Рішення

від 11.04.2012 по справі 12/041-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. Справа № 12/041-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА»

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-КОМПАНІ»;

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 17 068,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2012 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-КОМПАНІ»(далі -відповідач 1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -відповідач 2) про стягнення заборгованості у розмірі 17 068,03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу №1720 від 26.04.2010 року (далі -договір), згідно з якими відповідач 1 зобов'язувався передати позивачу товар, а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у випадку виявлення позивачем неякісного товару, простроченого, пошкодженого товару, товару, що не користується попитом або втратив товарний вигляд, тощо, відповідач 1, протягом 3 днів з моменту отримання відповідного повідомлення позивача, повинен за вибором останнього: за свій рахунок замінити весь товар з недоліками на таку ж кількість товару без недоліків, або компенсувати позивачу повну вартість такого товару.

Позивач повернув відповідачу 1 товар на загальну суму 8 430,77 грн., проте відповідач 1 інший товар замість повернутого позивачу не поставив і не відшкодував позивачу вартість повернутого товару.

Листом від 20.01.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі -відповідач 2) поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 основний борг у сумі 4 215,38 грн., три проценти річних у розмірі 206,50 грн. та 8 430,77 грн. неустойки, а з відповідача 2 основний борг у розмірі 4 215,38 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2012 року та призначено до розгляду 04 квітня 2012 року.

02 квітня 2012 року представник відповідача 1 направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.

04 квітня 2012 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, документів, витребуваних ухвалою суду, не надали.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11 квітня 2012 року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача 1 є: Львівська обл. Буський р-н, м. Буськ, вул. Львівська, 8, що свідчить про те, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, місцем проживання відповідача 2 є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

11 квітня 2012 року відповідач 2 направив на адресу суду відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовної вимоги про стягнення з нього 4 215,38 грн. боргу відмовити.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

26 квітня 2010 року між закритим акціонерним товариством «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА» (далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «РУ-КОМПАНІ»(далі -відповідач 1) був укладений договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу №1720 (далі -договір), згідно з умовами якого відповідач 1 зобов'язувався передати позивачу товар, а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у випадку виявлення позивачем неякісного товару, простроченого, пошкодженого товару, товару, що не користується попитом або втратив товарний вигляд, тощо, відповідач 1, протягом 3 днів з моменту отримання відповідного повідомлення позивача, повинен за вибором останнього: за свій рахунок замінити весь товар з недоліками на таку ж кількість товару без недоліків, або компенсувати позивачу повну вартість такого товару.

Позивач повернув відповідачу 1 товар на загальну суму 8 430,77 грн., що підтверджується накладними повернення постачальнику №464060 та №464071 від 15.04.2011 року, а відповідач 1 повернутий позивачем прийняв, що підтверджується довіреностями №137, №138 від 15.04.2011 року, виданими відповідачем 1 особі, уповноваженій на отримання матеріальних цінностей у позивача.

Проте, відповідач 1 вартість повернутого товару позивачу не компенсував, інший товар замість повернутого позивачу не передав.

Листом від 20.01.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі -відповідач 2) поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору.

З метою досудового врегулювання спору, 23 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача 1 з претензією №23/01/12пр, у якій вимагав сплатити борг у розмірі 8 430,77 грн., проте відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 основний борг у сумі 4 215,38 грн., три проценти річних у розмірі 206,50 грн. та 8 430,77 грн. неустойки, а з відповідача 2 основний борг у розмірі 4 215,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Представник відповідача 1 документів, що підтверджують оплату боргу перед позивачем або спростовують доводи позивача, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 основного боргу в сумі 4 215,38 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 три проценти річних у розмірі 206,50 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 19.04.2011 року до 09.02.2012 року складає 297 днів, тому три проценти річних від суми 8 430,77 грн. становлять 205,80 грн., які підлягають стягненню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 1 неустойку в сумі 8 430,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно з ч. 2 цієї статті, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, п. 5.6 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем 1 вимог, передбачених п. 2.4 цього договору, відповідач 1 сплачує на користь позивача неустойку у розмірі вартості товару, повернення якого не було проведено відповідачем на вимогу позивача.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України (ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог чинного законодавства України, вимог розумності та справедливості. Отже суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності -договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова Верховного Суду України №14/80-09-2056 від 22.11.2010 року).

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 неустойки в розмірі 8 430,77 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2 основний борг у розмірі 4 215,38 грн.

Листом від 20.01.2011 року (далі -лист-порука) відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

11 квітня 2012 року відповідач 2 направив на адресу суду відзив на позовну заяву, зазначив, що на момент звернення позивача до суду з позовною вимогою до відповідача 2, порука припинилась, у зв'язку зі спливом строку її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки позивач вимоги до відповідача 2 щодо відшкодування частини вартості повернутого товару у період з 19.04.2011 року до 19.10.2011 року, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'являв, то порука відповідача 2 перед позивачем була припинена.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Представник позивача документів, що спростовують доводи відповідача 2, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 боргу в сумі 4 215,38 грн. є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 655, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 549, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554, ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 111-28, ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов закритого акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА»до товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-КОМПАНІ»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 17 068,03 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-КОМПАНІ»(Львівська обл. Буський р-н, м. Буськ, вул. Львівська, 8, код 31285533) на користь закритого акціонерного товариства «ІКС 5 РІТЕЙЛ ГРУП УКРАЇНА»(м. Київ, вул. Васильківська, 34, код 30725116) 4 215,38 грн. (чотири тисячі двісті п'ятнадцять грн. 38 коп.) основного боргу; три проценти річних у розмірі 205,80 грн. (двісті п'ять грн. 80 коп.); неустойку в сумі 8 430,77 грн. (вісім тисяч чотириста тридцять грн. 77 коп.); 1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн 50 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 17.04.2012 року.

Суддя С. Грабець