Рішення

від 10.04.2012 по справі 7/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.12 р. Справа № 7/261

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сгара Е.В., Левшиної Г.В., Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Журило О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» м.Київ

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Димитрів

Предмет спору: стягнення боргу - 64 314, 97 грн., пені - 2 834, 69 грн., 3% річних - 751, 29 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довір.

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - довір.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Димитрів стягнення боргу - 64 314, 97 грн., пені - 2 834, 69 грн., 3% річних - 751, 29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу №585 від 21.11.2007р.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, надав додаткові документи, в тому числі довідку від ПАТ «Альфа банк» про надходження коштів за період з 21.08.2009р. по 20.08.2011р. від ОСОБА_1 на поточний рахунок ТОВ «Євро Лізинг» та довідку про надходження коштів за період з 20.06.2011р. по 28.10.2011р. на поточний рахунок ТОВ «Євро Лізинг».

В письмових поясненнях від 23.03.2012р. та у судовому засіданні позивач зазначив, що після подачі позову до суду відповідач частково оплатив суму боргу в розмірі 59 815, 34 грн., зазначив, що несплаченим залишився лише один рахунок від 01.10.2009р. на суму 4499,63 грн., виставлений на сплату за компенсацію витрат на страхування транспортного засобу внаслідок підвищення страхового тарифу (за інші витрати лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору на підставі п.5.1 такого договору). Зауважив, що заявлені до стягнення штрафні санкції на момент розгляду спору також не сплачені відповідачем.

Відповідач також повідомив про погашення заявленої до стягнення заборгованості в сумі 59 815, 34 грн., зазначив, що несплаченим залишився рахунок від 01.10.2009р. на суму 4499,63 грн., оскільки позивачем не надано жодного доказу підвищення страхового тарифу та понесення позивачем витрат на страхування транспортного засобу внаслідок підвищення такого страхового тарифу в сумі 4 499, 63 грн.

У клопотанні б/н від 09.11.2011р. відповідач просив залучити до участі у справі іншого відповідача - ОСОБА_5 м.Курахове. Позивач проти задоволення даного клопотання заперечив, оскільки ОСОБА_5 є фізичною особою і не може бути відповідачем у господарській справі. Клопотання судом залишено без задоволення з огляду на приписи ст.ст.1, 21 ГПК України та той факт, що ОСОБА_5 є фізичною особою і не може бути стороною у даній господарській справі.

У клопотаннях б/н від 06.12.2011р. та від 21.12.2011р., поданих в порядку ст.38 ГПК України, відповідач просив витребувати у ТОВ «Євро Лізинг» додаткові документи - відомості про переведені ФОП ОСОБА_1 кошти з листопада 2007р. на рахунок ТОВ «Євро Лізинг», які були розглянуті та задоволені судом.

Також в ході розгляду справи відповідач подавав клопотання б/н від 21.02.2012р. про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів - Левшиної Г.В., Лейби М.О.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ (лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю „Євротрансавто", м. Димитрів (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 585 від 21.11.2007р. (далі по тексту договір), підписаний обома сторонами. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Відповідно до п. 2. договору лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі-ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ. ТЗ, що передбачається в лізинг, придбаний на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на ТЗ.

Відповідно до умов договору сторони визначили та підписали істотні умови договору, а саме тривалість лізингу, дата надання та повернення ТЗ, місце передачі, категорії страхування, початкова вартість, залишкова вартість, умови оплати в план лізингу № 585/001 від 21.11.2007р., зміни до плану від 11.12.2007р. та від 13.09.2008р.;

Згідно з п. 5.1. договору за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

Відповідно до п. 5.5. договору лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

При цьому строк сплати лізингових платежів обумовлений планами лізингу та змінами до них.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненями, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з п. 7.16. договору лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав на підставі замовлення транспортний засіб КРАЗ 65055-063-02, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом прийому-передачі №585/001 від 11.12.2007р.

Разом з цим, відповідач порушив умови Договору, лізингові платежі за планом лізингу №585/001 в повному обсязі та у встановлені строки не здійснив.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 64 314, 97 грн.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду (дата подачі позову - 26.09.2011р.) частково сплатив заявлену до стягнення суму боргу в загальному розмірі 59 815, 34 грн.

Даний факт підтверджено обома сторонами та матеріалами справи (довідка ПАТ АБ Київської регіональної дирекції «Укргазбанк» №241022/4909 від 29.11.2011р., довідка ПАТ «Альфа-Банк» №129573-28.1-129573 від 01.12.2011р., довідка ПАТ «Альфа-Банк» №81893-28.1-127731 від 04.11.2011р., виписка з особового рахунку ОСОБА_1, відповідні квитанції про сплату спірного боргу та платіжні доручення).

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу в сумі 59 815, 34 грн. на момент розгляду справи відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі в залишковій сумі 4 499, 63 грн., господарський суд звертає увагу на той факт, що як зазначено самим позивачем вказана сума є компенсацією витрат позивача на страхування транспортного засобу внаслідок підвищення страхового тарифу.

Разом з цим, до матеріалів справи в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту понесення ним витрат на страхування транспортного засобу внаслідок підвищення страхового тарифу в розмірі 4 499, 63 грн., або в іншій сумі. Платіжні документи (акти про зарахування однорідних зустрічних вимог, платіжні доручення, квитанції тощо) про сплату позивачем 4 499, 63 грн. в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 4 499, 63 грн. боргу є недоведеними позивачем та задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаного, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем Договірних зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.08.2009р. по 07.09.2011р. 3% річних в сумі 751, 29 грн.

Розрахунок 3% річних перевірено судом.

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення боргу в сумі 4499,63 грн., 3% річних, нараховані на цю суму також не підлягають стягненню.

Таким чином сума 3% річних складає 501, 29 грн. і підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення 3% річних в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 16.1. договору передбачено, що при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Разом з цим, згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 2 834, 69 грн. за період з 20.08.2009р. по 07.09.2011р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає приписам чинного законодавства.

Пеня перерахована судом.

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення боргу в сумі 4499,63 грн., пеня, нарахована на цю суму також не підлягає стягненню.

Таким чином сума пені складає 2 450,62 грн. і підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 69, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг" м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Димитрів про стягнення боргу - 64 314, 97 грн., пені - 2 834, 69 грн., 3% річних - 751, 29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (85322, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, п/р НОМЕР_4 Донецька філія ВАТ „Кредит промбанк", МФО 335593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг" (03035, м.Київ, бул.І.Лепсе, буд.4, корпус 1, ЄДРПОУ 32774741, п/р 26003030836400 в АКІБ „УкрСиббанк", МФО 351005) - пеню в сумі 2 450, 62 грн., 3% річних в сумі 501, 29 грн., державне мито в сумі 627, 67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216, 16 грн.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 59 815, 34 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.04.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Левшина Г.В.

Суддя Лейба М.О.