Рішення

від 03.04.2012 по справі 5011-47/2208-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/2208-2012 03.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс"

Про стягнення 34 253,96 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.04.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 34 253,96 грн. за договором № 422 від 25.07.2011, з яких: 31 053,72 грн. - основний борг, 1 231,90 грн. -пеня, 234,63 грн. -3 % річних та 124,21 грн. -інфляційні збитки, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/2208-2012, розгляд справи було призначено на 15.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2012 розгляд справи було відкладено до 03.04.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача, а також з метою виконання сторонами вимог ухвали суду від 24.02.2012.

03.04.2012 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних, в якій просив стягнути з позивача 21 053,72 грн. -основного боргу, 1 763,37 грн. -пені, 336,82 грн. -3 % річних та 186,32 грн. - інфляційних збитків.

В судовому засіданні 15.03.2012 представник позивача надав документи по справі та підтримав заявлені вимоги. Просив суд позов задовольнити з у рахуванням поданої заяви. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 422 від 25.07.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 48 769,72 грн. Проте відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 053,72 грн.

(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних).

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 763,37 грн.

Крім того, у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 336,82 грн. -3% річних та інфляційних втрат - 186,32 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 15.03.2012 та 03.04.2012 - не направив, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, який надано суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Також, в судовому засіданні 03.04.2012 судом було розглянуто заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищенаведене, суд прийняв о розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011 між позивачем -Приватним акціонерним товариством "Технологія" , як постачальником, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" , як покупцем, було укладено договір № 422, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його у відповідності до умов вищевказаного договору (п. 1.1. договору).

Умовами договору від 25.07.2011 сторони погодили, що загальну суму даного договору складає сумарна кількість вартості товару, що було поставлено відповідачу протягом терміну дії договору (п. 2.5.). Оплата товару здійснюється відповідачем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок позивача на протязі 30 календарних днів з дня поставки. Обов'язок покупця вважається виконаним після зарахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 2.6.) Відповідачу надається право на наявність заборгованості в сумі не більшої, ніж 50 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.7.). Надання відповідачу товарного кредиту не звільняє його від обов'язку оплачувати товар в строки, що передбачені п. 2.6. договору від 25.07.2011 (п.2.9). З кожною партією товару позивач надає відповідачу видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну та сертифікат якості (п. 3.7.). Відповідач має право пред'явити позивачу претензію про недоліки товару по якості, на протязі 5 робочих днів з дня їх виявлення, але не пізніше 6 місяців з дня виготовлення товару (п. 4.2.).

Відповідно до видаткових накладних № прРН-0001427 від 31.08.2011 на суму 17 716,00 грн. та № прРН-0001817 від 26.10.2011 на суму 31 053,72 грн. (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 48 769,72 грн.

Позивача у позові наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором від 25.07.2011 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, повністю поставлений товар у строк, встановлений п.2.6. договору від 25.07.2011 -не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 21 053,72 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних).

На момент подачі позову до господарського суду, відповідач поставлений товар на суму 21 053,72 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 053,72 грн.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 5.4. договору від 25.07.2011 встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідач на вимогою позивача зобов'язаний виплатити позивачу неустойку (пеню) в розмірі

подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного обов'язку за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору від 25.07.2011, як постачальником, було поставлено відповідачу товар на суму 48 769,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № прРН-0001427 від 31.08.2011 на суму 17 716,00 грн. та № прРН-0001817 від 26.10.2011 на суму 31 053,72 грн., проте відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару у строк, встановлений п. 2.6. договору від 25.07.2011 -виконав лише частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" перед Приватним акціонерним товариством "Технологія" виник борг в сумі 21 053,72 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних). Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 053,72 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманого товару за договором від 25.07.2011 -є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та про збільшення позовних вимог в частині пені, інфляційних збитків та 3 % річних).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 763,37 грн., 3 % річних в сумі 336,82 грн. за період з дня прострочення зобов'язання до 23.03.2012, а також інфляційні втрати за період з грудня 2011 до лютого 2012 в розмірі 186,32 грн.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені та 3 % річних, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором від 25.07.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, судом перевірено розрахунок позивача інфляційних втрат за період з грудня 2011 до лютого 2012 та встановлено, що вищевказані вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 124,21 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" (ідентифікаційний код - 31307965, місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 30-А, кв. 206) на користь Приватного акціонерного товариства "Технологія" (ідентифікаційний код 14022407, місцезнаходження: 40031, м. Суми, вул. Курська, буд. 147-А) 21 053,72 грн. (двадцять одна тисяча п'ятдесят три) грн. 72 коп. -основного боргу, 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три) грн. 37 коп. -пені, 336 (триста тридцять три) грн. 82 грн. -3 % річних та 124 (сто двадцять чотири) грн. 21 коп. -інфляційних втрат, 1 605 (одна тисяча шістсот пять) грн. 22 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік