Постанова

від 23.01.2012 по справі 2а-1385/10/10/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1385/10/10/0170

23.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Фізичної особи-підпримця ОСОБА_2- ОСОБА_1, довіреність № 06 від 18.04.11

представник позивача - Фізичної особи-підпримця ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 06 від 18.04.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим- Палюх Олексій Васильович, довіреність № 1707/9 від 07.11.11

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підпримеця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 19.05.11 у справі № 2а-1385/10/10/0170

за позовом Фізичної особи-підпримеця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 у задоволені позову Фізичної особи-підпримеця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 та ухвалити нову постанову.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661701/0 від 08.05.2009 р., №0000661701/1 від 14.07.2009 р., №0000661701/2 від 15.10.2009 р., №0000661701/3 від 31.12.2009 р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 14256грн.00коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 7128грн.00коп.

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 28.02.2003 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру (а.с.177, зворотній бік). Як свідчать матеріали справи позивачу 18.09.2007 року було видано свідоцтво №100065329 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.88), яке на підставі заяви позивача було анульовано 31.12.2008 року (а.с.91-92).

Державною податковою інспекцією в м. Алушті АР Крим проведено виїзну планову перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №587/17-01/2941416190 від 29.04.2009 року (а.с.130-150).

У висновках акту перевірки №587/17-01/2941416190 від 29.04.2009 року, зокрема, зазначено, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело, на думку відповідача, до донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у загальній сумі 23890,00грн. Зазначений акт перевірки вручено позивачу 29.04.2009 року, що підтверджено відміткою на останньому аркуші акту (а.с.150).

Вказаний акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000661701/0 від 08 травня 2009 року (а.с.93), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 23890,00грн., застосовані штрафні санкції в сумі 12004,00грн. на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, всього на суму 35894,00грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зі складу податкового кредиту позивача за жовтень 2007 року, листопад 2007 року та серпень 2008 року виключено суму 14256,00грн. по податковим накладним, виданим ТОВ "Діаліда плюс" (код ЄДРПОУ 35340985). При цьому податковий орган посилається на те, що договір, накладні та податкові накладні підписані від імені ТОВ "Діаліда плюс" невідомою особою, яка не мала права їх підписувати. Репин В.М., який значиться директором вказаного ТОВ, при його допиті як свідка під час проведення досудового слідства пояснив, що будь-які документи фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, печатку не отримував, про діяльність вказаного підприємства йому нічого не відомо. Крім того, податковий орган посилається на те, що печатку вказаного підприємства було вилучено за місцем знаходження "конвертаційного" центру у листопаді 2008 року. Також відповідачем в акті зазначено про те, що ТОВ "Діаліда плюс" до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за серпень 2008 року взагалі не включила податкові зобов'язання по податковій накладній, виданій позивачу.

Згідно договору поставки від 22.10.2007 року без номеру, укладеного між позивачем та ТОВ "Діаліда плюс" (а.с.27), ТОВ "Діаліда плюс" повинно поставити на адресу позивача товар, зазначений в накладних, в строки, визначені в специфікаціях. При цьому в зазначеному договорі вказано, що з боку ТОВ "Діаліда плюс" він укладений та підписаний Рєпіним В.М., що є директором, наявний підпис та відбиток печатки.

Відповідно до свідоцтва № 100064937 від 17.09.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаліда Плюс" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість(а.с.28). Отже, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 контрагент позивача -ТОВ "Діаліда Плюс" мало право на складення податкових накладних.

Згідно інформації, викладеної в листі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 30.12.2008 року № 44517/7/08-16-01-15 (а.с.75), ПП "Меджитов Еміль Енверович" у 2007-2008 роках мав взаємовідносини з ТОВ "Діаліда Плюс" на суму 166963,00 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт того, що на момент укладення позивачем договору з ТОВ "Діаліда Плюс", державну реєстрацію ТОВ "Діаліда Плюс" не було скасовано, з реєстру платників податку на додану вартість його також не було виключено.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано копії наступних документів:

- видаткової накладної №102 від 25.10.2007 року (а.с.30), податкової накладної №102 від 25.10.2007 року (а.с.31), в яких зазначено про поставку товару на суму 2786,17грн. (ПДВ -464,36грн.);

- видаткової накладної №110 від 26.10.2007 року (а.с.34), податкової накладної №110 від 26.10.2007 року (а.с.35), в яких зазначено про поставку товару на суму 2533,82грн. (ПДВ -442,30грн.);

- видаткової накладної №119 від 29.10.2007 року (а.с.42), податкової накладної №119 від 29.10.2007 року (а.с.43), в яких зазначено про поставку товару на суму 18960,00грн. (ПДВ -3160,00грн.);

- видаткової накладної №240 від 28.11.2007 року (а.с.38), податкової накладної №240 від 28.11.2007 року (а.с.32), в яких зазначено про поставку товару на суму 3223,90грн. (ПДВ -537,32грн.);

- видаткової накладної №241 від 28.11.2007 року (а.с.46), податкової накладної №241 від 28.11.2007 року (а.с.47), в яких зазначено про поставку товару на суму 15480,00грн. (ПДВ -2580,00грн.);

- видаткової накладної №884 від 20.08.2008 року (а.с.50), податкової накладної №884 від 20.08.2008 року (а.с.51), в яких зазначено про поставку товару на суму 42552,00грн. (ПДВ -7092,00грн.).

Позивачем перераховані грошові кошти на користь ТОВ "Діаліда плюс"(платіжні доручення -а.с.32, 36, 40, 44, 48, виписки банку -а.с.161-164)

Суд першої інстанції зазначає, що вказані видаткові накладні оформлені з порушенням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять у собі відповідні недоліки, а також податкові накладні підписані невстановленими та не уповноваженими на це особами.

Зазначені недоліки свідчать про порушення при оформленні бухгалтерських документів, але не підтверджують факт здійснення безтоварної операції

Щодо особи Рєпіна В.М., який підписав податкові накладні, не представлено доказів наявності вироку, який набрав законної сили. Тому суд першої інстанції не вправі приймати у якості доказу протокол допиту свідка.

Однак, наявними в матеріалах справи документами та встановленими в ході розгляду фактичними даними спростовуються твердження відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Діаліда Плюс".

Крім того, суд зазначає, що ст. ст. 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" передбачені обв'язки та права платників податків, однак вказаними нормами не передбачено ані право, ані обов'язок платника податку при укладенні цивільно-правових угод перевіряти дані контрагента щодо його державної реєстрації.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту -Наказ № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до складу податкового кредиту відповідної суми, сплаченої за податковими накладними, виписаними ТОВ "Діаліда Плюс".

У зв'язку з цим необґрунтованим є донарахування позивачу податку на додану відповідно до п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Крім того, відповідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті АР Крим №0000661701/0 від 08.05.2009 р., №0000661701/1 від 14.07.2009 р., №0000661701/2 від 15.10.2009 р., №0000661701/3 від 31.12.2009 р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 14256грн.00коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 7128грн.00коп. не відповідають діючому в той час законодавству, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підпримеця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.11 у справі № 2а-1385/10/10/0170 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити.

5.Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті АР Крим №0000661701/0 від 08.05.2009 р., №0000661701/1 від 14.07.2009 р., №0000661701/2 від 15.10.2009 р., №0000661701/3 від 31.12.2009 р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 14 256грн.00коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 7128грн.00коп.

6. Стягнути на користь Фізичної особи-підпримеця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко