Постанова

від 12.04.2012 по справі 3709/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.04.2012 р. справа № 2а- 3709/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Єрьоміна О.Ю.,

відповідача - Зорій І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-СМД" до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС проскасування рішень , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-СМД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, №0002432302 від 12.03.2012 р. та №0002422302 від 12.03.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення -рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Будівництво Пан-Україна», позаяк за даними операціями роботи були виконані в повному обсязі, оплату вартості робіт проведено повністю, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведення перевірки податковим органом виявлено факти порушення ТОВ «Схід-СМД»п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ та суми валових витрат 2 і 3 кварталів 2011р. за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ та з податку на прибуток показників складених ТОВ «Будівництво Пан-Україна»первинних документів за нікчемними правочинами, бо за висновками ДПІ у Московському районі міста Харкова (податковий орган, де на обліку знаходиться ТОВ «Будівництво Пан-Україна»ведення даним суб'єктом права господарської діяльності є неможливим. У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи і вимоги заперечень проти позову, просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Схід-СМД», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 33818449, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 14.02.2012 р. по 20.02.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Схід-СМД»(ідентифікаційний код - 33818449) по взаємовідносинах з ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(ідентифікаційний код - 34859292).

Результати перевірки оформлені актом від 27.02.2012р. №640/235/33818449.

12.03.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Київському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення №0002432302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 131.211,00 грн. (основний платіж -116.080,00 грн., штраф -15.131,00 грн.) та №0002422340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 127.454,00 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 27.02.2012р. №640/235/33818449 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Схід-СМД»п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ та суми валових витрат 2 і 3 кварталів 2011р. за рахунок відображення в податковому обліку з ПДВ та з податку на прибуток показників складених ТОВ «Будівництво Пан-Україна»первинних документів за нікчемними правочинами.

В ході розгляду справи судом достеменно встановлено, представником відповідача визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова про неможливість проведення контрагентом позивача - ТОВ «Будівництво Пан-Україна» господарської діяльності, котрі відображені в актах від 27.10.2011 р. №3087/23/34859292, від 15.11.2011 р. №126/18/34859292.

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 27.02.2012р. №640/235/33818449, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 20.05.2011р. між позивачем, ТОВ «Схід-СМД»(в якості замовника), та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №05, предметом якого є виконання підготовчих робіт до УЗК зварних стиків трубопроводів та трубних пакетів. 20.05.2011 р. між позивачем, ТОВ «Схід-СМД»(в якості замовника), та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»(в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №06, предметом якого є виконання підготовчих робіт до монтажу системи кондиціювання на Харківській ТЕЦ-5.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, перелічені договори визнається судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Будівництво Пан-Україна»податкові накладні №65 від 31.05.2011 р. на загальну суму 50400.00 грн. (у т.ч. ПДВ -8400.00 грн.), №64 від 31.05.2011 р. на загальну суму 42000.00 грн. (у т.ч. ПДВ 7.000,00 грн.), №176 від 30.06.2011 р. на загальну суму 10.500,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.750,00 грн.), №177 від 30.06.2011 р. на загальну суму 13.500,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.250,00 грн.), №178 від 30.06.2011 р. на загальну суму 3.900,00 грн. (у т.ч. ПДВ -650,00 грн.), №179 від 30.06.2011 р. на загальну суму 4.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -800,00 грн.), №180 від 30.06.2011 р. на загальну суму 58.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -9.700,00 грн.), №175 від 30.06.2011 р. на загальну суму 21.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.500,00 грн.), №149 від 29.07.2011 р. на загальну суму 8.640,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.440,00 грн.), №150 від 29.07.2011 р. на загальну суму 37.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.300,00 грн.), №152 від 29.07.2011 р. на загальну суму 7.320,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.220,00 грн.), №151 від 29.07.2011 р. на загальну суму 31.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.200,00 грн.), №78 від 30.08.2011 р. на загальну суму 25.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.200,00 грн.), №79 від 30.08.2011 р. на загальну суму 28.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.800,00 грн.), №80 від 30.08.2011 р. на загальну суму 21.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.500.00 грн.), №81 від 30.08.2011 р. на загальну суму 16.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.800,00 грн.), №82 від 30.08.2011 р. на загальну суму 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.400,00 грн.), №370 від 30.09.2011 р. на загальну суму 28.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.800,00 грн.), №371 від 30.09.2011 р. на загальну суму 18.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.000,00 грн.), №372 від 30.09.2011 р. на загальну суму 30.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.000,00 грн.), №373 від 30.09.2011 р. на загальну суму 12.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.000,00 грн.), №374 від 30.09.2011 р. на загальну суму 20.760,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3.460,00 грн.), №375 від 30.09.2011 р. на загальну суму 33.600,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.600,00 грн.), №376 від 30.09.2011 р. на загальну суму 16.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.800,00 грн.), №66 від 31.05.2011 р. на загальну суму 38.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.400,00 грн.), №181 від 30.06.2011 р. на загальну суму 90.660,00 грн. (у т.ч. ПДВ -15.110,00 грн.), а також складені між ТОВ «Схід-СМД»та ТОВ «Будівництво Пан-Україна»акти приймання виконаних робіт за травень 2011 р. на суму 42.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -7.000,00 грн.), 50.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -8.400,00 грн.), 38.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.400,00 грн.), за червень 2011 р. на суму 21.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.500,00 грн.), 10.500,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.750,00 грн.), 13.500,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.250,00 грн.), 3.900,00 грн. (у т.ч. ПДВ -650,00 грн.), 4.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -800,00 грн.), 58.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -9.700,00 грн.), за липень 2011 р. 8.640,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.440,00 грн.), 37.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -6.300,00 грн.), 31.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.200,00 грн.), 7.320, 00 грн. (у т.ч. ПДВ -1.220,00 грн.), за серпень 2011 р. на суму 25.200,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.200,00 грн.), 28.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.800,00 грн.), 21.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.500,00 грн.), 16.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.800 грн.), 26.400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.400 грн.), за вересень 2011 р. на суму 28.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4.800,00 грн.), 18.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.000,00 грн.), 30.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.000,00 грн.), 12.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.000,00 грн.), 20.760,00 грн. (у т.ч. ПДВ -3.460,00 грн.), 33.600,00 грн. (у т.ч. ПДВ -5.600,00 грн.), 16.800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -2.800,00 грн.).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується банківськими виписками від 17.06.2011 р. на суму 36.600,00 грн., від 17.06.2011 р. на суму 10.000,00 грн., від 25.07.2011 р. на суму 39.340,00 грн., від 26.07.2011 р. на суму 46.182,00 грн., від 18.08.2011 р. на суму 40.000,00 грн., від 26.09.2011 р. на суму 32.178,00 грн., від 28.09.2011 р. на суму 40.000,00 грн., від 03.10.2011 р. на суму 50.000,00 грн., від 17.10.2011 р. на суму 20.000,00 грн., від 18.10.2011 р. на суму 6.600,00 грн., від 19.10.2011 р. на суму 47.000,00 грн., від 24.10.2011 р. на суму 90.000,00 грн., від 25.10.2011 р. на суму 55.000,00 грн., від 08.11.2011 р. на суму 15.000,00 грн., від 17.11.2011 р. на суму 22.000,00 грн., від 22.11.2011 р. на суму 17.520,00 грн., від 17.06.2011 п. на суму 38.400,00 грн., від 18.07.2011 р. на суму 60.000,00 грн., від 25.07.2011 р. на суму 30.660,00 грн. Внаслідок списання безготівкових коштів з банківських рахунків позивача ТОВ «Схід-СМД»втратило право власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Московському районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача -ТОВ «Будівництво Пан-Україна», а саме: №3087/23/34859292 від 27.10.2011 р., №126/18/34859292 від 15.11.2011 р., де відображені судження ДПІ у Московському районі міста Харкова про відсутність у згаданого контрагента можливості провадити господарську діяльність.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.138 та ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених ДПІ у Московському районі міста Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

За встановлених в ході розгляду справи обставин, суд доходить висновку, що судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Схід-СМД». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ТОВ «Схід-СМД»п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-СМД" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень -задовольнити

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0002422302 від 12.03.2012р., №0002432302 від 12.03.2012р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17.04.2012р.

Суддя А.В. Сліденко