Рішення

від 01.11.2007 по справі 22ц-2084/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2084/07

Справа №22ц-2084/07                                         Головуючий

першої інстанції Терентьєв Г.В.

Категорія

19                                                Суддя-доповідач

апеляційного суду Козаченко В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01

листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляцій­ного

суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                    Буренкової

К.О.,

буддів:                                                                  Довжук

Т .С,  Козаченка В.І.,

при секретарі

судового засідання Гапєєвій Т.В.,

за

участю: позивача ОСОБА_1,  відповідачки

ОСОБА_2  та її представ­ника ОСОБА_3 ,

розглянувши в

відкритому судовому засіданні в м. 

Миколаєві цивільну справу

за апеляційною

скаргою ОСОБА_2

на

рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2007

р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки та

відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У червні

2007 р. ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до ОСОБА_2  про повернення земельної ділянки та

відшкодування моральної шкоди.

Позивач

зазначав,  що згідно Державного акту на

право власності на земельну ділян­ку від 01 березня 2007 p.,  виданого на підставі розпорядження

Казанківської райдержад-міністрації від 26 лютого 2007 p.,  він є власником земельної ділянки,  площею 7, 78 кв. м,  розташованої на території Казанківської

селищної ради Казанківського району Миколаїв­ської області.

Проте на

протязі кількох років цією ділянкою користується відповідачка,  не бажаю­чи її повертати.

Посилаючись

на те,  що діями відповідачки йому

завдано моральної шкоди,  позивач просив

суд зобов'язати її повернути йому земельну ділянку та стягнути з неї 5000 грн.

моральної шкоди.

Рішенням

Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2007 р. позов

задоволено частково. Зобов'язано відповідачку повернути позивачу вказану земель­ну

ділянку та стягнуто з неї на його користь 1000 грн. моральної шкоди і судові

витрати.

В

апеляційній скарзі ОСОБА_4

,  не оспорюючи

рішенням місцевого суду в час­тині вирішення земельного спору,  просили його скасувати лише в частині

стягнення з неї моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про

відмову в задоволенні таких вимог, 

посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення в цій частині.

Вислухавши

суддю - доповідача,  пояснення

сторін,  дослідивши надані сторонами

докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої

інстанції в ме­жах доводів апеляційної скарги, 

колегія суддів вважає,  що вона

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи

рішення про відшкодування позивачу моральної шкоди,  місцевий суд виходив з того,  що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами

довів заподі­яння йому відповідачкою моральної шкоди.

Між

тим,  з такими висновками суду погодитися

не можна,  оскільки він,  всупереч вимогам  ст. 

212 ЦПК України,  дійшов до них

без належної оцінки наявних у справі дока­зів, 

що мають значення для справи,  та

неправильно застосував норми матеріального права,  які регулюють спірні правовідносини.

Так, 

ч. 3  ст.  10 та ч. 1  ст.  60 ЦПК

України визначено,  що кожна сторона

повинна до­вести ті обставини,  на які

вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим Кодексом.

Крім

того,  відповідно до роз'яснень,  викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верхов­ного

Суду України від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про відшкоду­вання

моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами),  відповідно до загальних підстав

цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спо­ру

про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої

шкоди,  протиправність діяння її

заподіювача,  наявність причинного

зв'язку між шкодою і проти­правним діянням заподіювача та вини останнього в її

заподіянні.

Суд,  зокрема, 

повинен з'ясувати,  чим

підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або

втрат немайнового характеру,  за яких

обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,  в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній

формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому

виходить,  а також інші обставини,  що мають значення для вирішення спору.

Разом з

тим,  із матеріалів справи

вбачається,  що до 01 березня 2007 р.

спірна земе­льна ділянка перебувала в землях запасу Казанківської селищної

ради. Ще в червні 2007 р. відповідачка її звільнила. Хоча договір оренди цієї

ділянки між сторонами в установлено­му порядку не укладався,  однак в минулі роки позивач отримував орендну

плату.

Крім

того,  жодних належних та допустимих

доказами на підтвердження того,  що

відповідачка заподіяла йому моральну шкоду, 

позивач суду не надав.

Однак,  ухвалюючи оскаржене рішення,  районний суд не звернув належної уваги на

вказані вимоги законодавства та зазначені обставини справи,  а тому безпідставно ухвалив рішення про

відшкодування моральної шкоди.

За таких

обставин,  відповідно до пунктів 3,  4 ч. 1 

ст.  309 ЦПК України,  рішення мі­сцевого суду в оскарженій частині

підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні

позовних вимог щодо моральної шкоди.

Керуючись  ст.  

ст.  303,  307, 

309, 313 - 316 ЦПК України року, 

колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення

Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2007 р. в

частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та

ухвалити в цій частині нове рішення.

В

задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

відмовити.

В решті вказане

рішення залишити без змін.

Рішення

апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.