Рішення

від 12.04.2012 по справі 5011-7/2554-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/2554-2012 12.04.12

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКарго"

стягнення 8 222,24 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 03.01.2012;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКарго" про стягнення 8 222,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм нерухомого майна згідно Договору № 02.1.2-24-137 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.10.2008 р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 7 704,83 грн. - боргу, 404,95 грн. - пені, 34,44 грн. -інфляційних втрат, 78,02 грн. -3% річних, а також 1 609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 02.03.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.03.2012.

15.03.2012 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи по справі.

29.03.2012 представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 12.04.2012.

В судове засідання 12.04.2012 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 01.03.2012 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.03.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2012 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(балансоутримувач, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(орендар, відповідач) було укладено Договір № 02.1.2-24-137 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі-Договір) , згідно умов якого орендодавець зобов'язався передати орендареві (відповідачеві) у строкове платне користування приміщення №45 на другому поверсі офісної будівлі СПВО площею 15,6 м 2 , що розташоване за адресою: аеропорт, м. Бориспіль, Київська обл., 08307 (далі-приміщення), а відповідач зобов'язався використовувати надане приміщення відповідно до цільового призначення та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Згідно п. 1.2 Договору приміщення знаходиться на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

З п. 1.3. Договору слідує, що вартість приміщення за незалежною оцінкою станом на 31.05.2008 становить 219 291,87 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. Договору приміщення передається відповідачеві на підставі акту прийому-передачі, з моменту підписання якого приміщення вважається переданим відповідачеві у користування.

Як слідує з п.3.5 Договору, за користування приміщенням відповідач сплачує до державного бюджету та позивачеві орендну плату у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надається позивачем.

Відповідно до п.9.3 Договору, позивач до 10 числа місяця, що слідує за звітним, зобов'язаний виставляти відповідачу рахунок з урахуванням зміни цін, до якого включена оплата за Договором за місяць та надавати Акт приймання - здачі виконаних послуг.

Згідно п. 3.2. Договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 3 350,00 грн.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання Акту передачі - приймання Майна).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору сплата орендної плати здійснюється відповідачем з дати підписання сторонами Акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення відповідачем приміщення, що підтверджується підписанням відповідного акту.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування приміщення, що підтверджується актом передачі-приймання орендованого майна від 07.10.2008, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Як слідує з матеріалів справи, з метою виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати позивачем було виставлено відповідачеві відповідні рахунки-фактури, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати відповідно до умов Договору у останнього за період з серпня 2011 по листопад 2011 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 7 704,83 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентується загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зокрема, сторонами у пункті 3.5. Договору встановлено строк сплати відповідачем орендних платежів -щомісяця не пізніше 15 числа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

З наданого позивачем акту передачі-приймання орендованого майна від 29.11.2011 слідує, що відповідач 29.11.2011 повернув позивачеві орендоване приміщення. Однак, згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п.3.7. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 404,95 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. Договору сторони погодили, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендних платежів відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перерахунок встановленої п. 3.7. Договору пені, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань частково в розмірі 391,79 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 78,02 грн. - 3% річних та 34,44 грн. - збитків внаслідок інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати користування приміщеннями, чим порушив п. 3.5. Договору щодо своєчасності та повноти здійснення розрахунків.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 78,02- 3% річних та 34,44 грн. - збитків внаслідок інфляції, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКарго" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31954293) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 7 704 (сім тисяч сімсот чотири) грн. 83 коп. -боргу, 391 (триста дев'яносто одну) грн. 79 коп. -пені, 34 (тридцять чотири) грн. 44 коп. -інфляційних втрат, 78 (сімдесят вісім) грн. 02 коп. -3% річних, а також 164 (сто шістдесят чотири) грн. 18 коп. -судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 17.04.2012