Постанова

від 21.02.2012 по справі 2а-231/11/0119

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-231/11/0119

21.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Совєтського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим на постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дмитрієв Т.М.) від 26.09.11 у справі №2а-231/11/0119

за позовом Совєтського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим (вул.Механізаторов, 1а, смт.Совєтський, Автономна Республіка Крим, 97200)

Центру зайнятості Автономної Республіки Крим (вул.Дибенко, 50, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 97221)

треті особи: Державна податкова адміністрація в АРК (вул..Р.Люксембург, 29, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

Державне підприємство «Санаторій «Гурзуфський»(вул..Ленінградська, 10, смт.Гурзуф, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98640)

про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення та витрат на професійне навчання у сумі 8580,37грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.092011 у задоволенні позову Совєтського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим до ОСОБА_2, треті особи: Державна податкова адміністрація в АРК, Державне підприємство «Санаторій «Гурзуфський»про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення та витрат на професійне навчання у сумі 8580,37грн. відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням позивачі звернулись до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанцій норм матеріального права.

Представник позивачів у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити за наведеними у ній мотивами.

Відповідач та треті особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність відповідача та третіх осіб, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 14 жовтня 2008 року на підставі наказу №НТ081014 Совєтського районного центру зайнятості ОСОБА_2 було присвоєно статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Совєтського районного центру зайнятості АРК від 15.06.2009 №НТ090615 відповідач знята з обліку та припинено їй виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поданням нею письмової заяви про відмову від послуг центру зайнятості.

У період знаходження на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2, згідно її заяви від 27.10.2008, виявила бажання пройти професійне навчання (перепідготовку) за професією (спеціальністю) «секретар керівника»та була направлена на професійне навчання згідно договору з Совєтським рацоним центром зайнятості від 27.10.2008 №011608102700189 в термін з 29.10.2008 по 05.05.2009.

Для організації навчання за професією «секретар керівника»Кримським республіканським центром зайнятості (правонаступником якого є Центр зайнятості Автономної республіки Крим) укладено договір №1698 з ПО «Фірма Кримчанка»від 19.09.2008, відповідно до якого позивачем оплачено послуги за навчання відповідача в сумі 2281,35грн, про що свідчить довідка від 18.10.2010 №13-08-3849/0-10.

Також Кримським республіканським центром зайнятості було укладено договір з Сімферопольським кооперативним торгівельно-економічним коледжем Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України від 11.07.2008 №80 про надання останнім місць для проживання у гуртожитку безробітних громадян у період професійного навчання за узгоджену плату. Сума проживання відповідача у гуртожитку на протязі 189 діб складає 3402,00грн.

Згідно наказу Совєтського районного центру зайнятості від 30.10.2008 №НТ 081030 на період проходження відповідачем професійної перепідготовки з 29.10.2008 по 05.05.2009 виплату допомоги по безробіттю було припинено та призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання, яка склала 2252,90грн.

Згідно довідки Совєтського районного центру зайнятості відповідачу за період з 14 жовтня 2008 року по 15 червня 2009 року було виплачено матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 644,12грн., матеріальну допомогу в період професійного навчання в сумі 2252,90грн. (а.с.31).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 N60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 N 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 за N232/16248, з метою контролю за цільовим використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття центром зайнятості було здійснено звірку з базою даних в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, в результаті якої встановлено отримання відповідачем доходу в період знаходження на обліку в Совєтському районному центрі зайнятості.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 03.06.2010 №30 Ялтинським міським центром зайнятості було встановлено, що ОСОБА_2 не повідомила Совєтський центр зайнятості АРК центр зайнятості про своє працевлаштування до ДП «Санаторій «Гурзуфський»у період знаходження її на обліку за місцем проживання як безробітна. Також установлено що у 4 кварталі 2008 року відповідач отримувала дохід у вигляді заробітної плати, що установлено шляхом звірки даних з відомостями органів Державної податкової адміністрації.

У зв'язку з наданням безробітною ОСОБА_2 недостовірних відомостей, які були підставою для присвоєння їй статусу безробітної та виплати їй матеріальної допомоги Совєтським районним центром зайнятості видано наказ №24 від 06.09.2010 про повернення отриманої допомоги по безробіттю (а.с.23), який надіслано відповідачу поштою та отримано нею 30.10.2010, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, що відповідач працювала у ДП «Санаторій «Гурзуфський»і отримувала дохід у виді заробітної плати.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки такі висновки суду не відповідають обставинам справи і ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 статті 36 цього Закону сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 24 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено, що професійна підготовка безробітних здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136, передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якого розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. За результатами звіряння або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

Згідно з пунктами 6, 7 вказаного Порядку у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Отже, обов'язковою передумовою для стягнення коштів в судовому порядку Порядком передбачено надання можливості добровільного повернення коштів особою, яка незаконно отримала матеріальне забезпечення по безробіттю, а підставою для стягнення таких коштів є відповідний наказ керівника з відміткою про ознайомлення з ним цієї особи з метою дотримання права особи на оскарження такого рішення центру зайнятості щодо повернення коштів.

Як свідчать матеріали справи позивачем дотримано вказаний Порядок, видано та доведено до відома відповідача наказ про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг, але в добровільному порядку нею кошти не повернути, наказ центру зайнятості про повернення коштів відповідачем не оскаржувався .

Факт працевлаштування відповідача у Державному підприємстві «Санаторій «Гурзуфський»(м.Ялта) в період з 23.06.2008 по 31.10.2008 підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 03.06.2010 №30, наказом ДП «Санаторій «Гурзуфський»№128-к від 23.06.2008 про прийняття на роботу на посаду контролера лікувального пляжу та наказом №232-к від 31.10.2008 про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України, записами у трудовій книжці відповідача НОМЕР_1 та книгою обліку та видачі трудових книжок та вкладишів до них ДП «Санаторій «Гурзуфський», копії яких залучені до матеріалів справи. Факт отримання відповідачем доходу у вигляді заробітної плати від ДП «Санаторій «Гурзуфський»в період з 23.06.2008 по 31.10.2008 підтверджується також довідкою Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АРК від 07.09.2011 №8256/08-25 та від 06.02.2012 №970/08-25 згідно відомостей в системі персоніфікованого обліку, які надаються страхувальниками.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів працевлаштування відповідача та отримання нею доходу не відповідає фактично встановленим обставинам справи.

Наявність іншої трудової книжки відповідача та відсутність оригіналів відомостей про виплату заробітної плати ОСОБА_2, табелів обліку робочого часу ДП «Санаторій «Гурзуфський»через їх знищення внаслідок затоплення підвального приміщення архіву у зв'язку з проривом трубопроводу гарячої води згідно акту №1 від 05.11.2010, не спростовує встановлених позивачем фактів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивачів про стягнення з відповідача незаконно отриманого матеріального забезпечення та витрат на професійне навчання засновані на законі і є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Крім того, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи допущено порушення предметної підсудності, оскільки відповідно до ст.18 КАС України адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим підсудні окружним адміністративним судам. Отже справу вирішено неповноважним судом, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також вирішення справи неповноважним судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне вирішення справи судом першої інстанції, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Совєтського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим -задовольнити.

2. Постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.11 у справі №2а-231/11/0119 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Совєтського районного центру зайнятості (р\р 37172001000346 в ГУ ДКУ в АРК м Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708698) незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 2897,02грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Центру зайнятості Автономної Республіки Крим (р/р 37179300901202 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 03491168) витрати на професійне навчання у сумі 5683,35грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27.02.2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова