Ухвала

від 29.03.2012 по справі 34/80-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 34/80-А Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Алатон»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, за участю третіх осіб: Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001221703/0 від 15.05.2006, №0001221703/1 від 07.08.2006, №0001221703/2 від 10.10.2006, №0001221703/3 від 22.12.2006, №0000332304/0 від 15.05.2006, №0000332304/1 від 26.07.2006, №0000332304/2 від 05.10.2006, №0000332304/3 від 29.12.2006, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Алатон»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0001221703/0 від 15.05.2006, №0001221703/1 від 07.08.2006, №0001221703/2 від 10.10.2006, №0001221703/3 від 22.12.2006, №0000332304/0 від 15.05.2006, №0000332304/1 від 26.07.2006, №0000332304/2 від 05.10.2006, №0000332304/3 від 29.12.2006.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22 березня 2007 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ЗАТ «Алатон»зареєстровано в Голосіївській районній державній адміністрації м. Києва за №10681200000004182.

Посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка ЗАТ «Алатон»дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 до 31.12.2005, за наслідками якої складено Акт перевірки № 232/1-23-04-20006789 від 03.05.2006.

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0001221703/0 від 15.05.2006, №0000332304/0 від 15.05.2006.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача по винесенню спірних рішень, де з одного боку застосовано подвійне оподаткування (донараховано податок з доходів фізичних осіб) з іншого боку донараховано податок на прибуток за видання позивачем підручника і зошита-практикуму «Основи здоров'я»для 5-го класу суперечать Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні», який покладає на державу обов'язок сприяти збільшенню випуску книжкової продукції в Україні, зниженню її собівартості та підвищенню конкурентоспроможності як на вітчизняному книжковому ринку, так і за межами України, та загальним принципам справедливості, що включають вимогу про відповідність між порушенням і відповідальністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо порушення позивачем пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.22.3 ст.23 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»22.05.2003р. № 889-IV (далі -Закон № 889-IV).

Позивачем були укладені ліцензійні угоди з підприємцем ОСОБА_4 та з підприємцем ОСОБА_2, що відображено у ліцензійних угодах, які знаходяться в матеріалах справи, саме ці особи - підприємці (ОСОБА_4 та ОСОБА_2) є податковими агентами щодо сплати в бюджет, передбачених законодавством податків.

Відповідно пп. 9.12.1 п. 9.12 ст.9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної, особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань (Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»).

Відповідно пп. 9.12.2. п.9.12 ст. 9 Закону № 889-IV якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Вищезазначена норма встановлює вимоги щодо оподаткування саме «інших доходів»фізичних осіб-підприємців, тобто доходів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності поза межами здійснення підприємницької діяльності.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, що законодавством України не передбачено обмеження щодо підприємницької діяльності фізичної особи-автора. При цьому слід також враховувати, що саме на фізичних осіб-підприємців чинним законодавством покладено обов'язок подавати звіти та сплачувати податок з доходів фізичних осіб за місцем перебування на обліку в податковому органі.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, компенсація за надання права на користування або розпорядження об'єктами власності, що включає передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, являється доходом, який визначений пп. 9.12.1 Закону № 889-IV.

Оскільки компенсацією з надання права на користування або на розпоряджання твором являється авторська винагорода, котра може виплачуватись, у тому числі у вигляді роялті, відсутні підстави щоб роялті не включати до доходів, що відповідає вимогам пп. 9.12.2 Закону.

Отже таким чином, відповідач неправомірно застосував для позивача податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44 460 грн., в тому числі основний платіж в сумі 14 820 грн. та штрафні санкції в розмірі 29 640 грн.

Щодо порушення позивачем пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону № 889-IV, необхідно зазначити наступне.

Згідно пп. 7.13.7 Закону № 889-IV операції з надання послуг по виготовленню книжкової продукції в Україні, які здійснював позивач у 2005 році звільняються від податком на прибуток. Звільнені у зв'язку з наданням Законом податкової пільги кошти, згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 № 1643.

Господарський суд дійшов висновку, що від оподаткування згідно Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звільняється прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії та розповсюджувачів книжкової продукції, отриманий від видавничої діяльності, діяльності з виготовлення і розповсюдження книжкової продукції.

Крім того, згідно з п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 22 березня 2007 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.