Рішення

від 19.04.2012 по справі 993-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2012Справа №5002-7/993-2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Державного мисливського господарства «Холодна Гора» (вул. Нижньогірська, 115, м. Білогірськ, 97600, АР Крим, Україна)

Про стягнення 17 907,79 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача - ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_2.

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Державного мисливського господарства «Холодна Гора» 17 907,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу від 08.01.2007 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 13950,14 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач також просить стягнути інфляційні втрати в сумі 3 957,65 грн.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, письмовий відзив на позов не представив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

08.01.2007 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) та Державним мисливським господарством «Холодна Гора» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належний Продавцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Пунктом 4.2 Договору закріплений обов'язок покупця оплатити товар протягом 3 банківських днів після отримання рахунку для оплати. Такий самий строк оплати був закріплений в пункті 8.1 Договору.

Матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконувалися умови договору та передавався у власність відповідачеві товар, що підтверджуються накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та виписаними рахунками на оплату.

Однак, вартість отриманого товару була оплачена відповідачем не в повному обсязі, що станом на 20.02.2012 р. призвело до утворення заборгованості в розмірі 13950,14 грн. Наявність заборгованості в зазначеному розмірі підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатями (а. с. 8).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 13950,14 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу від 08.01.2007 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, через що заборгованість в сумі 13950,14 грн. підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 957,65 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Суд погоджується з правомірністю обчислених позивачем сум інфляційних втрат, через що позов в цій частині також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судовий збір в сумі 1609,50 грн. суд покладає на відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного мисливського господарства «Холодна Гора» (вул. Нижньогірська, 115, м. Білогірськ, 97600, АР Крим, Україна, ідентифікаційний код 00993917) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 13950,14 грн. заборгованості, 3 957,65 грн. інфляційних втрат та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 20.04.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.