Рішення

від 11.04.2012 по справі 5017/467/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р.Справа № 5017/467/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 01/03 від 01.03.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 4 від 06.03.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Східна європейська дистриб'юційна группа" до селянського (фермерського) господарства „Валентина" про зобов'язання поставити товар та стягнення 68 400 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Східна європейська дистриб'юційна группа" (далі по тексту -ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до селянського (фермерського) господарства „Валентина" (далі по тексту -СФГ „Валентина") про зобов'язання поставити на користь позивача 31 тону зернят соняшника, які відповідають ГОСТу 22391-81 „Подсолнечник" та стягнення з відповідача штрафних санкцій в загальному розмірі 68 400 грн., які складаються з суми штрафу в розмірі 40 000 грн. та нарахованої пені в сумі 28 400 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу від 26.04.2011р. щодо передачі у власність ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" товару, який є предметом даної угоди, у визначений для виконання даного обов'язку строк.

Відповідач частково визнає заявлені ТОВ „Східна євпроейська дистриб'юційна группа" позовні вимоги та просить суд стягнути з СФГ „Валентина" на користь позивача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 48 240 грн., а також зменшити нараховані штрафні санкції до суми 8000 грн. з огляду на невідповідність розміру нарахованого штрафу понесеним позивачем збиткам. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на той факт, що договір купівлі-продажу від 26.04.2011р. було укладено між сторонами по справі із порушенням порядку укладення господарських договорів, оскільки СФГ „Валентина" фактично не було надано другого примірнику даної угоди. Крім того, відповідач просив суд надати відстрочку виконання судового наказу, що буде виданий на виконання рішення по даній справі, до липня 2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

26.04.2011р. між СФГ „Валентина" (Продавець) та ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" (Покупець) було укладено договір купівлі -продажу, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1 -2.4 якого Продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Найменуванням товару є зернята соняшникове (семічка), кількість товару -31 000 кг. Асортимент зернята соняшника (семічка) у відповідності до вимог ГОСТу 22391-89 (Подсолнечник): калібр ядра 3,6 -3,8; вологість 7?; смітна домішка -1%; ураження шкідниками -не дозволяється.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями п.п. 4.1 -4.3, 5.2.2 договору купівлі-продажу від 26.04.2011р. передбачено, що Покупець зобов'язаний оплати ціну за товар відповідно до договору , яка становить 40 000 грн. Оплата товару в повному розмірі перераховуються Продавцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту укладання цього договору. Покупець здійснює перерахування грошових коштів за цим договором на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, згідно із платіжним дорученням № 2 від 27.04.2011р. позивачем було перераховано на користь СФГ „Валентина" грошові кошти в сумі 40 000 грн. в якості передплати у повному обсязі вартості товару, який є предметом договору купівлі-продажу від 27.04.2011р.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі -продажу від 26.04.2011р. Продавець зобов'язаний передати товар Покупцю у повному обсязі до 15 листопада 2011р. на складі Покупцю, з покладенням на Продавця всіх витрат з доставки товару, а також забезпечити Покупця накладною на товар. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару Покупцеві.

Як стверджує позивач, СФГ „Валентина" прийняті на себе за договором купівлі-продажу від 26.04.2011р. зобов'язання щодо передачі у власність ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" передбаченого умовами даної угоди товару у встановлений для виконання даного обов'язку строк виконані не були, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про зобов'язання СФГ „Валентина" поставити товар та стягнення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли правовідносини з оплатної передачі відповідачем у власність позивача зернят соняшника, врегульовані умовами договору купівлі-продажу від 26.04.2011р. На виконання прийнятих за даною угодою зобов'язань та, відповідно, положень п.п. 4.1 -4.3 цього договору ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" у встановлений для виконання даного обов'язку строк було перераховано на користь СФГ „Валентина" грошові кошти в сумі 40 000 грн. в якості передплати повної вартості товару, який є предметом договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 27.04.2011р. і не спростовується відповідачем. Наведене свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеною між сторонами по справі угодою.

При цьому, згідно з п.п. 2.1 -2.3, 3.1, 3.2 договору купівлі - продажу від 26.04.2011р. СФГ „Валентина" було зобов'язане передати у власність позивача зернята соняшника у кількості 31 000 кг, що відповідають ГОСТу 22391-89 „Подсолнечник", в строк до 15.11.2011р.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак СФГ „Валентина" не здійснило передачу у власність ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" товару, який є предметом договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., у строк до 15.11.2011р., чим порушило прийняті на себе зобов'язання за названим договором. Викладені обставини відповідачем не спростовуються.

Положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт допущеного з боку СФГ „Валентина" порушення прийнятих на себе зобов'язань через непередання у власність позивача передбаченого останнім товару, який є предметом укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., а також приймаючи до уваги пред'явлену з боку ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" вимогу про виконання даного обов'язку відповідачем в натурі, на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ч. 2 ст. 693 ЦК України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання СФГ „Валентина" передати у власність позивача зернята соняшника у кількості 31 000 кг, що відповідають ГОСТу 22391-89 „Подсолнечник", у зв'язку з чим у названій частині позовні вимоги ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В силу приписів ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень п. 6.5 договору купівлі-продажу від 26.04.2011р. за порушення строків передачі товару Продавець сплачує штраф у розмірі 100% від вартості сплаченого товару і пеню за кожний день прострочення до повного виконання сторонами обов'язків по цьому договору із розрахунку 1 (один) відсоток від ціни оплаченого Покупцем товару за кожен день прострочення передачі.

Таким чином, з посиланням на п. 6.5 договору купівлі-продажу від 26.04.2011р. позивачем було нараховано до сплати СФГ „Валентина" штраф в сумі 40 000 грн. та пеню в сумі 24 800 грн. Проаналізувавши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача названих штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Так, приймаючи до уваги, що СФГ „Валентина" не було передано у власність позивача передплаченого останнім товару вартістю 40 000 грн., а також враховуючи, що нарахування штрафу визначено умовами договору купівлі -продажу від 26.04.2011р. як першочергову штрафну санкцію, господарський суд відповідно до п. 6.5 укладеної між сторонами по справі угоди, та положень ст.ст. 549, 611 ЦК України, ст. 231 Господарського кодексу України дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 40 000 грн.

Втім, якщо надати правову оцінку змісту п. 6.5 договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., суд зазначає, що названими положеннями укладеної між сторонами по справі угоди передбачено застосування до продавця одночасно двох заходів відповідальності за допущене ним порушення прийнятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах, а саме одночасне нарахування двох різновидів неустойки.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов'язань з передачі товару, як це передбачено п. 6.5 договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому позовні вимоги ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" в частині стягнення з СФГ „Валентина" пені одночасно із сумою нарахованого штрафу задоволенню не підлягають.

Аналогічної правової позиції щодо відсутності підстав для стягнення з порушника зобов'язань одночасно двох різновидів неустойки за один факт порушення дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло своє відображення у постанові від 04.02.2010р. № 28/152.

При цьому, вирішуючи питання про розмір штрафу, який підлягає присудженню до стягнення на користь ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа", з урахуванням висловленого у відзиві на позов клопотання про зменшення суми нарахованих штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги значний розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, невідповідність розміру цієї штрафної санкції наслідкам порушення та завданим позивачу збиткам суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховану позивачем суму штрафу вдвічі. Таким чином, суд зменшує суму нарахованого позивачем штрафу з 40 000 грн. до суми 20 000,00 грн.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги заперечення СФГ „Валентина" проти заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

В обґрунтування заперечень проти позову СФГ „Валентина" наголошувало на власній необізнаності із змістом договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., оскільки, як стверджує відповідач, з метою укладення цієї угоди позивачу було передано свідоцтво про державну реєстрацію СФГ „Валентина", копію статуту, копію довідки № 4-ОПП, а також два числі аркуші із відбитками печатки та підписом керівника СФГ „Валентина". Крім того, відповідач наголошує, що другий примірник цієї угоди у його розпорядження не передавався. При цьому, відповідач не заперечував проти того факту, що долучений до матеріалів справи примірник договору купівлі-продажу від 26.04.2011р. у розділі „Місцезнаходження та реквізити сторін" містить підпис директора СФГ „Валентина" та справжній відбиток печатки цього підприємства.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, всупереч приписам процесуального закону, відповідачем на підтвердження власних доводів щодо порушення порядку укладення договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., виготовленого у формі єдиного документа та скріпленого підписами та печатками сторін, взагалі не було надано будь-яких доказів, у зв'язку з чим, названі заперечення судом оцінюються критично як декларативні та недоведені. Суд зазначає, що долучений до матеріалів справи примірник названої угоди свідчить про її укладення в порядку, передбаченому ст. 181 Господарського кодексу України.

Доводи СФГ „Валентина" про відмову позивача прийняти передані відповідачем восени 2011р. зернята соняшника у кількості 10 тон господарським судом до уваги не приймаються з огляду на відсутність будь-яких доказів на підтвердження наведених доводів відповідача.

Посилання відповідача на необхідності визначення спірної суми заборгованості із урахуванням індексу інфляції в якості заперечень щодо безпідставного завищення розміру нарахованої пені є такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства. Так, у спірних правовідносинах не мало місце порушення з боку СФГ „Валентина" грошових зобов'язань, які, в свою чергу, згідно з положеннями ст. 625 ЦК України є єдиною підставою для стягнення з боржника у зобов'язанні суми основного боргу із урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Суд звертає увагу СФГ „Валентина" на той факт, що інфляційні витрати за своєю правовою природою є збитками, що завдаються кредитору через несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання та зумовлені інфляційними процесами в економіці держави. Крім того, суд зазначає, що з боку ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" не висувались позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати в розмірі 40 000 грн., так і інфляційних витрат, нарахованих на вказану суму основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості СФГ „Валентина" перед ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа", що виникла на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2011р., яка складається з суми штрафу в розмірі 20 000 грн., а також порушене зобов'язання щодо передачі у власність позивача зернят соняшника у кількості 31 000 кг, що відповідають ГОСТу 22391-89 „Подсолнечник", витікають з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи. Належних та допустимих доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини та висновки суду, позовні вимоги ТОВ „Східна європейська дистриб'юційна группа" підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання СФГ „Валентина" передати у власність позивача зернята соняшника у кількості 31 000 кг, що відповідають ГОСТу 22391-89 „Подсолнечник" та присудження до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20 000 грн. відповідно до ст.ст. 61 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 552, 611, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664, 693 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. 83 ГПК України.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання даного рішення до липня 2012р., викладене у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

СФГ „Валентина" стверджує, що специфіка діяльності даного господарства пов'язана із збиранням врожаю, яке буде мати місце після 10 липня 2012р., а тому відповідач наполягає, що виконання судового рішення можливо тільки з названого календарного місяця.

В силу положень п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Проаналізувавши обставини, покладені в основу тверджень відповідача про наявність підстав для надання відстрочки виконання судового рішення по даній справи, господарський суд зазначає, що сам лише факт отримання майбутнього врожаю у липні 2012р. не може бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення по даній справі. Перш за все, всупереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем не було надано суду взагалі будь-яких доказів, підтверджуючих можливість отримання СФГ „Валентина" врожаю у названому календарному місяці. По-друге, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, підтверджуючих скрутне фінансове становище підприємства на момент вирішення спору. За умови відсутності виключних обставин, що підтверджують тимчасову неможливість виконання судового рішення по даній справі, так само як і відсутність взагалі будь-яких доказів скрутного фінансового стану відповідача, суду не вбачаються правові підстави для надання відстрочки виконання рішення суду строком до липня 2012р., у зв'язку з чим, відповідне клопотання СФГ „Валентина" задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог. При цьому, у зв'язку із внесенням позивачем при зверненні до суду із даними позовними вимогами судового збору в сумі 2220 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в сумі 52 грн. відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір" підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача, про що буде постановлено ухвалу після набрання даним рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 61 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 552, 611, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664, 693 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати селянське (фермерське) господарство „Валентина" /66840, Одеська область, Ширяєвський район, с. Макарове, код ЄДРПОУ 22515399/ передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Східна європейська дистриб'юційна группа" /65026, м. Одеса, вул. Князівська, 35, код ЄДРПОУ 34995484/ зернята соняшника у кількості 31 000 кг. /тридцять одна тисяча кг./, що відповідають ГОСТу 22391-89 „Подсолнечник". Наказ видати.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Валентина" /66840, Одеська область, Ширяєвський район, с. Макарове, код ЄДРПОУ 22515399/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Східна європейська дистриб'юційна группа" /65026, м. Одеса, вул. Князівська, 35, код ЄДРПОУ 34995484/ штраф в сумі 20 000 грн. 00 коп. /двадцять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 600 грн. 00 коп. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17.04.2012р.

Суддя Желєзна С.П.