Рішення

від 12.04.2012 по справі 5006/11/45пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.12 р. Справа № 5006/11/45пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 31958434,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрада», м.Донецьк, ЄДРПОУ 34705968,

про визнання договору поставки недійсним, -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрада», м.Донецьк, про визнання недійсним договору поставки №02876 від 01.01.20-1р.

В обґрунтування своїх вимог Позивач вказує на те, що укладення спірного правочину суперечить приписам діючого законодавства України, зокрема ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, оскільки у преамбулі договору вказана інша організаційно-правова форма Покупця, сторони не дійшли згоди з приводу початку строку дії означеного правочину, не вказано посаду особи, що його підписала та, окрім того, вказує про реорганізацію Покупця з 01.09.2011р. з новим директором, а отже необхідністю переукладання договору поставки №02876 із реорганізованим підприємством, яким є ТОВ «Ройал Кейтерінг Сервіс».

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копію договору поставки №02876 від 01.01.20-1р., копії правоустановчих документів.

19.03.2012р. Відповідачем через канцелярію господарського суду надано відзив на позовну заяву №214/03 від 16.03.2012р., за змістом якого останній проти задоволення позовних вимог заперечує, обставини, на які Позивач посилається в обґрунтування позову, вважає такими, що не відповідають дійсності. Разом із відзивом суду представив копію договору поставки №02876 та додатку №1 до нього, а також довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №13683.

Представники сторін в судове засідання 12.14.2012р. не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним.

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач, з огляду на ст.207 Цивільного кодексу України, а також приймаючи до уваги ст.712 цього Кодексу, посилається на те, що спірний правочин не відповідає вимогам закону, а саме приписам ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, отже, повинен бути визнаний недійсним.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст.207 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Позивачем, у підтвердження викладених у позові доводів, представлено суду копію договору поставки №02876.

Відповідно до преамбули цього документу, він направлений на врегулювання правовідносин стосовно поставки відповідного товару між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентрада», що є Постачальником, та Приватним підприємством «Ройал Кейтерінг Сервіс», що є Покупцем.

У примірнику копії договору, що є наявною у Позивача, датою його укладення визначено перше січня, при цьому рік значиться, як «01.01.20-1», тобто, за висновками заявника є невизначеним.

При цьому, до матеріалів справи, Відповідачем, долучено копію договору поставки №02876 із визначенням дати його укладення, як 01.01.2011р. Окрім того, разом із цим примірником, надано додаток №1 до правочину, яким є договір №02876 від 01.01.2011р. Означений додаток містить печатку Приватного підприємства «Ройал Кейтерінг Сервіс».

З огляду на таке, вбачається, що фактичною датою укладення спірного договору є саме перше січня 2011р. Доказів, що спростовують обумовлені вище обставини, у розумінні приписів процесуального законодавства, суду не представлено.

Інших розбіжностей сторонами не доведено, судом не встановлено.

Так, в силу статті 655 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, пункту 1.1 договору, сторони погодили зобов'язання Відповідача постачати і передавати у власність Приватного підприємства «Ройал Кейтерінг Сервіс» товар та зобов'язання останнього приймати цей товар, своєчасно здійснювати оплату на умовах, передбачених цим договором. У пункті 1.3 правочину визначено вид товару (пиво, безалкогольні напої, мінеральні води, продукти харчування в асортименті, згідно замовлення, поданого у встановленій формі), тобто визначено предмет договору.

Одночасно, у п.1.3 договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, ціна на товар та строк поставки визначається за домовленістю сторін та зазначається у накладних (товарно-транспортних накладних), які є невід'ємною частиною даного правочину.

Поставка товарів здійснюється на умовах DDP у відповідності до правил Інкотермс-2000, при цьому умови договору мають пріоритетне значення (п.3.1 договору).

Згідно із ч.5 ст.180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом ст.632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Розділом 4 договору поставки №02876 обумовлено, що загальну суму договору становить сума товару, отриманого за всіма накладними (п.4.1); ціна на товар формується в українській національній валюті, включаючи податок на додану вартість, за виключенням товарів, які звільняються від оподаткування (п.4.2); Покупець оплачує товар, що постачається за цінами, які зазначені у накладній (товарно-транспортній накладній), що супроводжує кожну разову поставку (п.4.3).

Пунктами 4.3.1 - 4.3.4 договору визначений порядок розрахунків.

Частиною 7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що спірний правочин набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Право чин продовжує свою дію у частині невиконаних зобов'язань до моменту їх повного виконання.

Окрім того, розділом 2 обумовлена якість товару, розділом 3 обумовлені умови поставки, розділом 5 - умови повернення тари, розділом 6 - відповідальність сторін тощо.

Таким чином, договір поставки №02876 містить суттєві умови правочину. Договір поставки №02876 від 01.01.2011р. підписано обома сторонами та скріплено їх печатками.

Отже, підстав вважати оспорюваний договір купівлі-продажу укладеним у супереч приписів ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України не вбачається.

Зі спірного договору, а також враховуючи вищевикладені обставини, виходить, що він укладений 01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентрада» і Приватним підприємством «Ройал Кейтерінг Сервіс», та з боку останнього підписаний (мовою оригіналу): «ОСОБА_1.».

Приймаючи до уваги довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №13683, рішення Приватного підприємства «Ройал Кейтерінг Сервіс» №1 від 01.10.2002р. та протоколу №1 від 10.07.2011р., копія якого міститься у матеріалах справи, станом на останню дату означена особа є керівником Приватного підприємства «Ройал Кейтерінг Сервіс».

Дійсність підпису ОСОБА_3 сторонами не заперечується.

При цьому, слід зазначити, що з огляду на викладені норми матеріального права, не визначення посади особи у договорі, що вчинила правочин від підприємства, не має наслідком його невідповідність чинному законодавству.

З огляду на таке, зауваження Позивача з цього приводу судом до уваги не прийнято.

Як свідчить Позивач, Приватне підприємство «Ройал Кейтерінг Сервіс» реорганізовано шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс».

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс», останнє є правонаступником щодо всіх зобов'язань Приватного підприємства «Ройал Кейтерінг Сервіс», яке припиняється, стосовно всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, що оспорюються сторонами.

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс» зареєстровано державним реєстратором Шевченківської РДА в м.Києві 01.09.2011р. за номером 10741450000040452, про що міститься відповідна відмітка на першій сторінці цього установчого документу.

Згідно виписки серії ААБ №788160 та довідки АА №388080, запис про наведену реєстраційну дію внесено в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

За висновками Позивача, з огляду на реорганізацію першої особи, повинно відбутись переукладення спірного договору з новоствореним підприємством, тобто з ним.

Реорганізація - спосіб припинення діяльності суб'єкта господарювання, внаслідок якого відбувається перехід усіх його прав та обов'язків до новоствореного суб'єкта (правонаступника). Реорганізація є одночасно способом припинення діяльності діючого суб'єкта та способом утворення нового суб'єкта господарювання.

За приписами п.5 ст.59 Господарського кодексу України, що знайшло своє відображення у положеннях ст.19 Закону України «Про господарські товариства», ст.108 Цивільного кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Поняття "перетворення" визначене у ст.108 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, перетворення - це зміна організаційно-правової форми юридичної особи.

Отже, дане не має наслідком обов'язковості переукладення договору із новоствореною особою шляхом перетворення (правонаступником), коли правочин укладено із підприємством, яке припинено у такій спосіб, оскільки до створеного суб'єкта господарювання переходять права та обов'язки за ним (правочином) та він (правонаступник), з моменту реєстрації відповідних змін, є належною стороною у такому договорі з повним обсягом дієздатності та правомочності.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на викладене, дослідив обставини, наведені Позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд не вбачає їх підставами визнання недійсним договору поставки №02876 від 01.01.2011р. Позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

Одночасно господарський суд зазначає, що недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору тягне за собою настання правових наслідків, визначених положеннями п.8 ст.181 Господарського кодексу України, у вигляді неукладеності договору, що є встановленням факту, який має юридичне значення, та може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Наведені обставини не можуть бути підставою визнання такого договору недійсним, так як неукладений договір не створює для сторін жодних прав та обов'язків.

Крім того, визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

З огляду на вищевказане, суд вважає позовні вимоги про визнання спірного договору поставки недійсним необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 46-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ройал Кейтерінг Сервіс», м.Київ, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентрада», м.Донецьк, про визнання недійсним договору поставки №02876 від 01.01.2011р., відмовити.

2. В судовому засіданні 12.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст рішення підписано 17.04.2012р.

Суддя Соболєва С.М.