Рішення

від 17.04.2012 по справі 13/5005/2771/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.12р. Справа № 13/5005/2771/2012

За позовом Приватного підприємства Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб", м. Дніпропетровськ

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22, м. Дніпропетровськ

про стягнення 19 540,54грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник, довіреність № 2 від 16.11.2011р.;

від відповідача: Василевська О.О.- керівник, розпорядження № 200 від 01.06.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 19 540 грн. 54 коп., з яких: 17 159 грн. 76 коп. - сума основного боргу, 1 326 грн. 26 коп. - пеня, 686 грн. 40 коп. - інфляційного збільшення, 368 грн. 12 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги, мотивовані порушенням з боку Відповідача господарського зобов'язання встановленого умовами договору поставки № 2 від 17.01.2011року. Також позивач просить судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.04.2012 року.

Відповідач відзиву не подав, у судову засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2011 року між Приватним підприємством Науково виробничо комерційною фірмою «Техснаб»(далі - Позивач) та Комунальним житлово - експлуатаційним підприємством № 22 (далі - Відповідач) укладено договір № 2 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами згідно накладної.

Відповідно до п. 1.2 Договору, загальна сума договору складає 17 159 грн. 76 коп. з урахуванням ПДВ 2 859, 96 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору, оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача у продовж 35 - ти банківських днів з дати надходження продукції на склад Відповідача.

Відповідно до п. 1.5 Договору, строк дії договору з моменту підписання і до 31.12.2011 року.

На виконання умов договору, згідно з видатковою накладною №2 підписаною уповноваженими представниками сторін, що міститься в матеріалах справи (а.с. - 13) та довіреністю № 1 від 17.01.2012 року виданої представникові Відповідача на отримання продукції (а.с. 14) Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 17 159 грн.76 коп.

Відповідач зобов'язання за договором не виконав, вартість отриманої продукції не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі - 17 159 грн. 76 коп.

На час розгляду справи, доказів оплати заборгованості в сумі 17 159 грн. 76 коп. суду не надано.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 17 159 грн. 76 коп.

Відповідно до 2.1. Договору встановлено, що за невиконання своїх договірних зобов'язань, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку Позивача, сума інфляційних нарахувань за період прострочення відповідачем оплати товару становить 686 грн. 40 коп. за період з 16.02.2011 року по 03.11.2011 року, розмір трьох процентів річних від простроченої суми складає 368 грн. 12 грн. за період з 16.02.2011 року по 03.11.2011 року. Оглянувши наданий Позивачем розрахунок, господарський суд прийшов до висновку, що Відповідачем зазначено невірний період нарахування, який суперечить умовам Договору.

Господарським судом здійснено перерахунок відповідно до умов Договору, та встановлено, що сума 3 % річних становить 339 грн. 90 коп. за період з 08.03.2011 року по 03.11.2011 року, сума індексу інфляції становить 394 грн. 67 коп. за період з 08.03.2011 року по 03.11.2011 року.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме 3 % річних на суму 339 грн. 90 коп., індексу інфляції на суму 394 грн. 67 коп.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 1 326 грн. 26 коп. за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення пені, Позивач посилається на вимоги ст. ст. 223, 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на те, що укладеним між сторонами договором не передбачено умов забезпечення виконання зобов'язання у вигляді обов'язку сплати неустойки, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем складає - 17 894 грн. 33 коп., з яких: 17 159 грн. 76 коп. - основного боргу, 394 грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 339 грн. 90 коп. - 3% річних.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 22 (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 29, код ЄДРПОУ 32616714) на користь Приватного підприємства Науково-виробничої комерційної фірми "Техснаб" (49106, м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, буд. 45, кв. 185, код ЄДРПОУ 31647228) 17 159 грн. 76 коп. - основного боргу, 394 грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 339 грн. 90 коп. - 3% річних, 1 473 грн. 90 коп. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Повне рішення складено 18.04.2012 року.