Ухвала

від 13.03.2012 по справі 2а-9141/11/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9141/11/0170/12

13.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника позивача, Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"- ОСОБА_2, довіреність № 11/44 від 03.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 17.11.11 у справі № 2а-9141/11/0170/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр.Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000704001 від 13.07.11

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 13.07.11р. №0000704001 про донарахування податку на додану вартість у сумі 69724,32грн. та штрафних санкцій у розмірі 12020,86грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"3,40грн.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 17.05.11 по 30.05.11 відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ПП "Проснаб" (ЄДРПОУ 32325126), ПП "Капрол" (ЄДРПОУ 36962581), ТОВ "ТБ" "Євроконтракт ЛТД" (ЄДРПОУ 36635495) та ТОВ "Бренд строй" (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.12.10 по 28.02.11, за результатами якої 06.06.11 складено акт №225/40-1/00153117.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 48079,43грн., за січень 2011 року в сумі 21644,89грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Бренд Строй».

На підставі виявлених порушень, СДПІ в м.Сімферополі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення від 13.07.11 №0000704001, яким позивачу нараховане суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 69724,32грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 12020,86грн.

На думку податкового органу порушення позивача полягає в тому, що у контрагента-постачальника ТОВ "Бренд Строй" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, у зв'язку з нікчемністю правочинів відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, січень 2011 року суми ПДВ, сплачені позивачем ТОВ "Бренд Строй" в ціні товару (робіт, послуг), оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання договору, факт здійснення господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету коли такий податок не буде сплачений продавцем. Податковим органом було зроблено необгрунтовані висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження, без посилання на відповідне судове рішення про визнання таких догорів нікчемними.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бренд Строй»було укладено договір №1398 від 07.12.2010 на виконання послуг з поточного ремонту приміщень ДАТ «Чорноморнафтогаз»по пр.Кирова/пер.Свонаркомовський, 52/1», у виконання якого були видані податкові накладні №2638 від 28.12.2010 на суму 240397,17грн., у тому числі ПДВ в сумі 48079,43грн., №113 від 31.01.2011 на суму 108224,43грн., у т.ч. ПДВ - 21644,89грн.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання сторонами договору на виконання робіт підтверджується матеріалами справи, про що свідчать довідки про вартість виконаних робіт від 30.12.2010 та від 31.01.2011, акти приймання виконаних будівельних робіт №№1, 2 та 3 від 31.01.2011, податкові накладні, платіжні документи. Відремонтовані приміщення використовуються у господарській діяльності підприємства.

Фактичне виконання позивачем і його контрагентом договору підтверджується отриманням позивачем (замовником) від підрядника (контрагента) послуг з поточного ремонту приміщень будівлі позивача і їх оплатою. Оплата отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями (а.с.59, 60).

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ "Бренд Строй» та позивач на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі досліджених первинних документів, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про реальність господарських операцій, проведених позивачем, які були підставою для формування податкового кредиту, та встановлено факт того, що вчинені позивачем дії відповідають господарській меті та направлені на отримання доходу. Тому посилання відповідача в обґрунтування встановленого порушення в акті на те, що у періоді, який перевірявся, у контрагента позивача ТОВ "Бренд строй" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, з чого було зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, обґрунтовано визнані судом першої інстанції безпідставними, зробленими без дослідження первинних документів.

Відповідно до п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, з положень якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні позиції викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.11.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України також передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Діючим законодавствам не встановлений обов'язок покупця при придбанні у належного продавця товару (робіт, послуг) здійснювати перевірку взаємовідносин такого продавця з його контрагентами, а саме перевіряти наявність їх державної реєстрації, наявність (дійсність) свідоцтва платника ПДВ, перевіряти наявність основних фондів та інше. Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за грудень 2010 року та січень 2011 року відповідно до вимог встановлених законом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11.11 у справі № 2а-9141/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова