Ухвала

від 16.01.2012 по справі 2а-13547/10/8/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13547/10/8/0170

16.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Актив"- Долгушин Андрій Миколайович, паспорт НОМЕР_1, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в АРК , від 29.09.09

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі ОСОБА_3, довіреність № 1056/9/10-0 від 19.04.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 23.06.11 у справі № 2а-13547/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Актив" (вул. Севастопольське шосе, 4,Чистеньке,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97570)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК (вул. Белова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Актив" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0001222301/0 від 05.10.2010 року та №0001232301/0 від 05.10.2010 року, прийняті стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Актив".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Актив" в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3(три) гривні 40 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2011 та прийняти нове рішення по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Актив»має статус юридичної особи з 26.05.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 116462, ідентифікаційний номер 35927504 (т.1 а.с. 15).

З 26.09.2010 по 22.09.2010р. відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Виробниче підприємство «Актив»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 1702/23-02/35927504 від 22.09.2010р. (том 1 а.с. 31-36).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2009 року, вересні 2009 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 29541,66 гривень, а також порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. з наступними змінами і доповненнями, яке виразилось у непідтверджені податкового кредиту з ПДВ у сумі 23 633,33 гривень, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 23 633,33 гривень, в т.ч. за вересень 2009 року у сумі 1 433,33 гривень, за листопад 2009 року у сумі 7 700,00 гривень та за грудень 2009 року у сумі 14 500,00 гривень.

На підставі зазначаного акту перевірки відповідачем були винесені повідомленя-рішення № 0001222301/0 від 05.10.2010р., яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41537,50 гривень, в тому числі 29 541,66 гривень основного платежу та 11 995,84 гривень штрафних санкцій, а також №0001232301/0 від 05.10.2010р., яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 450,00 гривень, в тому числі 23 633,33 гривень основного платежу та 11 816,67 гривень штрафних санкцій (том 1 а.с. 37-38).

Під час проведення позапланової невиїзної перевірки від 22.09.2010 р. ТОВ «ВП «Актив»були встановлені взаємовідносини з ТОВ «Маргеотех», про що свідчить договір поставки № 8/09 від 01.08.2009 року. Позивачем було сформовано податковий кредит в розмірі 23 633,33 гривень на підставі податкових накладних № 916 від 03.09.2009 року, № 1813 від 03.11.2009 року та № 1983 від 03.12.2009 року.

Однак, як зазначено в акті, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ ВП «Актив»згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ станом на момент проведення перевірки за вересень, листопад та грудень 2009 року встановлені розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ «Маргеотех»та податковим кредитом ТОВ ВП «Актив»у сумі 23 633,33 гривень, причиною яких є недекларування податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Маргеотех»за вересень-грудень 2009 року. Відповідно до інформації, наданої ДШ у Іллічівському районі м. Маріуполя (акт № 288/23-1/34273396 від 29.06.2010р.) остання податкова звітність з ПДВ ТОВ «Маргеотех»надана за березень 2010р. Згідно бази даних ДШ у м. Сімферополі ТОВ «Маргеотех»має стан «0», численність працюючих відповідно до розрахунку комунального податку становить 0 чоловік, встановити кількість основних засобів у ТОВ «Маргеотех»немає можливості, оскільки підприємство не подавало розрахунок К 1/1. На запит ДШ у Іллічівському районі м. Маріуполя ТОВ «Маргеотех»листом № 18 від 08.02.2010р., з додаванням копії протоколу вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 02.12.2009 року, повідомило про вилучення у ТОВ «Маргеотех»необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

За висновком відповідача, з вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ВП «Актив»здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України).

Відповідач в акті перевірки також відобразив, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а отже спірні господарські операції є безтоварними, а правочин між позивачем та ТОВ «Маргеотех»відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У зв'язку з цим, на думку відповідача, позивачем порушено п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами), яке виразилося у завищенні податкового кредиту на суму 23 633,33грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не належать до складу валосих витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що виразилося у завищенні валових витрат на суму 118166,67грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже спірні витрати до цього переліку не відносяться.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2009 року між ТОВ «ВП «Актив»(Замовник) та ТОВ «Маргеотех»(Постачальник) був укладений договір поставки № 8/09, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Замовника метал відповідно до заявки Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити метал на умовах, визначених даним договором (т. 1 а.с. 104-106).

Отримання позивачем від ТОВ «Маргеотех»за даним договором товару - листу оцинкованого 1,5мм підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 916 від 03.09.2009р. на суму 8 600,00грн. (в т.ч. ПДВ 1433,33грн.), № 1983 від 03.12.2009р. на суму 87 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 14 500,00грн.) та № 1813 від 03.11.2009р. на суму 46 200,00грн. (в т.ч. ПДВ 7 700,00грн. (т. 1 а.с. 127, 129, 131), а також товарно-транспортними накладними № 115 від 03.11.2009р., № 121 від 03.12.2009р. та № 84 від 03.09.2009р. (т. 2 а.с. 28-30).

На вказані операції з продажу товару ТОВ «Маргеотех»були виписані податкові накладні: № 916 від 03.09.2009р. на суму 8 600,00грн. (в т.ч. ПДВ 1 433,33грн.), № 1983 від 03.12.2009р. на суму 87 000,00грн. (в т.ч. ПДВ 14500,00грн.) та № 1813 від 03.11.2009р. на суму 46 200,00грн. (в т.ч. ПДВ 7 700,00грн. (том 1 а.с. 128,130, 132)

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди: вересень, листопад та грудень 2009 року (т.1 а.с. 122-126).

Крім того, як свідчать матеріали справи, на оплату поставленого товару ТОВ «Маргеотех»були виписані рахунки, які відповідно до наявних у справі копій платіжних доручень та виписок банку були сплачені позивачем в повному обсязі (том 1 а.с. 42, 45, 46, 49, 51,53-57).

Аналізуючи вище зазначене, судова колегія дійшла висновку, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та повністю підтверджують правомірність віднесення відображених в них витрат до складу валових витрат та правильність формування податкового кредиту.

Що стосується зв'язку вищевказаних витрат з господарською діяльністю позивача, то судом встановлено, що основними видами діяльності позивача - ТОВ «ВП «Актив», відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим АА № 006609, є: холодне штампування та гнуття, виробництво будівельних металевих конструкцій, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, будівництво будівель тощо (т. 1 а.с. 12).

Наявними в матеріалах справи картками рахунку 201 за період з 01.09.2009р. по 31.12.2010р. підтверджується списання листу оцинкованого 1,5мм, придбаного 03.09.2009р., 03.11.2009р. та 03.12.2009р. за вищенаведеними накладними, у виробництво (т. 1 а. с. 175-178, 211, 234-235)

Отже, як свідчать матеріали справи, первинними документами позивача, підтверджується сума валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Маргеотех»в розмірі 118 166,67грн. Факт вилучення таких документів у ТОВ «Маргеотех», згідно з протоколом вилучення, не може свідчити про відсутність таких документів у позивача.

Заначене свідчить про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат по господарським операціям з ТОВ «Маргеотех»в розмірі 118 166,67 гривень, у зв'язку з чим донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 29 541,66 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 11 995,84 гривень згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001222301/0 від 05.10.2010 року є протиправним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001222301/0 від 05.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35 450 гривень, в т.ч. 23 633,33грн. основного платежу та 11 816,67грн. штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі

розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання

платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредит при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7:2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит позивача по спірним операціям з ТОВ «Маргеотех»в розмірі 23 633,33грн. підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року з наступними змінами і доповненнями.

Відносно доводів відповідача про те, що відповідно до Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Маргеотех»не звітувало за вересень-грудень 2009 року, коли ТОВ «ВП «Актив»включило до складу податкового кредиту отримані від нього податкові накладні, основні фонди та працюючі особи у ТОВ «Маргеотех»відсутні, що ніби-то свідчить про вчинення фінансово-господарських операцій без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат, адже відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, а також акт перевірки ТОВ «Маргеотех» не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Проте, жодною нормою законодавства органи ДШ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір поставки №8/09від 01.08.2009 року у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

За таких обставин, суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 23633,33 грн. необгрунтованими, а здійснене на їх підставі донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 23633,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 11816,67 грн. безпідставним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Маргеотех»правочину з поставки товару на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.06.11 у справі № 2а-13547/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко