Рішення

від 09.04.2012 по справі 5017/711/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 5017/711/2012

за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт";

про стягнення 23 285,20 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №479 від 23.03.2012р.;

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -ФОП ОСОБА_1), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (далі по тексту - ПП "ВКФ "Віконт") суми основного боргу у розмірі - 21448,19, інфляційних витрат у розмірі -128,19 грн., 1539,12 грн. - пені, 297,89 грн. -три відсотка річних, всього -23285, 20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 5017/711/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.03.2012р., а також повідомленням телеграфом відповідача про час та місце проведення судового засідання, наданим суду позивачем, але в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.08.11 р. між ФОП Алєксєєв та ПП «ВКФ «Віконт»було укладено Договір поставки товару (Договір).

01.08.2011р. між сторонами було укладено протокол розбіжностей до договору поставки від 01.08.11 р.

Відповідно до пункту 1.1. умов Договору поставки товару, постачальник зобов'язався відвантажити, а покупець прийняти та оплатити кондитерські вироби (Товар), за погодженими Сторонами цінам та у строки.

На виконання вимог договору 25.08.11 р. Позивачем було поставлено приватному ПП "ВКФ "Віконт" кондитерські вироби, торгової марки «Чарівна Мозаїка" на загальну суму 23 320,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № 181 від 25.08.11р. яка мається в матеріалах справи.

Відповідно до умов пункту 4.2.2 (з урахуванням протоколу розбіжностей до договору поставки від 01.08.11 р.) товар, який поставлений за Договором, підлягає сплаті в порядку відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки такого товару на склад Покупця.

16.09.11 р. на адресу Позивача надійшов лист від ПП «ВКФ «Віконт»в якому містився графік погашення заборгованості за Договором поставки товару від 01.08.11 р.

Відповідно до умов вищезазначеного графіку, Відповідач гарантує погашення заборгованість за Договором поставки товару у загальній сумі 23320, 02 грн. до 13.10.11р.

24.10.11 р. Відповідачем була перерахована частина грошових коштів у сумі 2000 грн. на рахунок Позивача, що підтверджується, наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку за 26.09.11р.

Позивач 26.09.11р. вих. №26/09-1 звернувся до приватного підприємства «ВКФ «Віконт»претензією (вих. №26/09-1) в якому просив Відповідача оплатити Товару за Договором поставки товару від 01.08.11р. Однак відповідач на зазначену претензію не відповів суму боргу не оплатив.

Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви, загальна сума заборгованості ПП «ВКФ «Віконт» за поставлений товар становить 21320,02 грн.

Також, Позивачем за неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, було нараховано ПП "ВКФ "Віконт" інфляційні витрати у розмірі -128,19 грн., 1539,12 грн. - пені, 297,89 грн. -три відсотка річних

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивач, для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі суми основного боргу у розмірі - 21448,19, інфляційних витрат у розмірі -128,19 грн., 1539,12 грн. - пені, 297,89 грн. -три відсотка річних.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (65026, м. Одеса, вул. Ляпунова, 5, код ЄДРПОУ 32833589) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (61109, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі - 21448,19, інфляційних витрат у розмірі -128,19 грн., 1539,12 грн. - пені, 297,89 грн. -три відсотка річних, 1610,00 грн. - судового збору.

Повне рішення складено 17.04.2012 р.

Суддя Цісельський О.В.