Рішення

від 12.04.2012 по справі 5011-55/3460-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3460-2012 12.04.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехід Віменс Паблішинг», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Спецсервіс», м.Київ

про: стягнення 17 719,91 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_1 -(довір № б/н від 02.04.2012р.)

від Відповідача - Сарапін О.М. -(директор паспорт № НОМЕР_1);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перехід Віменс Паблішинг», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Спецсервіс», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 16 703,95 грн., пеню у розмірі -851,21 грн., 3% річних у розмірі -164,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 12.04.2012р.

10.04.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли додаткові документи по справі, а саме: акт звіряння взаємних розрахунків підписаний з боку Позивача, з доказами направлення Відповідачу.

В судовому засіданні 12.04.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсягу.

Відповідач у судовому засіданні 12.04.2012р. визнав позов у повному обсягу.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір №20/р від 16.05.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставляти Покупцю партії номерів періодичних друкованих видань (надалі Видання), а Покупець зобов'язується приймати партії Видання та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах цього Договору. Покупець придбаває партії Видання для їх подальшого розповсюдження на території України.

Згідно до п.4.1 Договору, відпускна ціна одного примірника Видання та умови оплати вартості партії Видання, що поставляється Покупцю, визначаються у Договорі та відповідному Додатку до нього. Відпускна ціна одного примірника Видання та ціна реалізації Видання визначається Продавцем самостійно.

Як вбачається з п.4.2 Договору, розрахунки за отриману Покупцем партію Видання здійснюються шляхом перерахування грошової суми у розмірі вартості партії Видання на банківський рахунок Продавця або готівкою через касу. Оплата вважається здійсненою з моменту отримання суми платежу Продавцем.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний розрахуватись в повному обсязі за отриману партію примірників номеру Видання не пізніше 60 календарних днів з моменту отримання Видання Покупцем. Дата отримання Видання зазначається у видатковій накладній на отримання Видання.

Як вбачається з п.5.1 Договору, у разі неможливості повного розповсюдження отриманої партії Видання, Покупець має право повернути Продавцю частину переданої йому партії Видання в кількості не більше ніж зазначена у Додатку до Договору, за умови повідомлення Продавця про кількість нереалізованих примірників Видання та повернення їх Продавцю в строк до 25 календарних днів з дати закінчення терміну розповсюдження партії Видання.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі прострочення Покупцем виконання зобов'язання по оплаті отриманого від Продавця Видання, Продавець має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а також звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань по передачі Покупцеві наступних партій Видання (в тому числі Продавець має право зменшити обсяг партії Видання, що поставляється, або повністю припинити/не здійснювати поставки) до моменту повного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті.

Договір набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. (п.7.1 Договору).

На виконання умов Договору та Додатку № 1 до нього, у період з 25.05.2011р. по 20.09.2011р. згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, Позивачем було поставлено Відповідачу Видання на загальну суму 106 314,75 грн.

У період з 25.05.2011р. по 20.09.2011р. згідно видаткових накладних на повернення, які містяться в матеріалах справи Відповідачем було вернуто Позивачу нереалізовані Видання на загальну суму 54 610,80 грн.

У період з 29.07.2011р. по 27.01.2012р. Відповідачем було частково оплачено поставлені Видання на загальну суму 35 000, 00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16 703,95 грн.

Претензією № 7 від 06.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості.

Гарантійним письмом від 06.02.2012р. № 04, Відповідач визнав заборгованість у розмірі 16 703,95 грн. та зобов'язався погасити її у повному обсягу до 03.03.2012р.

В супереч взятого на себе зобов'язання, Відповідач заборгованість не оплатив, у зв'язку з чим Позивач звернувся із позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №20/р від 16.05.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору та Додатку № 1 до нього, у період з 25.05.2011р. по 20.09.2011р. згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, Позивачем було поставлено Відповідачу Видання на загальну суму 106 314,75 грн.

У період з 25.05.2011р. по 20.09.2011р. згідно видаткових накладних на повернення, які містяться в матеріалах справи Відповідачем було вернуто Позивачу нереалізовані Видання на загальну суму 54 610,80 грн.

У період з 29.07.2011р. по 27.01.2012р. Відповідачем було частково оплачено поставлені Видання на загальну суму 35 000, 00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 16 703,95 грн.

Претензією № 7 від 06.02.2012р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості.

Гарантійним письмом від 06.02.2012р. № 04, Відповідач визнав заборгованість у розмірі 16 703,95 грн. та зобов'язався погасити її у повному обсягу до 03.03.2012р.

В супереч взятого на себе зобов'язання, Відповідач заборгованість не оплатив, у зв'язку з чим Позивач звернувся із позовом до суду.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, а й визнається Відповідачем, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 16 703,95 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 851,21 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 19.03.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 164,75 грн.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехід Віменс Паблішинг», м.Київ (код ЄДРПОУ 31111611) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Спецсервіс», м.Київ (код ЄДРПОУ 36507371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехід Віменс Паблішинг», м.Київ (код ЄДРПОУ 31111611) основний борг у розмірі 16 703,95 грн., пеню у розмірі -851,21 грн. та 3% річних у розмірі -164,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Спецсервіс», м.Київ (код ЄДРПОУ 36507371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехід Віменс Паблішинг», м.Київ (код ЄДРПОУ 31111611) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.04.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева