Постанова

від 17.10.2006 по справі 15/300-06-8102а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/300-06-8102А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "17" жовтня 2006 р. Справа  № 15/300-06-8102А

  11 год. 22 хв.                                                                                м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –            Мороз О.І., Гергель І.О.;

від відповідача –        Кругленко Т.В., Чумак О.С., Леснякова Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Нафта” до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання недійсним рішення, -

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурс Нафта” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000004233/0 від 21.07.2006 р., посилаючись на відсутність порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 серпня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/300-06-8102А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 вересня 2006 р. закінчено підготовче провадження та справу № 15/300-06-8102А призначено до судового розгляду в засіданні суду на 25 вересня 2006 р.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає цілком правомірним застосування штрафних санкцій до позивача, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, про що зазначено у відзиві на позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

12 липня 2006 р. співробітниками Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Нафта” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 0000565 від 12 липня 2006 р., на підставі якого Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №  000004233/0 від 21.07.2006 р.

Так, ТОВ „Ресурс Нафта” визначено штрафні санкції за порушення п. 1, п. 6, п. 8, п. 9, п. 10, п. 13 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2006 р., зокрема:

-          за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, штрафні санкції відповідно до п. 1 ст.17 цього ж Закону від 01.06.2006 р в сумі 6000 грн. (1200грн.x 5);

-          за незберігання книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну, чим порушено п. 6 ст. 3 того ж Закону від 01.06.2006 р, штрафні санкції відповідно до п. 3 ст. 17 Закону від 01.06.2006 р. в сумі 340 грн. (20x 17 грн.);

-          за відсутність цін в прейскуранті на реалізуємий товар, чим порушено п. 8 ст. 3  вищевказаного Закону від 01.06.2006 р., штрафні санкції відповідно до ст. 23 цього ж Закону в сумі 17 грн. (1x17 грн.);

-          за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку, чим порушено п.9 ст. 3  Закону від 01.06.2006 р., штрафні санкції відповідно до п. 4 ст. 17 цього ж Закону в сумі 340 грн. (20х17 грн.);

-          за незберігання контрольної стрічки протягом встановленого терміну, чим порушено п. 10 ст. 3 Закону від 01.06.2006 р., штрафні санкції згідно п. 5 ст. 3 цього ж Закону в сумі 170 грн.(10x17 грн.);

-          за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, чим порушено п. 13 ст. 3 Закону від 01.06.2006 р., штрафні санкції згідно ст. 22 цього ж Закону в сумі 7 320 грн. (5х 1464 грн.).

Таким чином, загальна сума фінансових санкцій складає 14 187 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено факт реалізації масла для автомобілів (ПММ) на загальну суму 1200 грн., проте розрахункова операція проведена без застосування реєстратора розрахункових операцій, розрахунковий документ не роздруковувався та не видавався.   

Так, відповідач посилається на те, що факт проведеної закупки підтверджується заявою громадянина Трацевського В.В. до Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області, до ДПІ у Овідіопольському районі, до прокуратури Овідіопольського району щодо закупки масла на складі ТОВ „Ресурс Нафта” та повернення 1200 грн., які присвоїла головний бухгалтер ТОВ „Ресурс Нафта” Сіренко І.Є. При цьому відповідач вказує, що в заяві від 13.07.2006 року гр-н Трацевський В.В. підтверджує факт закупки масла, конкретизує, яке саме масло він купував та в якій ємності, в якій кількості, та зазначає вартість кожного виду масла для відповідних автомобілів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Однак, відповідач не надав суду жодного доказу, що підтверджує сам факт здійснення  господарської операції.

Більш того, як встановлено судом, постановою Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області від 07.09.2006 р. відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою громадянина Трацевського В.В. у зв'язку з тим, що факт отримання вказаними громадянином масел та факт передачі грошових коштів бухгалтеру ТОВ „Ресурс Нафта” не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є безпідставними, тому нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 6000 грн. є необґрунтованим відповідно до п. 1 ст.17 вищевказаного Закону.  

Враховуючи вищевикладене, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, становить саме 264 грн. з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не підлягає проведенню через РРО у зв'язку з нездійсненням розрахункової операції (1464 грн. - 1200 грн.).   Так, згідно опису наявних готівкових коштів від 12.07.2006 року до акту перевірки в наявності було 0,00 грн., показники „X”-денного звіту РРО складають 264 грн.

Згідно п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, сума штрафних санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, складатиме 1320  грн. (5 х 264 грн.)  

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000004233/0 від 21.07.2006 р. недійсним повністю. Проте, фактично позивач оскаржує рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині штрафних санкцій за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті. Пояснень та доказів щодо неправомірності решти частини нарахованих штрафних санкцій за інші порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зокрема, за порушення п. 6, п. 8, п. 9 ст. 3 вказаного Закону, позивач не надав.

        За таких обставин, прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000004233/0 від 21.07.2006 р. підлягає частковому визнанню недійсним.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення судових витрат на користь позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 розділу 7 (Прикінцеві та перехідні положення) Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору –судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому законодавством для державного мита. При цьому розмір судового збору визначається відповідно до підпункту „б” пункту 1 статі 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Отже, позивач повинен був при звернені до суду сплатити судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Так, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Нафта” до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання недійсним рішення задовольнити частково.

2.          Рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області № 000004233/0 від 21.07.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнати недійсним частково, а саме: в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 6000 грн. за непроведення  розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, а також в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 6 000 грн. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті; в решті частині рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишити без змін.

3.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурс Нафта” (67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 171; код ЄДРПОУ 31601251; р/р 2600231365501 у ФАБ „Південний” м. Іллічівськ, МФО 328663) судовий збір в розмірі 3/три/грн. 40 коп.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2006 р.

             Суддя                                                                                 Петров В.С.