Рішення

від 19.04.2012 по справі 833-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2012Справа №5002-2/833-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком», м. Харків,

до Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація», м. Сімферополь,

про стягнення 5 177, 34 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники:

позивач - ОСОБА_2, представник, довіреність у справі

відповідач - не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №4», в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 4 500, 00 грн., суму пені 349 грн. 71 коп., суму інфляційних збитків 216, 00 грн., суму 3 % річних за користування чужими грошовими коштами 111 грн. 63 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 597. Відповідно до умов договору ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» передає у власність ДП «Центральна районна аптека №4» товар, а відповідач, у свою чергу, приймає та сплачує його вартість. Проте, ДП «Центральна районна аптека №4» зобов'язання по договору належним чином не виконало, в результаті чого склалась заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 500, 00 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» із позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2012 р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ДП «Центральна районна аптека № 4» суму основного боргу 2 600, 00 грн., суму пені 349 грн. 71 коп., суму інфляційних збитків у розмірі 216, 00 грн., суму 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 111 грн. 63 коп.

Ухвалою від 02.04.2012 року суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2012 року на виконання вимог суду надав розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими коштами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.03.2011 року була спрямована рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві: 97551, м. Сімферопольський район, с. Кольчужне, вул. Революції, 23.

Місцезнаходження відповідача по зазначеній у позові адресі підтвердилось спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом від 16.03.2012 року №13336113 станом на 16.03.2012 станом на 29.11.2011 рік.

Більш того, на адресу господарського суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого 22.03.2012 року відповідачу була вручена ухвала про порушення провадження у справі.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а вразі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (розділ 3 п. 3.9.1).

Ухвала про відкладення розгляду справи також була спрямована на зазначену та підтверджену витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу.

Таким чином Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека №4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» було повідомлено належним чином про час та місце розгляду даної справи, однак, правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалось.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу по наявним в ній матеріалам в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що враховуючи прийняту судом заяву про зменшення позовних вимог подальший виклад рішення здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Аналогічна позиція викладена в пункті 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 «Про судове рішення».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (продавець) та Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (покупець) був укладений договір постачання №597 від 14 березня 2011 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та сплатити його вартість в термін та в порядку, що встановлені цим договором.

При укладені договору сторони також узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківській рахунок продавця. Оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару (п.4.1., 4.2. договору).

Відповідно до видаткових накладних №РН-0003743 від 17 березня 2011 року на суму 2 190,43грн., №РН-000379 від 18 березня 2011 року на суму 682,33грн., №РН-0003793 від 18 березня 2011 року на суму 301,26грн., №РН-0003801 від 18 березня 2011 року на суму 105, 18грн., №Рн-0004170 від 25 березня 2011 року на суму 852,60грн., №РН-0004201 від 25 березня 2011 року на суму 494,88грн., №РН-0004606 від 01 квітня 2011 року на суму 895,56грн. Товариство з обмеженою відповідальністю«Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» поставило Дочірньому підприємству «Центральна районна аптека №4» ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація» обумовлений договором постачання №597 від 14 березня 2011 року товар (а.с.11-20).

На вищенаведених видаткових накладних стоїть підпис та печать відповідача, які свідчать про отримання товару.

Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека №4» ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація» в повному обсязі не оплатило поставлений товар, тим самим порушивши умови пунктів 4.1., 4.2. договору, в результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 2 600,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні положення містить статті 509 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека №4» ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація» всупереч вимогам договору постачання №597 від 14 березня 2011 року та приписам Цивільного та Господарського кодексів України допустило односторонню відмову від виконання зобов'язань за вищевказаним договором по сплаті 2 600,00грн., тоді як відповідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 2 600,00грн. та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення 2 600,00грн. заборгованості за поставлений товар підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» також заявило вимоги про стягнення 349,71грн. пені.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони при укладенні договору узгодили, що вони несуть повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, згідно з чинним законодавством України (п.6.1. договору).

Відповідно до пункту 6.3. договору у разі порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує продавцю за кожен день прострочення пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом терміну прострочення постачання від вартості недопоставленого товару.

Господарським кодексом України, зокрема, статтею 230 штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення 349,71 грн. пені, нарахованої з врахуванням вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення пені, позивачем заявлені вимоги про стягнення 216,00грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за 2011 рік по січень 2012 рік, та 111,63 грн.. річних від простроченої суми за період з 17.04.2011 року по 29.02.2012 рік, нараховані з врахуванням оплат, які здійснював відповідач.

Позовні вимоги про стягнення 111,63 грн.. річних за період з 17.04.2011 року по 29.02.2012 рік підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Стосовно вимоги про стягнення 216,00грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок, представлений позивачем в судовому засіданні, суд встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем неправомірно застосовані встановлені індекси інфляції за весь 2011 рік, тоді як з врахуванням вимог договору у відповідача зобов'язання по оплаті товару виникло, починаючи з другої половини квітня. Відтак, несплачений борг можна проіндексувати з застосуванням індексів інфляції з травня 2011 року по січень 2012 рік (як було заявлено позивачем).

Суд встановив, що інфляційні втрати за період з травня 2011 року по січень 2012 року становлять 3грн.88коп.

Таким чином суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 3грн.88коп. інфляційних втрат.

У задоволенні 212грн12коп. інфляційних втрат суд вважає необхідним відмовити.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 19 квітня 2012 року.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (97551, м. Сімферопольський район, с. Кольчужне, вул.. Революції, 23, ідентифікаційний код: 01978080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (61001, м. Харків, вул..Юр'ївська, 17, код ЄДРПОУ 30590731) 2 600,00грн. боргу, 349,71грн. пені, 3,88грн. інфляційних втрат, 1543,56грн. судового збору.

3. У стягненні 212,12грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.