Ухвала

від 18.01.2012 по справі 2а-8546/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8546/11/0170/4

18.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Пилипчук Т.М.

за участю сторін:

представник позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмас"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 08.08.11

представник відповідача: Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.09.11

розглянувши матеріали справи № 2а-8546/11/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 11.08.11 у справі № 2а-8546/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югмас" (Московське шосе, 11 кілометр, с. Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97501)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.11 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 22.06.11 №0000892302 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Югмас" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 16666 грн. 25 коп., у тому числі: 13333 грн. 00 коп. - за основним платежем, ті 3333 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 22.06.11 №0000882302 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Югмас" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 3333 грн. 75 коп., у тому числі: 2667 грн. 00 коп. - за основним платежем, та 666 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.11 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також на порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні 18.01.2012 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник позивача у судовому засіданні з апеляційною скаргою не погодився, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Югмас" є юридичною особою, ідентифікаційний код 32749888, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу з 28.04.2011 по 04.05.2011 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ПП "Базис Торг" (ідентифікаційний код 36165986).

За результатами перевірки складено акт від 12.05.2011 №755/23-02/32749888, яким встановлено порушення позивачем частини першої статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними; порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року у розмірі 13333,00 грн.; порушення підпунктів 7.4.4 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 2667,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 22 червня 2011 року №0000892302 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 13333,00 грн. за основним платежем та 3333,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

- податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року №0000882302 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2667,00 грн. за основним платежем та 666,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Матеріалами справи встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі наказу ДШ в Сімферопольському районі від 19.04.2011 року №389.

Копія наказу і повідомлення про проведення перевірки від 19.04.2011 №67 направлені позивачу поштою 28.04.2011, а отримані позивачем 25.05.2011, тобто вже після завершення перевірки.

Вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення або вручення копії наказу особисто уповноваженій особі платника податків (самому платнику податків). Початок перевірки до отримання платником податку копії наказу та повідомлення про проведення перевірки поштою позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку забезпечити присутність уповноважених осіб при проведенні перевірок та надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем із ПП "Базис Торг" 01.11.2010 укладено договір №228 (а.с. 53-56), за яким останнє зобов'язувалось надати послуги з підготовки тендерної документації для участі у торгах.

Договором передбачалось, що послуги ПП "Базис Торг" можуть надаватись у формі усних та письмових консультацій та в іншій формі.

Факт передачі та отримання послуг у грудні 2010 року підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1759 від 30.12.2010 року (а.с. 58), №1717 від 01.12.2010 року (а.с. 59), №1733 від 03.12.2010 року (а.с. 60).

Сплата позивачем договірної вартості послуг (всього 16000,00 грн., у тому числі ПДВ - 2666,67 грн.) підтверджується розрахунковими документами (а.с. 56).

Позивачем у грудні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту 2666,67 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Базис Торг" (індивідуальний податковий номер 361659801097), №1759 від 30.12.2010 року, №1717 від 01.12.2010, №1733 від 03.12.2010.

Копії вказаних податкових накладних містяться у матеріалах справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено та відповідачем також не зазначено (а.с. 50-52).

Вартість отриманих послуг віднесено позивачем до складу валових витрат за звітний податковий період - 2010 рік.

Таким чином, зміст укладених сторонами договорів, якими опосередковувалися спірні господарські операції, дає підстави для висновку про те, що в даному конкретному випадку виконання операцій з поставки послуг позивачеві не вимагало фізичного руху товарів, їх фактичного переміщення від постачальника (ПП "Базис Торг") до покупця (позивача у справі).

Судова колегія не може взяти до уваги доводи щодо відсутності у постачальника найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Крім того, судом не може бути встановлено, та відповідач не зазначає, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за договором від 01.11.2010 №228.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності полягало у намірі отримати економічну вигоду від перемоги у тендері на закупку послуг технічного обслуговування та ремонту автомобілів (замовник - Служба автомобільних доріг в АР Крим), послуг з технічного обслуговування та ремонту пасажирських автомобілів (замовник - Допоміжна служба Ради міністрів АР Крим), закупку продуктів нафтопереробки (замовник - Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України "Кримський агротехнологічний інститут").

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного до 01.01.2011) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2,6 цього пункту).

Підпункт 5.1 статті 5 Закону №334 (чинного до 01.01.2011) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Судова колегія зазначає, що невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ПП "Базис Торг" у грудні 2010 року відповідачем не наведено ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Судова колегія не може взяти до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог закону при здійсненні господарських операцій за участі ПП "Родіна XXI", ПП "Фрегат XXI" або ТОВ "Фірма "Олдім", оскільки відповідачем не надано доказів того, що ці особи є "ланкою" у ланцюгу постачання послуг, які є предметом договору позивача із ПП "Базис Торг".

Також, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ПП "Базис Торг", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість та податку на прибуток ПП "Базис Торг" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" судова колегія вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечується відповідачем.

Недостовірність жодного з цих документів судом не встановлена.

Встановивши при проведенні перевірки завищення сум валових витрат платника податку у розмірі 13333,00 грн., податковий орган визначив таку ж суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем, тобто відповідач, замість того, щоб скорегувати об'єкт оподаткування, визначив податкове зобов'язання на всю суму завищення валових витрат, не застосовуючи ставки податку.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що з боку позивача не мале місце порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість». , та висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правильним.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.08.11 у справі № 2а-8546/11/0170/4

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко