Постанова

від 23.01.2012 по справі 2а-7679/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-7679/11/0170/4

23.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1, посвідчення №65, від жовтня 2011, довіреність № 3228/01-05 від 08.12.11

розглянувши апеляційну скаргу Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 05.08.11 у справі № 2а-7679/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс" (вул.Калиникова, б. 5, кв. 45, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612; адреса для листування: вул. Южна, б. 44, кв.52, смт. Кореїз, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98671)

до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини (вул. Гоголя, 14, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс" до Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини, - задоволено.

Визнано противоправними дії посадових осіб Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини зі складання Акту про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс" законодавства у сфері охорони культурної спадщини від 28 квітня 2011 року.

Визнано протиправною і скасовано постанову Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини від 25 травня 2011 року про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс" фінансової санкції у розмірі 102000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс" 3 грн. 40 коп. судових витрат (арк. с. 87-89).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при організації та проведенні перевірки, за наслідками якої прийнято спірну постанову, відповідачем були порушені приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», також наказ на проведення перевірки відповідачем не видавався, а отже відповідач не мав належних підстав для застосування до позивача заходів відповідальності, передбачених статтею 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Республіканський комітет АР Крим з охорони культурної спадщини, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги (арк. с. 99-102).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не враховано, що на момент проведення перевірки та прийняття постанови про застосування до позивача фінансових санкцій відповідач не являвся територіальним органом, уповноваженим законом центрального органа виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, так як тільки 16.06.2011 до ст. 1 Закону України №877 внесені доповнення: органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим як органами державного нагляду (контролю); на відповідача не розповсюджувалися норми Закону України ««Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», окрім того до суду пред'явлена копія наказу про направлення посадових осіб відповідача на проведення перевірки, що помилково не враховано судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Слухання справи відкладалось в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 15.11.2011 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк. с. 114-116).

В судовому засіданні 23.01.2012 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених у ній.

В судове засідання, призначене на 23.01.2012 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с. 121-122), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва серії А01 №663363 позивач у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс»зареєстрований 22.06.1990 в якості юридичної особи за ідентифікаційним кодом 23194277 (арк. с. 8).

На підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.03.2008 №720 (строк дії якого продовжений рішенням від 27.05.2010 року №911) позивач здійснює роботи по реконструкції даху будинку №2/8 по вул. Чехова/вул. Морська в м. Ялта з облаштуванням мансардного поверху (арк. с. 68, 69), який відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 25.10.2010 року №957/0/16-10 віднесений до пам'яток архітектури та містобудування (арк. с. 61).

26.04.2011 Наказом Республіканського комітету з охорони культурної спадщини №72-к посадових осіб відповідача направлено у службове відрядження до м. Ялта для перевірки об'єктів культурної спадщини (арк. с. 77).

26.04.2011 посадовими особами відповідача проведено огляд будинку №2/8 по вул. Чехова/вул. Морська в м. Ялта в ході якого встановлено, що позивачем проведені роботи з надбудови поверху і мансардного даху з порушенням від узгодженого на засіданні науково-методичної ради проекту (шифр 02/04-2007-АС), а саме:

- будівельні роботи не проводились тією підрядною організацією, яку вказано у дозволі, виданому відповідачем (КП "Кримська КАРМ "Укрпроектреставрація"; висота мансардного поверху перевищує проектну на 4,06 м., змінено конфігурацію даху, облаштовані мансардні вікна, що відрізняються від проектних за конфігурацією і висотою;

- з дворового фасаду (південний фасад) надбудований поверх і мансарда, облаштовані вікна, балкони, виведені кондиціонери, на рівні 2-го поверху проходить каналізаційна труба.

Наслідки огляду зафіксовані в Акті огляду пам'ятнику архітектури та містобудування місцевого значення -будівлі №2/8 по вул. Чехова/ вул. Морська від 26.04.2011 (арк. с.60).

28.04.2011 посадовими особами відповідача проведено перевірку дотримання законодавства у сфері охорони культурної спадщини на об'єкті - будинок №2/8 по вул. Чехова/вул. Морська в м. Ялта, за результатами перевірки складено акт №6.

За висновками даного акту встановлено, що будівництво по прибудові даху будинку пам'ятника виконані з порушенням проекту, а саме: збільшено поверховість, об'ємно-простірне рішення прибудованого даху, дозвіл на проведення таких робіт ТОВ «Інтекс»рескомітетом не надавалось;

В наслідок ведення незаконних робіт спричинено шкоду пам'ятнику шляхом його спотворення (ст. 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини») (арк. с. 5).

04.05.2011 копія зазначеного Акту направлена на адресу позивача (арк. с. 6).

25.05.2011 на підставі Акту №6 від 28.04.2011 відповідачем прийнято постанову про застосування (накладення) у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс» фінансової санкції в сумі 102000,00 (сто дві тисячі) грн. (арк. с. 7).

11.12.2007 на підставі рішення 14-ї сесії Ялтинської міської Ради №28, між позивачем та Ялтинською міською Радою укладений договір про співробітництво, відповідно до якого позивачу дозволено проведення реконструкції Центральної міської бібліотеки ім. Чехова по вул. Чехова/ вул. Морській, 2/8, яка перебуває у власності територіальної громади.

Згідно договору об'єкт реконструкції є комунальним майном (арк.с.68).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з таких підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються положення Конституції України, Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000, № 1805-III, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007, № 877-V.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій встановлюють режим використання щодо пам'яток місцевого значення.

Згідно статті 44 Заокну України «Про охорону культурної спадщини», відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Статтею 45 Закону України № 1805-III передбачено, що фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, керівником чи заступниками керівника органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівником органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт.

Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

В позовній заяві позивач не заперечує, що ним порушено встановлений порядок проведення робіт на пам'ятці культурної спадщини, але зазначає, що на його думку, доданими матеріалами не підтверджується нанесення ним будь-якої шкоди інтересам держави або суспільства, яка б призводила до необхідності застосувати такі значні фінансові санкції. Заперечення та пояснення на Акт від 28.04.2011 ним відповідачу не надані.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Відповідач є органом охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідно до статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до його повноважень входить здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону та здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідач здійснює функції державного нагляду (контролю), повинен у своїй діяльності керуватись законами України, у тому числі, оскільки не встановлено інше, - приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно із статтею 1 вказаного Закону заходи державного нагляду (контролю) -планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яка діяльність державного нагляду (контролю) щодо об'єктів культурної спадщини підпадає під сферу регулювання Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та таким чином, відповідач при здійсненні функції державного нагляду (контролю), повинен у своїй діяльності керуватись приписами цього Закону, що не було здійснено посадовими особами відповідача, тому рішення про застосування фінансових санкцій прийнято відповідачем без достатніх підстав та не в межах повноважень.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно статті 2 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", дія цього закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв'язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, державного нагляду (контролю) за дотриманням ліцензійних умов транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, постачання природного газу, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу.

Згідно статті 1 цього Закону (в редакції, що діяла до 16.06.2011) державний нагляд (контроль) -діяльність уповноважених законом органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Аналіз зазначеної норми дає судовій колегії право для висновку, що вказаним законом не визначений перелік органів, які мають право керуватися у своїй діяльності цим Законом, а встановлено лише сферу його дії, тобто перелік відносин, на які він поширюється, а також які виключені зі сфери його дії, а також не визначений виключний перелік видів заходів державного нагляду (контролю).

Окрім того, частиною четвертою статті 4 зазначеного Закону встановлено, що виключно законами встановлюється спосіб здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, як правило, вид заходів державного нагляду (контролю) -перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо, визначається спеціальними законами, які регулюють відносини у відповідній сфері.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем здійснено державний контроль (нагляд) саме в сфері господарської діяльності пов'язаної з використанням державного та комунального майна, що помилково не було враховано судом першої інстанції при вирішенні справи.

Посилання позивача на відсутність наказу про проведення перевірки є безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься наказ Республіканського комітету з охорони культурної спадщини від 26.11.2011 №72-к про направлення посадових осіб відповідача у службове відрядження для перевірки об'єктів культурної спадщини (арк. с. 77), що також не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

Крім того, заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що він був включений в ст. 1 Закону України №877 тільки 16.06.2011.

Аналіз наведених правових норм і обставин дає судовій колегії право на висновок, що при проведенні перевірки та прийнятті рішення щодо застосування до відповідача фінансових санкцій відповідач діяв в межах повноважень та на підставі норм діючого законодавства, а отже підстав для задоволення позовних вимог немає.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Таким чином, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову .

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.11 у справі № 2а-7679/11/0170/4 задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.11 у справі № 2а-7679/11/0170/4 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна

Судді В.А.Омельченко

А.С. Цикуренко