скасоване в частині визначення зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 582грн. Не зважаючи на дане рішення, відповідачем зазначена сума знову включена до податкового повідомлення-рішення від 4 листопада 2011р. №0000732344.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого відповідачем 04.11.2011р податкового повідомлення-рішення, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000732344 від 04 листопада 2011 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі з моменту його прийняття.

Присудити на користь позивача - приватного акціонерного товариства "Агроресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 635,73 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.