Рішення

від 17.04.2012 по справі 594-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2012Справа №5002-33/594-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгівельна компанія»

(46024, м. Тернопіль, вул. Громницького, 7-А)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг»

(96500, АР Крим, Сакський район, с. Оріхове, провул. Спортивний, 2)

про стягнення 33 336.99 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився, ТОВ «Національна торгівельна компанія».

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.03.12, представник, ТОВ «Ал'янс Трейд Маркетинг».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Національна торгівельна компанія» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг», та просить суд стягнути 33 336.99 грн., у тому числі 31 049.17 грн. заборгованості, 1 027.86 грн. пені та 1 259.96 грн. 19% річних.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов дистриб'юторського договору № 121001 від 12 жовтня 2011 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 546, 548, 629 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.

02 квітня 2012 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи акту звіреня взаєморозрахунків, складеного станом на 27 березня 2012 року, яке було задоволено судом (а.с. 115-116).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судовому засіданні представник відповідача заявив, що позовні вимоги визнає в частині стягнення заборгованості в розмірі 30 179.17 грн.

Також, представником відповідача був наданий акт звірення взаєморозрахунків, надісланий на його адресу позивачем, у якому сторони за договором дійшли згоди про наявність за відповідачем заборгованості в сумі 30 179.17 грн. (а.с. 121).

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

встановив:

12 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (товариство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг» (дистриб'ютор) укладений дистриб'юторський договір № 121001 (а.с. 11-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору товариство взяло на себе зобов'язання постачати товар дистриб'ютору, а дистриб'ютор - прийняти його та оплатити на умовах, зазначених в даному договорі.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товариство відпускає дистриб'ютору товар за ціною, в кількості та асортименті, узгодженому сторонами додатково, що відображається у накладних на товар.

У випадку зміни цін на товари товариства, відпуск партії товару попередньо узгоджується з дистриб'ютором (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що дистриб'ютор приймає товар у відповідності до вимог чинного законодавства згідно із супровідними документами товариства, які засвідчують кількість та якість товару.

Поставка товару здійснюється на умовах: СРТ - склад дистриб'ютора.

Умови поставки викладені у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року. Дата прийняття товару дистриб'ютором на своєму складі буде вважатися датою поставки при умові документального підтвердження (пункт 2.4 договору).

Пунктами 3.1.15 та 3.1.16 договору дистриб'ютор взяв на себе зобов'язання щомісячно проводити звірення взаєморозрахунків з товариством та провести оплату за товар незалежно від кількості перепроданого товару згідно з умовами, зазначеними в пункті 5.1 договору.

Так, згідно з пунктом 5.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються дистриб'ютором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства або шляхом внесення готівки в касу товариства. Оплата товару проводиться на умовах: від термінування платежу 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання товару.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що зобов'язання дистриб'ютора по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих дистриб'ютором, на поточному рахунку товариства в банківській установі; при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу товариства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору, в період з 27 жовтня 2011 року по 28 листопада 2011 року позивачем на адресу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг», поставлено продукцію на загальну суму 40 129.17 грн., про що свідчать видаткові накладні № НТ-0020823 від 27 жовтня 2011 року на суму 20535.50 грн.; № НТ-0022009 від 14 листопада 2011 року на суму 14059.99 грн.; № НТ-0022984 від 28 листопада 2011 року на суму 5245.68 грн.; № НТ-0022985 від 28 листопада 2011 року на суму 288.00 грн. (а.с. 13-16).

За твердженням позивача, товариством з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг» вартість отриманого за вищезазначеними накладними товару в повному обсязі оплачена не була, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

05 січня 2012 року позивач направив на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг» претензію, в якій вимагав сплатити суму боргу в розмірі 34 829.17 грн. (а.с. 25).

Однак, відповідач лише частково здійснив оплату заборгованості, у з'вязку з чим, за твердженням позивача, неоплаченою залишилася сума в розмірі 31 049.17 грн.

Зазначене з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгівельна компанія» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з поставки, які були оформлені дистриб'юторським договором № 121001 від 12 жовтня 2011 року, у зв'язку з чим вони повинні регулюватися відповідно до умов цього договору, правил глави 54 Цивільного кодексу України та загальних положень щодо виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалося, 12 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія» (товариство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг» (дистриб'ютор) укладений дистриб'юторський договір № 121001, відповідно до пункту 1.1 якого товариство взяло на себе зобов'язання постачати товар дистриб'ютору, а дистриб'ютор - прийняти його та оплатити на умовах, зазначених в даному договорі (а.с. 11-12).

Так, факт передачі позивачем товару відповідачу підтверджується видатковими накладними (а.с. 13-16), зміст яких містить посилання на укладений між сторонами договір, а факт отримання товару відповідачем підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 17-18).

Дані обставини були підтверджені представником відповідача у судовому засіданні 17 квітня 2012 року.

Так, у своєї позовній заяві позивач зазначив, що за відповідачем внаслідок порушень умов договору склалася заборгованість в розмірі 31 049.17 грн.

Однак, в акті звірення, надісланому на адресу суду позивачем, останнім було відображено наявність заборгованості у відповідача в сумі 30 179.17 грн. (а.с. 116).

Одночасно, представником відповідача були надані пояснення, згідно з якими на даний час сума заборгованості зменшилася внаслідок проплати відповідачем частини боргу в сумі 870.00 грн., що було з'ясовано сторонами під час звірення взаємних розрахунків та відображено в акті, складеному станом на 27 березня 2012 року (а.с. 121), оригінал якого був оглянутий судом в судовому засіданні 17 квітня 2012 року.

Таким чином, відповідач підтвердив наявність у нього перед позивачем заборгованості в сумі 30 179.17 грн..

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, у зв'язку з чим суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 870.00 грн. заборгованості підлягає припиненню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Аналогічні вимоги містяться в пункті 3.1.15 та 3.1.16 договору, якими дистриб'ютор взяв на себе зобов'язання щомісячно проводити звірення взаєморозрахунків з товариством та провести оплату за товар незалежно від кількості перепроданого товару згідно з умовами, зазначеними в пункті 5.1 договору, згідно з яким розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються дистриб'ютором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства або шляхом внесення готівки в касу товариства. Оплата товару проводиться на умовах: відстрочення платежу на 30 (тридцять) календарних днів від дати отримання товару.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого товару не пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару, однак дані зобов'язання відповідачем належним чином виконані не були, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 30 179.17 грн. відповідачем суду не представлено.

Крім того, як вже зазначалося, відповідач підтвердив наявність у нього перед позивачем заборгованості в сумі 30 179.17 грн., що знайшло своє відображення в акті звірення взаємних розрахунків (а.с. 121).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 30 179.17 грн. заборгованості за отриманий товар.

Одночасно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 027.86 грн. пені та 1 259.96 грн. 19% річних, суд залишає без розгляду на підставі пункту 5 частині 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно пункту 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23 серпня 1994 року № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Як вже зазначалося судом, підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з'явилася наявність у відповідача заборгованості за дистриб'юторським договором № 121001 від 12 жовтня 2011 року.

Так, позивач просив стягнути з відповідача 1 027.86 грн. пені та 1 259.96 грн. - 19% річних.

При цьому, позивачем був наданий розрахунок стягуваних сум (а.с. 24), однак, з його змісту суду не вбачається за можливе встановити ані періоди, за які здійснено нарахування, ані інші суттєві показники, наявність яких є необхідним для перевірення правильності розрахунку.

Так, зокрема, в графі «розрахунок пені» позивачем вказується відсоткове співвідношення «15.5 %», тоді як у пункті 7.1, на якій позивач посилається як на підставу для її нарахування, передбачене обмеження у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, однак, з огляду на те, що позивачем формула розрахунку наведена не була, як і не було вказано період, за якій здійснювалося нарахування, суду не вбачається за можливе самостійно визначити таки показники та, як слід, перевірити правильність нарахування.

Аналогічно не наведено як формули розрахунку, так і періодів, за які здійснено нарахування відсотків річних, що також унеможливило його перевірення судом за відсутності уповноваженого представника.

Також за відсутності представника не вбачається за можливе встановити правову природу нарахування відсотків річних, оскільки в позовній заяві позивач послався як на положення статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачені право нарахування та встановлений розмір відсотків за користування чужими грошима, так і на умови пункту 7.1 укладеного між сторонами у справи договору, тоді як вказаним пунктом сторони обумовили види неустойки.

Так, згідно з вказаним пунктом, у разі прострочення дистриб'ютором строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 19 відсотків річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

З огляду на викладене, суд вважає суперечливими одночасні посилання позивача як на положення статті 625 Цивільного кодексу України так і на умови пункту 7.1 договору.

Так, оскільки розрахунок стягуваних сум позивачем був наданий суду, суд повторно не витребував розрахунку, однак, через вищевказані розбіжності та суперечності визнав явку представника позивача обов'язковою, оскільки за його відсутністю розглянути вимоги про стягнення пені та відсотків річних не вбачалося за можливе.

Однак, вимоги суду про обов'язкову присутність представника позивача у судових засіданнях виконані не були, як і не було надано доказів поважності неможливості вимог суду або будь-яких інших клопотань з цього приводу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що неявка представника позивача в судове засідання перешкоджає встановленню судом обставин, які мають значення для даної справи.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 1-8/334 від 11 квітня 2005 року господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум. Однак, з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення пені та 19% річних підлягають залишенню без розгляду.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 2 550.00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Витраті, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (стаття 48 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 грудня 2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог в цій частини був наданий договір № 2 від 01 березня 2011 року про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслугування № 01/01/11 (а.с. 28-29), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 32) та квитанція до прибуткового касового ордеру, який свідчить про виплату адвокату винагороди (а.с. 31).

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалами від 22 лютого 2012 року, 19 березня 2012 року та 02 квітня 2012 року судом було витребувано у позивача оригінали документів, долучених до позову, однак, дані вимоги позивачем виконані не були, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості дослідити достовірність, зокрема, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслугування.

Одночасно, у пункті 11 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року № 02-5/78 зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, враховуючи, що суд в процесі розгляду даної справи дійшов висновку про обґрунтованість лише частини позовних вимог, те, що позовна заява не містить ознак того, що була складена адвокатом, суперечність та неповноту проведених розрахунків, а також те, що представник позивача не з'явився в жодне судове засідання, тоді як явку представників сторін було визнано обов'язковою, суд вбачає підстави для відмови у відшкодуванні позивачеві витрат, пов'язаних із наданням адвокатських послуг.

Оплата судового збору відноситься на сторони пропорційно задоволеним позовнім вимогам відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 20 квітня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 81, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс Трейд Маркетинг» (96500, АР Крим, Сакський район, с. Оріхове, провул. Спортивний, 2, ЄДРПОУ 37643297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгівельна компанія» (46024, м. Тернопіль, вул. Громницького, 7-А, р\р 260001717 в АТ «ЕРСТЕ Банк», МФО 380009; р\р 26002181481200 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 34950836) 30 179.17 грн. заборгованості та 1564.40 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог про стягнення 870.00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

5. В частині вимог про стягнення 1 027.86 грн. пені та 1 259.96 грн. 19% річних позов залишити без розгляду.

6. В частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2550.00 грн.- відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.