Рішення

від 19.04.2012 по справі 5021/400/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.12 Справа № 5021/400/12.

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання Душиної М.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сіннівська",

с. Сінне Краснопільського району Сумської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Низи",

с. Низи Сумської області,

про стягнення 29584 грн. 03 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: Мирославський С.В.;

від відповідача: Нємцев В.А..

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 18145,58 грн. інфляційних втрат за період листопад 2010 року - січень 2012 року, та 11438 грн. 45 коп. -3% річних за період з 01.11.10р. по 05.03.12р., нарахованих на суму заборгованості за договором № 8/290610 від 09.04.2010 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти вимог позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року у справі № 5021/1796/2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р., постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 року, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Низи" (вул. Радгоспна, 21, с. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, код 30133608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сіннівська"(вул. Сабліна, 1. с. Сінне, Краснопільський район, Сумська область, 42420, код 31494295) основний борг в сумі 222 336 грн., 2223 грн. 36 коп. державного мита, 131 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарськими судами при розгляді справи № 5021/1796/2011, 09 квітня 2010 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Сіннівська" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Низи" було укладено договір купівлі-продажу за № 8/290610, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продати відповідачу покупцю) у власність зерно, а саме: пшеницю 3-го класу вагою 247670 кг. та ячменю вагою 4270 кг, а відповідач в свою чергу - прийняти та сплатити його вартість згідно з умовами цього Договору.

Розрахунки за прийняте зерно, згідно з розділом 3 договору, покупець проводить в серпні, вересні, жовтні 2010 року за фіксованими цінами, які склалися на момент відвантаження зерна та дати виписки пакету документів, а саме: за 1 тону пшениці 3-го класу -1 250,00 грн., за 1 тону ячменю -1 000,00 грн., всього 313 857,00 грн.

Пунктом 3 договору передбачено, що розрахунки за прийняте зерно покупець проводить за фіксованими цінами, які склалися на момент відвантаження зерна та дати виписки пакету документів, а саме: ціна становить 1250,00 грн. за 1 тн. пшениці та 1000,00 грн. за 1 тн. ячменю, а всього 313857 грн.

Додатковою угодою до договору, яка набрала чинності 01.12.2010 року, сторони збільшили ціну зерна, а саме визначили, що ціна за 1 тн. пшениці складає 1600 грн. та за 1 тн. ячменю - 1700 грн.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У ході розгляду справи № 5021/1796/2011 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у 2010 році відповідачем було перераховано позивачу 181000,00 грн.

Проте, враховуючи ціну встановлену додатковою угодою, на 01 січня 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 472342 грн. 12 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2011 року.

Оскільки в лютому та березні 2011 року відповідач перерахував в рахунок погашення заборгованості 250000,00 грн., тому борг відповідача за поставлений йому товар на момент звернення з позовною заявою становить 222336,00 грн.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 5021/1796/2011, залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2012 року, установлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості за договором № 8/290610 від 09.04.2010 року.

На час розгляду даної справи заборгованість відповідача становить 222336 грн. доказів погашення боргу відповідачем не подано.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Несплата позивачеві заборгованості за договором № 8/290610 від 09.04.2010 року у встановлені строки, стала підставою для нарахування останнім на грошове зобов'язання відповідача інфляційних збитків та 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з поданим розрахунком - 18145 грн. 58 коп. інфляційних збитків за період листопад 2010 року - січень 2012 року, та 11438 грн. 45 коп. -3% річних, а саме за період з 01.11.10р. по 28.02.11р. - 4658,72 грн., за період 28.02.11р. по 05.03.12р. - 6779,73 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги установлені судами при розгляді справи № 5021/1796/2011 факти неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості, встановив, що розрахунки позивача складено згідно ст.. 625 ЦК України та відповідно до фактичних обставин справи, тому позовні вимоги суд визнає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Посилання ж відповідача на те, що частина товару поставлялась не на підставі договору, а є позадоговірною поставкою, є безпідставними та спростовуються судовими рішеннями у справі № 5021/1796/2011. Так, згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року у справі № 5021/1796/2011 відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 222336,00 грн. без застережень про те, що частина товару була отримана не по договору купівлі-продажу від 09 квітня 2010 року № 8/290610. Разом з цим, доказів того, що між сторонами існували інші договірні відносини, ніж спірні, відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 670 Цивільного кодексу України передбачено наслідки прийняття покупцем більшої кількість товару, ніж встановлено договором, а саме: якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

За таких обставин, прийнятий відповідачем товар в межах спірного Договору повинен бути оплачений ним у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Низи" (вул. Радгоспна, 21, с. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, код 30133608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сіннівська" (вул. Сабліна, 1. с. Сінне, Краснопільський район, Сумська область, 42420, код 31494295) 18145 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 11438 грн. 45 коп. -3% річних, 1609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2012 року.

СУДДЯ М.С.ЛУЩИК