Постанова

від 20.03.2012 по справі 2а-9459/11/0170/25

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9459/11/0170/25

20.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Чорноморського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю.С.) від 18.11.11 у справі №2а-9459/11/0170/25

за позовом Чорноморського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим (вул.Щорса, 4, смт.Чорномроське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим, 96400)

до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.11 у задоволенні позову Чорноморського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1098,68грн. відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанцій норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи з підстав участі представника в Окружному адміністративному суді АРК в іншій справі. Проте, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки вказана причина не є поважною та не підтверджена документально, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.

Відповідач надіслала до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, судове рішення залишити без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 з 15.02.2006 Чорноморським районним центром зайнятості наказом №НТ060215 їй було присвоєно статус безробітної та з 16.05.2006 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Чорноморського районного центру зайнятості АРК від 12.02.2007 №НТ070212 відповідач знята з обліку та припинено їй виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поданням нею письмової заяви про відмову від послуг центру зайнятості.

Згідно довідки Чорноморського районного центру зайнятості відповідачу за період з травня 2006 року по лютий 2007 року було виплачено матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 1098,68грн. (а.с.31).

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 N60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 N 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 за N232/16248, з метою контролю за цільовим використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття Чорноморським районним центром зайнятості було здійснено звірку з базою даних Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, в результаті якої встановлено не надання відповідачем відомостей щодо реєстрації підприємцем в період знаходження на обліку в Чорноморському районному центрі зайнятості.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 10.09.2010 №40 Чорноморським районним центром зайнятості було встановлено, що в результаті звірки даних з державним реєстратором виявлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована як приватний підприємець з 25.03.2002 по 16.12.2008 та не повідомила Чорноморський районний центр зайнятості про те, що в період перебування на обліку як безробітна вона була зареєстрована як приватний підприємець.

У зв'язку з наданням безробітною ОСОБА_2 недостовірних відомостей, які були підставою для присвоєння їй статусу безробітної та виплати їй матеріальної допомоги, Чорноморським районним центром зайнятості видано наказ №НТ100910 від 10.09.2010 про повернення отриманої допомоги по безробіттю, про що відповідача було повідомлено листом від 12.08.2010 вих.№1088, якій отримано нею 22.09.2010.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідач саме навмисно не виконала обов'язки передбачені частинами 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки такі висновки суду не відповідають обставинам справи і ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до пункту першому статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 від 02.03.2000 (далі - Закон № 1533) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, свобод і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття за неналежними від застрахованих осіб обставинами і надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхування України на випадок безробіття, проведення збору і акумуляції страхових внесків, контролю за використання засобів, виплати забезпечення і надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно Закону № 1533 і статуту Фонду.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до частини 3 статті 1 України "Про зайнятість населення" приватні підприємці самостійно забезпечують себе роботою та відносяться до категорії зайнятого населення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 статті 36 цього Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Проте, відповідач при наданні їй статуту безробітної приховала факт реєстрації її, як приватного підприємця, у зв'язку з чим порушила вимоги зазначеної вище статті.

Таким чином, відповідач незаконно отримала матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 1098,68 грн.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за №915/5136, передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якого розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. За результатами звіряння або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

Згідно з пунктами 6, 7 вказаного Порядку у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Отже, обов'язковою передумовою для стягнення коштів в судовому порядку Порядком передбачено надання можливості добровільного повернення коштів особою, яка незаконно отримала матеріальне забезпечення по безробіттю, а підставою для стягнення таких коштів є відповідний наказ керівника центру зайнятості щодо повернення коштів.

Як свідчать матеріали справи позивачем дотримано вказаний Порядок, видано та доведено до відома відповідача рішення про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення, але в добровільному порядку нею кошти не повернути.

Факт реєстрації відповідача суб'єктом підприємницької діяльності в період перебування її на обліку як безробітної підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрована підприємцем 29.07.2005, припинено підприємницьку діяльність 16.12.2008.

Таким чином, відповідачем не виконано вимоги частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо обов'язку своєчасно подати відомості про обставини її реєстрації підприємцем, що впливає на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача незаконно отриманого матеріального забезпечення засновані на законі і є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про відсутність умислу на невиконання відповідачем своїх обов'язків, як на підставу для звільнення від відповідальності, передбаченої законом, не ґрунтуються на зазначених вище положеннях діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також вирішення справи неповноважним судом.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне вирішення справи судом першої інстанції, з порушенням норм матеріального права, тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чорноморського районного центру зайнятості Автономної Республіки Крим -задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.11 у справі №2а-9459/11/0170/25 - скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чорноморського районного центру зайнятості (р\р 37173001000378 в ГУ ДКУ в АРК м Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 20708735) незаконно отриману допомогу з безробіття в сумі 1098,68грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.03.2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова