Рішення

від 11.04.2012 по справі 5011-5/1381-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1381-2012 11.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла-97"

до Дочірнього підприємства "Маркет - Плазо"

про стягнення 3 121,71 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелла-97" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Маркет - Плазо" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 3 121,71 грн. основного боргу за Договором № 379 від 01.01.2010 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 379 від 01.01.2010 р. позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1381-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

14.03.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача також судові витрати в сумі 760, 00 грн., пов'язані з явкою представника позивача до господарського суду міста Києва. Заява обґрунтована тим, що позивач фактично знаходиться в місті Херсон та для участі свого представника в судовому розгляді справи зазнав витрат на відрядження представника в сумі 760, 00 грн., на підтвердження чого ним надано суду квитки на проїзд поїздом маршрут: "Херсон -Київ" від 13.03.2012 р. та "Київ -Херсон" від 14.03.2012 р. вартістю 80, 32 грн. кожний, видатковий касовий ордер від 13.03.2012 р. на суму 600, 00 грн. з призначенням: кошти на відрядження, та наказ № 3-НМ від 13.03.2012 р. щодо відрядження торгового представника позивача до м. Київ для представництва інтересів підприємства в суді.

Також, 14.03.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він позов визнає частково на суму 1 706, 04 грн.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру судових витрат, та оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 28.03.2012 р.

28.03.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких він стверджує, що між сторонами було також укладено Договір № ВЗ 379 від 01.01.2012 р., за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу за плату інформаційно-консультаційні, організаційні та маркетингові послуги стосовно товарів узгоджених з позивачем за договором № 379 від 01.01.2010 р. та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок України. При цьому, як стверджує відповідач, оплата за надані послуги мала здійснюватись шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахування відповідачем за ці послуги сум із грошових коштів, які відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу за поставлений товар відповідно до договору поставки. Відповідач вказує, що позивач не підписав акти приймання-передачі наданих послуг, однак в силу п. 3.4. Договору № ВЗ 379 від 01.01.2010 р. такі послуги вважаються прийнятими, оскільки щодо них не було висловлено зауважень. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позовні вимоги на суму 1 415, 67 грн. є безпідставними. Крім того, вказує на безпідставність вимог по відшкодування витрат на відрядження представника позивача до м. Київ для участі в судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.03.2012 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача судові витрати в сумі 750, 00 грн., пов'язані з явкою представника позивача до суду. Заява обґрунтована тим, що позивач фактично знаходиться в місті Херсон та для участі свого представника в судовому розгляді справи зазнав витрат на відрядження представника в сумі 750, 00 грн., на підтвердження чого ним надано суду квитки на проїзд поїздом маршрут: "Херсон -Київ" від 27.03.2012 р. та "Київ -Херсон" від 28.03.2012 р. вартістю 75, 82 грн. кожний, видатковий касовий ордер від 27.03.2012 р. на суму 750, 00 грн. з призначенням: кошти на відрядження, та наказ № 3-НМ від 13.03.2012 р. щодо відрядження торгового представника позивача до м. Київ для представництва інтересів підприємства в суді.

Судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру судових витрат та ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 11.04.2012 р.

У судове засідання 11.04.2012 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 11.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 379, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 7.8. Договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів.

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 р.

Відповідно до п. 7.10. Договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем.

Так, сторонами було укладено Договір про надання послуг № ВЗ 379 від 01.01.2010 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач (замовник) доручає відповідачу(виконавець), а відповідач зобов'язується надати за плату інформаційно-консультаційні, організаційні та маркетингові послуги стосовно товарів узгоджених з позивачем за договором № 379 від 01.01.2010 р. в мережу магазинів відповідача "Фуршет", вказаних в додатку № 1 до цього договору та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок України.

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання послуг вартість послуг, з урахуванням ПДВ, наданих виконавцем відповідно до цього Договору, визначається із розрахунку 5 % від загальної суми проданого в мережі магазинів товару, у урахуванням ПДВ, та оплаченого (шляхом перерахування на поточний рахунок або зарахуванням зустрічних вимог) замовнику за поточний місяць згідно з договором постачання, укладеного між замовником та виконавцем.

При цьому, відповідно до п. 3.2. Договору про надання послуг оплата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних виконавцю за ці послуги сум із грошових коштів, які виконавець зобов'язаний перерахувати замовнику за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами. Залік зустрічних вимог проводиться замовником без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою виконавця.

В силу п. 3.4. Договору № ВЗ 379 від 01.01.2010 р. замовник зобов'язаний підписати переданий виконавцем в 2-х примірниках акт прийому-передачі наданих послуг протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом встановленого строку замовник не підпише акт або не надасть свої зауваження, послуги вважаються прийнятими у відповідності до всіх умов цього договору. У цьому випадку на акті робиться запис: "Зауважень від замовника у визначений строк не надійшло", після чого цей акт є підставою для розрахунків сторін з цим Договором.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов Договору поставки було поставлено відповідачу замовлений останнім товар, при цьому відносно частини такого товару відповідач не провів повного розрахунку.

Зокрема, в якості доказів поставки товару позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні: № РН-0000094 від 08.04.2010 р. на суму 2 418, 16 грн., № РН-000129 від 29.05.2010 р. на суму 8 923, 32 грн., № РН-0000145 від 10.06.2010 р. на суму 3 312, 36 грн., № РН-0000147 від 17.06.2010 р. на суму 9 009, 60 грн., № РН-0000152 від 17.06.2010 р. на суму 20 850, 00 грн., № РН-0000187 від 21.07.2010 р. на суму 2 041, 25 грн., № РН-0000206 від 12.08.2010 р. на суму 12 222, 18 грн., № РН-0000208 від 11.08.2010 р. на суму 4 038, 12 грн., № РН-0000258 від 01.10.2010 р. на суму 7 445, 52 грн., № РН-0000267 від 13.10.2010 р. на суму 589, 92 грн., а також відповідні генеральні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та податкові накладні.

За змістом зазначених накладних, вони не містять посилання на Договір № 379 від 01.01.2010 р., однак, оскільки суду не надано доказів існування між сторонами інших укладених між сторонами договорів на поставку, звернень сторін одна до одної для здійснення позадоговірних поставок під час дії Договору № 379 від 01.01.2010 р., а також з огляду на те, що жодна зі сторін не заперечує того, що спірні поставки були здійснені на виконання умов Договору № 379 від 01.01.2010 р., у суду немає підстав вважати, що такі поставки товару були проведені поза межами дії останнього.

Загальна сума поставленого товару на підставі вказаних накладних складає 70 850, 43 грн.

22.02.2011 р. між сторонами було підписано Акт перевірки розрахунків за період з 01.04.2010 р. по 31.01.2011 р., відповідно до якого заборгованість відповідача складала 31 435, 02 грн.

Згідно пояснень позивача, відповідач вказаний борг погасив частково, сплативши позивачу 28 313, 31 грн., що підтверджується випискою банку по поточному рахунку позивача від 01.04.2011 р., з огляду на що у нього утворилась заборгованість за Договором у сумі 3 121, 71 грн.

Листом № 87 від 30.08.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу за договором № 379 на суму 3 121, 71 грн., однак такі вимоги відповідачем задоволені не були.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 379 від 01.01.2010 р. є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.8. Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів.

Відповідачем не заперечується факт реалізації відповідного товару та як вбачається з підписаного між сторонами акта звіряння, відповідач визнавав відповідну кредиторську заборгованість.

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача про те, що сума боргу є меншою в силу зарахування зустрічних вимог на підставі наявного у позивача перед відповідачем боргу у розмірі 1 415, 67 грн. за Договором № ВЗ 379 від 01.01.2010 р.,оскільки відповідач не надав суду доказів надання відповідних послуг, а також звернення до позивача з письмовою заявою про зарахування зустрічних вимог.

Так, відповідач не надав суду ні акту прийому-передачі наданих послуг, передбаченого п. 3.2. Договору № ВЗ 379, ні доказів його надсилання позивачу на підпис в порядку п. 3.4. зазначеного договору, з огляду на що, твердження відповідача відносно того, що відповідні акти не були підписані позивачем, а відповідно послуги є прийнятими, - необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Також, позивач також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на відрядження представника на загальну суму 1 510, 00 грн., на підтвердження яких ним надано квитки на проїзд поїздом маршрут: "Херсон - Київ" від 13.03.2012 р. та "Київ -Херсон" від 14.03.2012 р. вартістю 80, 32 грн. кожний, видатковий касовий ордер від 13.03.2012 р. на суму 600, 00 грн. з призначенням: кошти на відрядження, та наказ № 3-НМ від 13.03.2012 р. щодо відрядження торгового представника позивача до м. Київ для представництва інтересів підприємства в суді, квитки на проїзд поїздом маршрут: "Херсон -Київ" від 27.03.2012 р. та "Київ -Херсон" від 28.03.2012 р. вартістю 75, 82 грн. кожний, видатковий касовий ордер від 27.03.2012 р. на суму 750, 00 грн. з призначенням: кошти на відрядження відповідно до наказу № 4-КМ від 27.03.2012 р.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи .

Згідно зі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

При цьому, витрати на проїзд осіб для участі їх у справі та витрати на відрядження представників учасників судового процесу не пов'язані з розглядом справи як процесуальною дією, отже не є судовими витратами в розумінні вищенаведеної норми права та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Вказана правова позиція знайшла своє відображення у постанові Вищого господарського суду України № 12/191-09-4422 від 18.03.2010 р.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Маркет - Плазо" (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Ярославська, будинок 57, код ЄДРПОУ 32251573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла-97" (73000, м. Херсон, Суворовський район, проспект Ушакова, будинок 62, код ЄДРПОУ 24755766) 3 121 (три тисячі сто двадцять одну) грн. 71 коп. основного боргу та 1 609 одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака