Рішення

від 17.04.2012 по справі 5010/344/2012-2/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. Справа № 5010/344/2012-2/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Круглова О. М., при секретарі судового засідання Кошилович М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія", вул. Харківське Шосе, 8, м. Київ-160, 02160

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення боргу у сумі 5447,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №22/03/12-1 від 22.03.2012р.).

від відповідаача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№782 від 27.03.12 про стягнення з відповідача 5447,38 грн. заборгованості, в тому числі 3540 грн. - основного боргу; 496,61 грн. - інфляційних, 218,67 грн. - 3% річних та 1192,1 грн. - пені за період прострочки з 24.02.10 по 23.03.12.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №08/02/2010-03 від 08.02.10.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що товар не одержував, а на накладних №3017 від 09.02.2010р. та №3026 від 19.02.2010р. підписи не його, однак будь-яких документальних підтверджень суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом

встановлено:

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №08/02/2010-03 від 08.02.10. Посилання позивача на договір купівлі-продажу №08/02/2010-03 від 08.02.10 є безпідставними, оскільки у накладних №3017 від 09.02.2010р. та №3026 від 19.02.2010р. (а.с.37-38), на підставі яких здійснювалась поставка, відсутні посилання на вказаний договір, а тому поставка була позадоговірною .

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладних №3017 від 09.02.2010р. та №3026 від 19.02.2010р. (а.с.37-38) позивач поставив відповідачу товар (ікру лососеву) на загальну суму 3540 грн., за який відповідач не розрахувався .

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в даному випадку мала місце позадоговірна поставка, зобов"язання по оплаті вказаної суми виникло у відповідача перед позивачем відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія №30/11/11-1 від 30.11.11 (а.с.42), яка вручена відповідачу 30.12.11 (а.с.43), тобто, зобов"язання по оплаті заборгованості в сумі 3540 грн. виникло 08.01.12.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару не надав, доводи позивача не спростував.

Посилання відповідача що товар він не одержував, а на накладних №3017 від 09.02.2010р. та №3026 від 19.02.2010р. підписи не його є безпідставними, оскільки підписи особи на вказаних накладних стверджені гербовою печаткою відповідача, окрім того, в судовому засіданні було оглянуто оригінали накладних за наслідками чого встановлено, що наявні в справі копії відповідають представленим оригіналам.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3540 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 496,61 грн. - інфляційних, 218,67 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 24.02.10 по 23.03.12, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що зобов"язання по оплаті основного боргу виникло у відповідача 08.01.12 (претензія №30/11/11-1 від 30.11.11), інфляційні слід нараховувати за період з 01.02.12 по 29.02.12 , а 3% річних за період з 08.01.12 по 23.03.12. З врахуванням наведеного, обгрунтований розмір інфляційних становитиме 7,08 грн. (3540 грн. основний борг - * 100,2 - індекс інфляції за лютий 2012), а 3% річних відповідно - 22,11 грн. (розрахунок здійснений судом додається - а.с.51). В решті стягнення 3% річних та інфляційних слід відмовити.

Щодо стягнення 1192,1 грн. - пені за період прострочки з 24.02.10 по 23.03.12, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки, в даному випадку мали місце позадоговірні відносини, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення пені є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Таким чином до стягнення підлягає 3540 грн. основного боргу, 7,08 грн. - інфляційних та 22,11 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1054,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530,546,547,549,612,614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5447,38 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія" (вул. Харківське Шосе, 8, м. Київ-160, 02160, код 36688871) -3540 (три тисячі п"ятсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 7 (сім) грн. 08 коп. - інфляційних, 22 (двадцять дві) грн. 11коп. - 3% річних та 1054 (одну тисячу п"ятдесят чотири) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору. .

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Круглова О. М.

повне рішення складено 20.04.12

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"